Головуючий І інстанції: Горшкова О.О.
02 липня 2024 р. Справа № 520/8216/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2024, по справі № 520/8216/24
за позовом ОСОБА_1
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2020 по 18.01.2023 включно;
- зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2020 по 18.01.2023 включно у сумі 444380 грн 05 коп.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 частково задоволено позов.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2020 по 18.01.2023 включно.
Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2020 по 18.01.2023 включно у сумі 105240,18 грн (сто п'ять тисяч двісті сорок грн 18 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції не враховано, що право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у позивача виникло на підставі судового рішення, яке було постановлено вже після його звільнення, тож на час звільнення з військової служби спірна сума йому ще не належала, а вина відповідача у її невиплаті була відсутня, що виключає відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП Ураїни.
Вказував, що компенсація за затримку виплати заробітної плати (індексації грошового забезпечення тощо), що мала місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватися за правилами статті 117 КЗпП України.
Звертав увагу, що Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 22.12.1999 №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” зазначив, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами (установами, організаціями тощо) та не отримують заробітну плату, а проходять військову службу, яка віднесена до публічної служби. Порядок проходження військової служби урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на осіб, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки та відповідальність.
Цивільні працівники за свою роботу отримують заробітну плату, а військовослужбовці - грошове забезпечення. Грошове забезпечення зарплатою не вважається.
Крім того, відповідач наголошував на необхідності застосування принципів розумності, справедливості та співмірності при визначенні суми середнього заробітку з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 , з 07.03.2017 по 25.02.2020 проходив військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №520/15000/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно відповідно до абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн 08 коп. в місяць у загальній сумі 85070 (вісімдесят п'ять тисяч сімдесят) грн. 18 коп. за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідачем було виконано вищевказане рішення 25.02.2024, а саме: перераховано на банківський рахунок позивача кошти у розмірі 83794,13 грн.
Позивачеві при звільненні та виключенні з 05.02.2020 зі списків особового складу не було виплачено в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.02.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Остаточний розрахунок було проведено 24.02.2024.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2020 по 18.01.2023 включно, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що ефективним та належним способом захисту порушеного права позивача буде стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2020 по 18.01.2023 включно у сумі 105240,18 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Так, за усталеною практикою застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, висновки яких враховано судом першої інстанції при вирішенні даного спору, та сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
У той же час, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст. 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Із матеріалів справи встановлено, що при звільненні позивача 25.02.2020 відповідачем не було виплачено у повному обсязі індексацію грошового забезпечення.
Спірна сума грошового забезпечення у розмірі 83794,13 грн фактично виплачена 25.02.2024.
Таким чином, враховуючи дату звільнення позивача зі служби та дату проведення остаточного розрахунку, положення ст. 117 КЗпП України, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 1460 днів, з яких до 19.07.2022 - 874 днів.
Отже, у даній справі період з 25.02.2020 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, яка не передбачала обмеження строком виплати у шість місяців, та можливості у разі наявності переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати із застосуванням принципу співмірності зменшувати таку виплату.
Період з 19.07.2022 по 25.02.2024 регулюється чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби, суд першої інстанції виходив з аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України, за якими на дату звільнення позивача розмір облікової ставки НБУ становив 11% річних. Враховуючи суму недоотриманих коштів - 83794,13 грн., 11 % річних від цієї суми становитиме 9217,35 грн., тобто 25,25 грн. за день затримки розрахунку (9217,35:365).
Враховуючи період затримки розрахунку з 25.02.2020 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ), що становить 874 днів, середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні становитиме 22068,50 грн (25,25*874).
Щодо періоду з 19.07.2022 до 25.02.2024, щодо якого законодавець обмежив спірну виплату 6 місяцями, суд виходить з того, що за вказаний період обґрунтованими є позовні вимоги з урахуванням шестимісячного строку, тобто за 184 дні.
Так, судом встановлено, що відповідно до довідки-розрахунку середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи з виплат за останні два місяці перед звільненням (грудень 2019 року - 14073 грн, січень 2020 року - 13951,20 грн) середньоденний заробіток позивача складає 452,02 грн.
Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців становить 83171,68 грн (452,02 грн * 184 календарні дні = 83171,68 грн).
Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні становить 105240,18 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на невірний розрахунок суми середнього заробітку внаслідок неповного застосування принципу співмірності та пропорційності в межах шести місяців, що на думку апелянта, призвело до завищення остаточного розміру спірної суми середнього заробітку.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням позиції Верховного Суду принципи співмірності та пропорційності підлягає застосуванню лише при розрахунку середнього заробітку за період до 19.07.2022, натомість з 19.07.2022 стягнення сум хоча і обмежено шістьма місяцями, втім розрахунок проводиться шляхом множення кількості днів затримки в межах шести місяців на розмір середньоденної заробітної плати без зменшення отриманого результату.
Отже, суд першої інстанції, здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходив з встановленого ст. 117 КЗпП України обмеження часу затримки шістьма місяцями та одночасно застосовуючи принцип співмірності та пропорційності.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2020 по 18.01.2023 включно та зобов'язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2020 по 18.01.2023 включно у сумі 105240,18 грн.
При цьому, підстав для зменшення розміру суми середнього заробітку, який розраховано судом першої інстанції за шість місяців з урахуванням принципів співмірності та пропорційності, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, з наведених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 по справі № 520/8216/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло