САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/1761/24
Провадження № 1-кп/726/114/24
Категорія 21
02.07.2024 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Чернівці, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024263020000587 від 09.06.2024 щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженця м. Чернівці, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, офіційно працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
08.06.2024 о 15 годині знаходячись на території парку, що розташований по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 вчинив словесну суперечку з колишньою співмешканкою ОСОБА_5 , в ході якої діючи з умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і відповідні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар кулаком правої руки в область голови в наслідок чого остання впала на землю. В подальшому, ОСОБА_3 наніс потерпілій два удара правою ногою в ділянку тулуба та два удари кулаком правої руки в ділянки голови, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: - садна: по зовнішній поверхні правого гомілково-ступеневого суглобу; по задній поверхні правого ліктьового згину; - синці: в завушній ділянці справа; в лобно-скроневій ділянці справа які згідно із даних висновку експерта № 401 екс від 12.06.2024, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст. 125 КК України, визнав повністю. Пояснив, що всі обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні відповідають дійсності. Так, дійсно 08.06.2024 у нього виник конфлікт із співмешканкою ОСОБА_5 в ході якого він наніс їй тілесні ушкодження. Просив суд його суворо не карати.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні, у зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонувала порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Щодо міри покарання, просила винести вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Потерпіла ОСОБА_5 обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорює. Щодо міри покарання обвинуваченому - погодилася із думкою прокурора. Вказала на те, що дійсно обвинувачений наніс їй тілесні ушкодження, як вказано у обвинуваченні.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, з'ясувавши думку учасників судового провадження, оскільки обвинуваченим, іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, ОСОБА_3 правильно зрозумів зміст пред'явленого йому обвинувачення, в учасників процесу відсутні сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого і потерпілої та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому, судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам викладеним в обвинувальному акті, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, за обставин наведених у вироку.
Такі, покази обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки останній нанісумисне легке тілесне ушкодження.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із такого.
Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно із положеннями ч.2 ст.50 КК України - покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує визнання ним своєї вини, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до проступків, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога 29.04.2010 був зареєстрований з діагнозом гостра алкогольна інтоксикація, 16.02.2012 припинено нагляд з відсутністю інформації, а 08.06.2024 відмовився від медичного огляду та обстеження.
Обставинами, згідно із ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує - визнання вини.
Обставиною, визначеною п.1 ч.6 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у близьких відносинах.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що щодо ОСОБА_3 необхідно і доцільно призначити покарання у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім, справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, сприятиме загальній меті та цілям покарання.
При цьому суд не знаходить підстав для призначення більш тяжкої міри покарання, враховуючи при цьому думку прокурора, потерпілої та обставини, які характеризують особу обвинуваченого.
Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не було обрано, клопотань про його обрання до суду не надходило.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Садгірський районний суд м. Чернівці.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1