вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/832/24
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, Київська обл., м. Вишгород
до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Славутич
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради, Київська обл., м. Славутич
про зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності
представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
від прокуратури - В.Попельнюк
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області б/н від 22.03.2024 року (вх. №480/24 від 01.04.2024) (далі - прокурор, позивач) до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі - відповідач) про зобов'язання Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисну споруду - протирадіаційне укриття №255032, яке розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 50, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область.
Ухвалою суду від 08.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/832/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.04.2024 року; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради.
До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 18.04.2024 року (вх. №4219/24 від 18.04.2024) про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи, у судове засідання 23.04.2024 не з'явився, пояснення щодо позову не надав.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/832/24 та відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 року.
До суду від Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради надійшли пояснення б/н від 31.05.2024 року (вх. №5892/24 від 31.05.2024) щодо позову.
Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, у судове зсідання 04.06.2024 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 04.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.04.2024 року.
Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.06.2024 року не з'явились.
Прокурор у судовому засіданні 25.06.2024 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи, достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 25.06.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як зазначено прокурором в позовній заяві, 30.09.1989 державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - 45-квартирного житлового будинку №52, м. Славутич, 4 МБК, якому на даний час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 50, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область. Акт затверджено рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів від 06.10.1989 №177.
Згідно проектної документації щодо будівництва вищевказаного об'єкта « 45 кв. житловий будинок №52» комплексу «Додаткова забудова житлової групи Лит. РСР в складі містобудівного комплексу №4 м. Славутич Чернігівської області. Об'єкти будівництва 1989 року», розробленої інститутом проектування міського будівництва Каунаський філіал, у відповідності до СНіП ІІ-11-77 «Захисні споруди цивільної оборони», затверджених постановою Держбуду СРСР від 13.10.1977 №158 (з доповненнями від 28.06.1985), в підвальних приміщеннях будинку запроектовано будівництво протирадіаційного укриття, яке у мирний час може використовуватись згідно установленого порядку для господарських, культурних чи побутових потреб як підвальні приміщення.
Зокрема, вказано, що ПРУ запроектовано на 390 осіб, в якому передбачено 60 місць для лежання та 330 місць для сидіння.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок №50 Вільнюського кварталу м. Славутич від 19.10.1989, площа підвальних приміщень складає 571,3 кв. м.
Згідно п. 1.1 СНіП 3.01.09-84 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд і їх утримання в мирний час», які були чинними на момент прийняття в експлуатацію багатоквартирного будинку №50 Вільнюського кварталу м. Славутич, разом з основним об'єктом будівництва або його пусковим комплексом державні приймальні комісії окремо приймали в експлуатацію закінчені будівництвом вбудовані в будівлі захисні споруди, що входили до комплексу будівництва об'єктів виробничого або житлово-цивільного призначення, а також, передбачені у складі новозбудованих та реконструйованих копалень та шахт. Датою введення в експлуатацію захисних споруд вважається дата підписання акту державної приймальної комісії.
Враховуючи вказане, прокурором зазначено, що ПРУ №255032, розташоване у підвальному приміщенні будинку №50 Вільнюського кварталу м. Славутич, введено в експлуатацію у 1989 році разом із будинком, як окремий об'єкт нерухомого майна - протирадіаційне укриття, що у мирний час може використовуватись згідно установленого порядку для господарських чи побутових потреб, однак, без зміни первісного функціонального призначення такої захисної споруди цивільного захисту та має постійно перебувати у стані, придатному до використання за первісним призначенням, як основний вид колективного захисту населення від засобів масового ураження в особливий період та надзвичайних ситуацій у мирний час.
Прокурором зазначено, що до 2001 року житловий фонд м. Славутич, у тому числі будинок №50 Вільнюського кварталу, перебував у державній власності та знаходився у віданні й на балансі ВП «Чорнобильська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».
На виконання затверджених Президентом України 19.10.2000 Заходів до закриття Чорнобильської АЕС у 2001 році здійснено безоплатну передачу низки об'єктів державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Славутич. Зокрема, згідно акту прийому-передачі відомчих об'єктів у комунальну власність від 31.03.2001, житловий будинок №50 Вільнюського кварталу (інв. №4068) прийнято у комунальну власність м. Славутич разом з проектною та виконавчою документацією щодо його будівництва.
Згідно листа ДСП «Чорнобильська АЕС» від 06.02.2024 №499/01110200-2024 зазначено, що всі документи щодо об'єктів, які передавались у комунальну власність територіальної громади міста, знаходились в архіві Управління житлово-комунального господарства, який на момент вищевказаної передачі був структурним підрозділом Чорнобильської АЕС та самостійно здійснював бухгалтерський облік основних засобів.
Рішенням Славутицької міської ради Київської області від 16.05.2001 №244-32-ХХІІІ «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» затверджено акти прийому-передачі об'єктів права державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Славутич, у тому числі, акт про передачу будинку №50 Вільнюського кварталу. Згідно додатку №1 до цього рішення, необоротні активи, у тому числі будинок №50 Вільнюського кварталу, передано на баланс комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», якому надано повноваження безпосереднього управління вказаним майном.
В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 27.10.2003 №534 «Про передачу об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича», житлові будинки, у тому числі будинок №50 Вільнюського кварталу, передані з балансу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на баланс Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради (далі - КП «ЖКЦ»). На підставі розпорядження Виконавчого комітету Славутицької міської ради від 25.05.2006 №163, КП «ЖКЦ», як балансоутримувачем, 21.09.2006 проведено інвентаризацію вбудованої у будинок №50 Вільнюського кварталу комунальної захисної споруди цивільної оборони - ПРУ №32, про що комісією складено акт інвентаризації, який затверджено Славутицьким міським головою Удовиченком В.П. 03.11.2006, відповідальним за здійснення контролю за утриманням цієї захисної споруди визначено директора КП «ЖКЦ» Жаболенко І.М.
Згідно виготовленого 01.04.2008 у відповідності до положень Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 №653, паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №32 (255032), останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 50, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію - 1990 рік; загальна площа - 103 кв. м, місткість осіб - 42; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність - 24 години. Аналогічні дані про протирадіаційне укриття №255032 містяться і у виготовленій 01.04.2008 обліковій картці ЗСЦО - протирадіаційного укриття, скріпленій печаткою виконавчого комітету Славутицької міської ради.
Також, на замовлення КП «ЖКЦ» у 2016 році КП «Агентство регіонального розвитку» складено оновлений технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 255032, загальна площа якого складає 571,3 кв.м.
Прокурором зазначено, що за даними Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області, в електронній базі фонду захисних споруд цивільного захисту Київської області у м. Славутич обліковується 44 протирадіаційних укриттів, у тому числі ПРУ №255032, балансоутримувачем якого раніше значилось КП «ЖКЦ». При цьому, докази на підтвердження факту виключення вищевказаного ПРУ із фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні, останнє перебуває на обліку органів ДСНС, стан готовності якого до укриття населення визначається як «не готове».
Листом від 09.06.2023 №56.17-721/56.17 Вишгородське районне управління ГУ ДСНС України в Київській області повідомило, що в ході проведення комісійних оперативних оглядів захисних споруд цивільного захисту м. Славутич фахівцем відділу організації заходів цивільного захисту виявлено 32 безхазяйні захисні споруди цивільного захисту, у тому числі ПРУ №255032, яке до цього часу перебувало на балансі КП «ЖКЦ». Аналогічного змісту отримано листи з ГУ ДСНС у Київській області від 14.12.2023 №5601-10272/5611 та від 22.02.2024 №5605-1618/568.
Рішенням Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 03.03.2023 №808-17-VIII погоджено наказ КП «ЖКЦ» від 01.02.2023 №7 «Про списання з балансу Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків» (далі - наказ №7), згідно якого розпочато процедуру списання багатоквартирних житлових будинків, що знаходились на балансі цього комунального підприємства, з урахуванням вимог Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301. Згідно п. 6.3 наказу №7, у разі виявлення під час списання з балансу багатоквартирного будинку квартир та/або нежитлових приміщень, які не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстровано, необхідно здійснити прийняття таких приміщень на баланс КП «ЖКЦ» та повідомити виконавчий комітет Славутицької міської ради з метою реєстрації права власності на них в установленому законом порядку.
В акті від 28.03.2023 про списання з балансу КП «ЖКЦ» багатоквартирного будинку №50 у Вільнюському кварталі м. Славутич Вишгородського району Київської області вказано, що цей будинок введено в експлуатацію у 1989 році, його загальна площа складає 2726,9 кв. м, однак, не зазначено відомості про те, що в ньому розташовується ПРУ, хоча, як вказано прокурором, вказані відомості були достовірно відомі комунальному підприємству, як балансоутримувачу захисної споруди цивільного захисту - ПРУ № 255032.
Згідно листа КП «ЖКЦ» від 03.07.2023 №448, усі відомості про виявлені під час списання з балансу багатоквартирних будинків нежитлові приміщення, які не перебувають у приватній власності їх мешканців, містяться в актах про списання багатоквартирних будинків, однак, такі приміщення на баланс КП «ЖКЦ» не прийняті.
Також, згідно листа Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 13.09.2023 №01-12/1909 та актуальних даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за місцем знаходження спірного нерухомого майна - Вільнюський квартал, 50 м. Славутич Вишгородського району Київської області вбачається, що право комунальної власності на жодне протирадіаційне укриття комунальної власності м. Славутич наразі не зареєстровано, у тому числі й на спірне ПРУ №255032.
Відповідно до акту приймання-передачі від 31.03.2001 з державної в комунальну власність передавався виключно житловий фонд із зазначенням переліку житлових будинків та деякі супутні об'єкти соціальної інфраструктури. Проте, жодне ПРУ, як окремий об'єкт нерухомого майна, в акті не значиться та не передавалось державою у власність міської громади.
Прокурором повідомлено, що за твердженням виконавчого органу міської ради, на даний час власниками підвальних приміщень, що раніше обліковувались як ПРУ, балансоутримувачем яких було КП «ЖКЦ», відповідно до норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є мешканці багатоквартирних житлових будинків на праві спільної сумісної власності, оскільки, останні мають статус допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та, відповідно, є спільним майном мешканців таких багатоквартирних будинків. Відповідь аналогічного змісту про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права комунальної власності на розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних житлових будинків протирадіаційні укриття Виконавчий комітет Славутицької міської ради надав у листі від 26.12.2023 №01-12/2614 на запит окружної прокуратури від 20.12.2023 №54/2-8285вих-23, у якому ставилася вимога добровільно усунути порушення вимог закону та самостійно вжити заходи для реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту міста, у тому числі і спірне ПРУ №255032.
Вказане, на думку прокурора, свідчить про те, що незважаючи на факт поінформованості посадових осіб Славутицької міської ради про розташування за вищевказаною адресою окремого об'єкта нерухомого майна комунальної власності, а саме, захисної споруди цивільного захисту - ПРУ №255032, органом місцевого самоврядування, як дійсним власником цього нерухомого майна комунальної форми власності, а також, їх балансоутримувачем, тривалий час не здійснено співмірних заходів до повного виконання вимог п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 та п. 6.3 наказу КП «ЖКЦ» №7 щодо необхідності здійснити дії з реєстрації права комунальної власності на таке приміщення в установленому законом порядку та прийняття його на баланс уповноваженого балансоутримувача, що створює правову невизначеність щодо статусу цього об'єкта цивільного захисту та суб'єктів, зобов'язаних здійснювати його утримання у придатному стані до використання за призначенням в особливий період - укриття населення, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що територіальна громада міста Славутич в травні 2001 року відповідно до положень ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» набула право комунальної власності на багатоквартирний будинок №50 Вільнюського кварталу м. Славутич з вбудованим в нього нежитловим приміщенням протирадіаційного укриття №32 (255032), розміщеним у підвальних приміщеннях цього житлового будинку.
Згідно Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 (далі - Порядок №301), списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об'єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку. Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності. За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за передбаченою додатком до Порядку № 301 формою, який підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем. Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою. При цьому, процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше двох місяців з дня прийняття розпорядчого документа.
Пунктом 10 Порядку №301 встановлено, що у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.
Однак, як підтверджується матеріалами справи, всупереч положень п. 10 Порядку №301 та п. 6.3 наказу КП «ЖКЦ» №7, відомості про наявність у багатоквартирному будинку №50 Вільнюського кварталу ПРУ №255032, яке є комунальною власністю, в акті про списання не зазначено; рішень щодо протирадіаційного укриття №255032 балансоутримувачем, органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом після завершення процедури списання багатоквартирного будинку №50 у Вільнюському кварталі м. Славутич не приймалось, право комунальної власності на нього не зареєстровано відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При цьому, суд зазначає, що прийняття Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області рішення від 03.03.2023 №808-17-VIII та затвердження в подальшому акту про списання багатоквартирного будинку з балансу від 28.03.2023, не засвідчує факт списання з балансу комунального підприємства разом із будинком ПРУ №255032 та, відповідно, його вибуття з комунальної власності (зміну форми власності), оскільки, співмешканці багатоквартирного будинку не можуть набути права власності на протирадіаційне укриття в силу норм ст. 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), згідно яких, захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Відповідно до ст. 2 КЦЗ України, захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Згідно ч. 1 ст. 32 КЦЗ України, до захисних споруд цивільного захисту, зокрема, належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості, у тому числі для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.
Частиною 8 ст. 32 КЦЗ України визначено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають, у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 КЦЗ України, порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно п.п. 9, 10 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. У разі використання однієї захисної споруди кількома суб'єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-4 зазначено, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).
Чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (зокрема, об'єкти цивільного захисту), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/1406/21).
Так, листом від 21.12.2016 №16-19085/162 Державною службою з надзвичайних ситуацій України (далі - ДСНС) зазначено, що з урахуванням листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.09.2016 №7/9-11184, захисні споруди не належать до спільного майна багатоквартирного будинку, утримання таких споруд здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають, та, у випадку передачі багатоквартирних будинків на баланс ОСББ або управителя, захисні споруди комунальної та державної власності залишаються у попередній власності або в установленому порядку передаються до комунальної власності. Законами України не передбачено завдань та обов'язків ОСББ щодо забезпечення укриття населення та утримання захисних споруд. Виконання зазначених завдань належить до повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. З метою документального закріплення статусу захисних споруд та права комунальної власності на них, вирішення питання щодо їх подальшого утримання, ДСНС рекомендувала провести технічну інвентаризацію зазначених захисних споруд, як об'єктів нерухомого майна з виготовленням відповідної технічної документації, в установленому порядку оформити на них документи на право власності, а також визначити їх подальших балансоутримувачів.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що у разі коли приміщення фізично є частиною будівлі, що належить ОСББ, таке приміщення може бути окремим самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Як було зазначено вище, відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.09.1989, затвердженого рішенням виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів від 06.10.1989 №177, житловий будинок №50 Вільнюського кварталу м. Славутич прийнятий в експлуатацію. При цьому, вбудоване у цей житловий будинок протирадіаційне укриття №32 (255032), розташоване в його підвальних приміщеннях, прийняте в експлуатацію одночасно з будинком відповідно до положень СНіП, чинних на момент прийняття в експлуатацію будинку, незважаючи на зазначення в обліковій картці ЗСЦО протирадіаційного укриття №32 (255032), паспорті сховища (протирадіаційного укриття) №32 (255032) та технічному паспорті на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) №255032, виготовленому станом на 10.12.2016, різних років введення в експлуатацію.
Судом враховано, що, оскільки, під час будівництва багатоквартирного житлового будинку №50 у Вільнюському кварталі передбачалось розміщення у його підвальних приміщеннях протирадіаційного укриття, щодо нього визначений спосіб і особливий порядок використання, а відтак, воно не підпадає під правовий режим допоміжних приміщень і є самостійним об'єктом цивільних правовідносин. При цьому, співвласники багатоквартирного будинку №50 Вільнюського кварталу м. Славутич не можуть набути права власності на спірне приміщення протирадіаційного укриття, оскільки, останнє не призначене для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинків, за своїми функціональними особливостями не є допоміжним, станом на дату побудови будинку та введення його в експлуатацію, свого функціонального призначення не змінювало та з комунальної власності за рішеннями уповноважених суб'єктів управління не вибувало, на користь співвласників багатоквартирного будинку не відчужувалось.
Згідно ч. 11 ст. 32 КЦЗ України, захисна споруда цивільного захисту втрачає цей статус виключно з моменту її виключення із фонду споруд цивільного захисту.
Пунктом 27 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, визначено, що зняття захисних споруд з обліку фонду захисних споруд здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування після їх виключення за погодженням з ДСНС з фонду захисних споруд. Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, для прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування рішень щодо виключення за погодженням з ДСНС захисних споруд з фонду таких споруд визначено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579. Зняття захисних споруд з електронного обліку захисних споруд здійснюється ДСНС та її територіальними органами, що ведуть електронний облік на відповідних територіях, після зняття захисних споруд з паперового обліку фонду захисних споруд. У разі встановлення Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування потреби у захисних спорудах виключення захисних споруд з фонду таких споруд здійснюється з одночасним поповненням фонду захисних споруд.
Однак, доказів на підтвердження факту виключення ПРУ №255032 із фонду споруд цивільного захисту матеріали справи не містять. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що ПРУ №255032 на даний час перебуває на обліку органів ДСНС як протирадіаційне укриття, про що свідчить інформація, розміщена на офіційному сайті Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області.
Відповідно до п.п. 1, 23, 26-28 ч. 2 ст. 19 КЦЗ України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту.
З аналізу положень п. 10 Порядку №301 вбачається, що державна реєстрація права власності на комунальні нежитлові чи житлові приміщення у списаному з балансу багатоквартирному будинку має бути проведена після завершення списання з балансу вказаного будинку в розумний строк.
Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що вжиття заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірне ПРУ №255032 є обов'язком Славутицької міської ради, яка в силу положень ст.ст. 172, 327 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч.ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», реалізує повноваження власника такого нерухомого майна від імені Славутицької міської територіальної громади з метою його належного обліку, утримання та використання за цільовим призначенням.
Однак, відсутність реєстрації права комунальної власності на протирадіаційне укриття №255032 свідчить про невиконання такого обов'язку, а також, невиконання рішення Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області від 03.03.2023 №808-17-VIII в частині погодженого п. 6.3 наказу КП «ЖКЦ» №7 від 01.02.2023.
Відсутність доказів взяття ПРУ №255032 уповноваженим балансоутримувачем на баланс, а також, наявність заперечень органу місцевого самоврядування і КП «ЖКЦ» щодо права комунальної власності територіальної громади на зазначене протирадіаційне укриття свідчить про бездіяльність та зволікання відповідача із одержанням доказів офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття права на спірне нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, бездіяльність представницького органу місцевого самоврядування щодо державної реєстрації права комунальної власності та відсутність балансоутримувача захисної споруди свідчить про ухилення Славутицькою міською радою від виконання передбаченого законом обов'язку, що призводить до неможливості забезпечити її належний технічний стан, який дозволяє привести укриття у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров'я громадян в умовах воєнного стану, має наслідком невиконання вимог законодавства у сфері державної реєстрації, обліку комунального майна, а також цивільного захисту, що на думку суду, свідчить про порушення інтересів держави і територіальної громади щодо забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров'я.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначений такий спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав як примусове виконання обов'язку в натурі.
Судом встановлено, що право комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №255032 станом на день розгляду справи не зареєстровано. Водночас, захисна споруда цивільного захисту має спеціальний правовий статус та є нерухомим майном стратегічного значення, про що Славутицькій міській раді відомо, а тому, будь-яка відмова територіальної громади від цього майна є неможливою в силу положень ст.ст. 178, 347 ЦК України, ч. 12 ст. 32 КЦЗ України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», п. 3 ч. 1 ст. 1, ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 145 ГК України, майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону; зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом; правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
Беручи до уваги вищевикладене, ураховуючи, що спірне нежитлове приміщення ПРУ №255032 є самостійним об'єктом цивільних відносин, має спеціальний правовий статус та порядок використання, передбачена законодавством процедура виключення цієї захисної споруди цивільного захисту з обліку не проводилась, в результаті приватизації квартир багатоквартирного житлового будинку їх мешканцями право спільної сумісної власності на таке приміщення не виникло, з метою усунення правової невизначеності статусу об'єкта цивільного захисту та застосування ефективного способу цивільного захисту у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов'язання Славутицької міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення ПРУ №255032, розташоване в будинку №50 Вільнюського кварталу м. Славутич.
Досліджуючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави судом встановлено наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, у тому числі, інтересів територіальної громади (правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
Відповідно до ст. 4 КЦЗ України, цивільний захист - це комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки. Суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації (ст. 6 КЦЗ України).
Як зазначено прокурором, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на ПРУ №255032 може призвести до вибуття цього комунального майна у майбутньому та ставить під загрозу захист життя та здоров'я цивільного населення громади, сприяє невиконанню органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, порушенню встановлених державою гарантій забезпечення цивільного захисту.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц наведено правовий висновок, зокрема, про те що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, порушення майнових прав територіальної громади свідчить про порушення державних інтересів. Враховуючи, що питання створення, обліку та утримання комунальних захисних споруд у готовому до використання стані відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, збереження життя та здоров'я людей під час військової агресії, а отримана прокурором інформація свідчить про наявність порушень законодавства про державну реєстрацію речових прав та про цивільний захист з боку органу місцевого самоврядування, у даному випадку наявний виключний випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням відповідачем наданих державою функцій, що призводить в силу норм ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» до виникнення у органів прокуратури права вжити представницьких заходів на захист інтересів держави в суді.
Судом також враховано, що не встановлено будь-якого іншого суб'єкта владних повноважень, окрім Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, який відповідно до чинного законодавства, здійснює функції щодо належного володіння та розпорядження захисними спорудами цивільного захисту комунальної власності м. Славутич.
Так, Конституцією України передбачено окремий самостійний тип представництва - представництво прокурором інтересів держави в суді, його метою є підсилення гарантій захисту конституційних інтересів суспільства, українського народу, територіальних громад та держави під час здійснення судочинства.
Враховуючи зазначене, прокурором подано позов з метою усунення бездіяльності представницького органу місцевого самоврядування при списанні з балансу багатоквартирного будинку №50 у Вільнюському кварталі у вигляді невиконання встановленого обов'язку оформити (зареєструвати) право комунальної власності на розміщену в підвальних приміщеннях цього будинку захисну споруду цивільного захисту - ПРУ №255032. Отже, саме Славутицька міська рада, яка у спірних правовідносинах не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, є належним відповідачем у даній справі.
Оскільки, Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області визначено відповідачем у спірних правовідносинах та до неї пред'явлено позовні вимоги, за відсутності іншого суб'єкта, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, на підставі ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, суд погоджується із доводами прокурора про наявність виключних підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом як самостійного позивача.
Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради про зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, площа Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 26425731) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №255032, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 50, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область.
3. Стягнути зі Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, площа Центральна, буд. 7, код ЄДРПОУ 26425731) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО банку 820172, розрахунковий рахунок отримувача UA028201720343190001000015641) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 02.07.2024 року.
Суддя Д.Г. Заєць