Провадження № 21-з/803/45/24 Справа № 201/8749/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
26 червня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 пророз'яснення ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, постановленої за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року, -
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, повернуто прокурору.
Не погодившись з прийнятим рішенням прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задоволено, скасовано ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року щодо ОСОБА_5 і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
14 травня 2024 року за вх.№11-20410 та 15 травня 2024 року вх.№11-20672 від обвинуваченого ОСОБА_5 надійшли заяви про роз'яснення ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, постановленої за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року.
Як слідує зі змісту заяв обвинувачений ОСОБА_5 просить роз'яснити: яким чином, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що положення статей 338-340 КПК України направлені на зміну правової кваліфікації та/або обсягу обвинувального акту, якщо саме під час судового розгляду будуть виявлені якійсь нові фактичні обставини кримінального правопорушення, а не для виправлення очевидних недоліків обвинувального акта, які вже в ньому містяться з моменту направлення обвинувального акту до суду та підлягають перевірки судом в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України; як може обвинувачений реалізувати своє право на захист, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України у зв'язку із відсутністю викладу фактичних обставин та їх правильного відображення враховуючи той факт, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист; як може обвинувачений реалізувати своє право на захист, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, у зв'язку з чим незрозуміло, що ставиться в обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_5 в конкретному обвинувальному акті; як може обвинувачений реалізувати своє право на захист, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України у зв'язку із відсутністю викладу фактичних обставин та їх правильного відображення; як може обвинувачений реалізувати своє право на захист, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, у зв'язку з чим незрозуміло що ставиться в обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_5 в конкретному обвинувальному акті.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 та прокурора, перевіривши надані матеріали провадження, дослідивши мотиви заяв обвинуваченого про роз'яснення судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що заява обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 380 КПК України передбачено, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Судове рішення повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що воно є доступним для сприйняття, дохідливим, таким, що не припускає варіантності свого тлумачення. Суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення так само, як і вирішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Суд може лише, змінивши форму викладення, більш повно, чітко і зрозуміло навести ті частини рішення, що породжують певні труднощі для однозначного сприйняття. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України у мотивувальній частині підлягає зазначенню суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Необхідність роз'яснення судового рішення зумовлюється його нечіткістю або суперечливістю викладених у ньому висновків, тобто коли зміст рішення є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для осіб, які мають його виконувати.
При роз'ясненні судового рішення більш повно і зрозуміло здійснюється виклад тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі, при цьому не вносяться зміни до рішення по суті і не розглядаються ті питання, які не були предметом судового розгляду.
При цьому якщо заявником порушується питання про зміну рішення або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
В ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року чітко, зрозуміло, логічно та послідовно викладено суть принятого рішення, з посиланням на норми закону.
У заявах обвинуваченого про роз'яснення рішення не зазначається, що саме в ньому є незрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення тих чи інших формулювань саме рішення апеляційного суду.
Крім того, зазначені у заявах обвинуваченого доводи фактично зводяться до незгоди останнього з прийнятим рішенням, а зі змісту заяв вбачається, що обвинуваченим порушується питання про роз'яснення мотивів його прийняття, що призведе до внесення до нього нових даних, а тому суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Таким чином апеляційний суд вважає, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року є чіткою за змістом, не містить положень, які викликають протиріччя, та носить зрозумілий характер, а відтак приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяв обвинуваченого ОСОБА_5 щодо роз'яснення судового рішення.
Керуючись положеннями ст.ст. 380, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
В задоволенні заяв обвинуваченого ОСОБА_5 пророз'яснення ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, постановленої за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2024 року- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3