02 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/1240/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового
провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. в адміністративній справі №160/1240/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання дій протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.01.2024р. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронкова О.І., за допомогою засобів системи «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії /а.с. 2-13/ .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/1240/24 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін /а.с. 43/.
Позивач у адміністративному позові, з яким звернувся до суду, просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 14.08.2023р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 14.08.2023р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2024р. у справі №160/1240/24 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено (суддя - Рябчук О.С.) /а.с. 94-96/.
Позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронкова О.І., не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав за допомогою системи «Електронний суд» 24.04.2024р. безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2024р. у справі №160/1240/24 /а.с. 104-109/, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. / а.с. 115/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2024р. з метою забезпечення апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2024р. у справі №160/1240/24 з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/1240/24 /а.с. 116/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 03.05.2024р. /а.с. 118/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024р. у справі №160/1240/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2024р. у справі №160/1240/24 /а.с. 119/ і розгляд справи в порядку письмового провадження призначено з 28.05.2024р. /а.с. 120/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб було повідомлено учасників справи / а.с. 121, 122, 123, 124/.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач у справі, звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив призначити пенсію за віком на зальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом №56100-47148/Р-01/8-0400/23 від 10.11.2023р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що він отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.
Позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для відмови і саме це обумовило звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) (в редакції, чинній на час первинного призначення пенсії позивачу) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ, застосовується в редакції, чинній на час первинного призначення пенсії позивачу) на пільгових умовах мають працівники, незалежно від місця останньої роботи: зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп*Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно до ч.2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто при визначенні розміру пенсії за віком враховується показник Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно до ст.10 Закону №1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
За частиною третьою статті 45 Закону 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017) та від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17.
Позивачу у 2008 році призначена пенсія за віком із застосуванням норм одночасно двох Законів: Закону №1788-ХІІ в частині вимог до пенсійного віку та наявного трудового стажу та Закону №1058-IV щодо виду пенсії, розміру, підстав та порядку призначення.
Таким чином, у 2008 році згідно із Законом №1058-IV та окремими положеннями Закону №1788-ХІІ позивачу призначена пенсія за віком за Списком №1, а не інший вид пенсії, передбачений статтею 9 Закону №1058-IV.
Позивач стверджує, що при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку (60 років) він набув право на переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія йому первинно була призначена за Законом №1788-ХІІ, а в 2023 році він звернувся з заявою про переведення на пенсію за віком за Законом №1058-IV, який визначає інших порядок та умови призначення пенсії.
З огляду на вищезазначене колегія суддів, вважає помилковими доводи позивача, оскільки особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ, передбачено не окремий вид пенсії, а пільгові умови надання пенсії, а саме пенсії за віком на пільгових умовах і такий вид пенсії (пенсія за віком) та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом №1058-IV.
Як вбачається матеріалів справи заява позивача до органу Пенсійного фонду від 14.08.2023р. фактично стосувалась того самого виду пенсії (пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1), яка вже призначена позивачу, то такий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки.
Отже, застосування при призначенні пенсії позивача окремих положень Закону №1788-ХІІ щодо необхідних стажу та віку за нормами Закону №1058-IV, прямо передбачено призначення пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням Закону №1058-IV.
Саме цим такі пенсії відрізняються від пенсій за віком, призначених виключно за нормами Закону №1788-ХІІ (наприклад, трудові пенсії за вислугу років), адже цей закон передбачає інший порядок, зокрема, визначення розміру пенсії (стаття 19 Закону № 1788-ХІІ).
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність посилання позивача, на те що пенсія у 2008 році призначена відповідно до Закону №1788-ХІІ.
Також слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що розмір пенсії позивача визначений на підставі статей 27, 40 Закону №1058-IV, а тому незалежно від пільгових умов призначення пенсії, призначена позивачу у 2008 році пенсія є пенсією за віком за Законом №1058-IV.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №185/1474/17, від 02.4.2019р. у справі №495/620/17, від 10.04.2019р. у справі №211/1898/17, від 15.05.2019р. у справі №504/503/17, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №876/5312/17 колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на те, що.
В наведених справах позивачам було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, позивачів переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У цих справах суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що вказані правові позиції Верховного суду не стосуються позивача, оскільки у цих справах пенсії призначались різними законодавчими актами, які за своїм змістом мають різні підстави та порядок призначення пенсій.
Отже, оцінюючи усі доказі, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, враховуючи наведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає, щодо вимоги позивача стосовно призначення та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022роки є безпідставними, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, і суд першої інстанції постановив у даній справі правильне рішення про відмову у задоволенні позову через його необґрунтованість та безпідставність.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції від 27.03.2024р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2024р. у справі №160/1240/24- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст. ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 02.07.2024р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов