вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" січня 2024 р. Справа № 911/1902/17 (911/2768/23)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Термінал" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка
до Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області
про стягнення з державного бюджету надміру сплачених сум податків та зборів
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/1902/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Айс Термінал” (далі - ТОВ “Айс Термінал”, боржник) на стадії судової процедури - ліквідація банкрута, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович.
До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Айс Термінал” в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення з державного бюджету надміру сплачених сум податків та зборів.
Ухвалою господарського суду від 19.09.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 18.10.2023 р.
04.10.2023 р. через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Ухвалою господарського суду від 18.10.2023 р. розгляд справи по суті відкладено на 24.01.2024 р.
У судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на запит позивача, ГУ ДПС у Київській області листом №20598/6/10-36-12-01-08 від 26.04.2023 р. повідомило, що за ТОВ "Айс Термінал" (код 33266292) станом на 25.04.2023 р. обліковується передплата по податках та зборах у сумі 261 134,81 гривень (двісті шістдесят одна тисяча сто тридцять чотири гривні) 81 копійок.
З урахуванням наведеного, 06.05.2023 р. позивачем було направлено на адресу ГУ ДПС у Київській області заяву вих.№02-114/58 від 02.05.2023 р. про повернення переплат за податками і зборами щодо ТОВ "Айс Термінал", якою просив у встановленому чинним законодавством порядку вчинити дії для повернення переплат по рентній платі, земельному та екологічному податку, а також перерахувати надмірно сплачені податкові зобов'язання з ПДВ безпосередньо на ліквідаційний рахунок банкрута - ТОВ "Айс Термінал".
Листом №27069/6/10-36-04-03 від 25.05.2023 р. ГУ ДПС у Київській області повідомило, що оскільки в інтегрованій картці платника ТОВ "Айс Термінал" станом на 22.05.2023 р. обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску за кодом платежу 71010000 (єдиний соціальний внесок) в сумі 18,81 грн., заява ТОВ "Айс Термінал" про повернення переплат по податках і зборах залишена без задоволення.
В зв'язку з відмовою ГУ ДПС у Київській області вчинити дії для повернення переплат податків та зборів на користь ТОВ "Айс Термінал", викладеною в листі №27069/6/10-36-04-03 від 25.05.2023 р., банкрут позбавлений можливості використовувати надмірно сплачені до бюджету суми податків та зборів у сумі 261 134,81 грн. у ліквідаційній процедурі для погашення вимог кредиторів.
Виходячи з наведених обставин, посилаючись на те, що у відповідності до положень ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства починаючи з 12.07.2017 р. ТОВ "Айс Термінал" господарська діяльність не ведеться, додаткові зобов'язання, в тому числі зі сплати податків і зборів, у банкрута не виникають, однак, ТОВ "Айс Термінал" не може розпоряджатись наявними переплатами з податків та зборів та спрямувати кошти, що належать банкруту - ТОВ "Айс Термінал", на погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство, позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області надміру сплачені ТОВ "Айс Термінал" суми грошових зобов'язань з податків та зборів у загальному розмірі 261 134 грн. (двісті шістдесят одна тисяча сто тридцять чотири гривні) 81 коп., а саме: надміру сплачені суми грошових зобов'язань з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об'єктів місцевого значення (код платежу 13020100) у розмірі 84 грн. (вісімдесят чотири гривні) 77 коп.; надміру сплачені суми грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (код платежу 3030100) у розмірі 4 410 грн. (чотири тисячі чотириста десять гривень) 50 коп.; надміру сплачені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 255 606 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч шістсот шість гривень) 94 коп.; надміру сплачені суми грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) у розмірі 689 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень) 00 коп.; надміру сплачені суми грошових зобов'язань з екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (крім викидів в атмосферу двоокису) (код платежу 19010100) у розмірі 343 грн. (триста сорок три гривні) 60 коп., на ліквідаційний рахунок ТОВ "Айс Термінал".
Відповідачем, в свою чергу, подано відзив на позов, в якому він вказує на те, що в даному випадку позов заявлено до неналежного відповідача.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке:
Згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Як зазначає ГУ ДПС у Київській області у листі від 25.05.2023 р., підставою для відмови поверненні переплат по податках і зборах ТОВ "Айс Термінал" стала наявність у останнього недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 18,81 грн.
В той же час, відповідно до пп.1.3 ст.1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Порядок погашення будь-якої заборгованості банкрута в межах справи про банкрутства, в тому числі податкових зобов'язань, встановлено кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Відповідно до частини першої ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини другої ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до частини першої ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів,у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства встановлено особливий порядок задоволення вимог кредиторів юридичної особи, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство. Задоволення вимог кредиторів такої юридичної особи здійснюється виключно в процедурі банкрутства, за рахунок майна банкрута, виключно за умови подання кредитором заяви про визнання кредиторських вимог, визнання таких вимог господарським судом та подальше включення вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство ТОВ "Айс Термінал", ГУ ДПС у Київській області заява із кредиторськими вимогами до боржника не подавалась, вимоги контролюючого органу, зокрема щодо сплати недоїмки з ЄСВ у розмірі 18,81 грн., до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Айс Термінал" не включено.
Необхідно наголосити, що як зазначено у рішенні ЄСПЛ у Справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року), державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Отже, ризик будь-якої помилки державного органу та спричинені нею наслідки повинні покладатися на саму державу.
З огляду на зазначене, у зв'язку із не вчиненням ГУ ДПС у Київській області дій, з метою включення вимог до реєстру вимог кредиторів, у ТОВ "Айс Термінал" об'єктивно відсутня можливість погасити зазначену у листі ГУ ДПС у Київській області від 25.05.2023 р. податкову заборгованість у спосіб визначений законодавством.
Таким чином, у зв'язку із недотриманням ГУ ДПС у Київській області вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо заявлення кредитором свої грошових вимог, ТОВ "Айс Термінал" не може розпоряджатись належними йому грошовими коштами у вигляді надмірно сплачених сум податків і зборів.
Зазначеним завдається шкода кредиторам банкрута, оскільки внаслідок відмови контролюючого органу повернути у встановленому чинним законодавством порядку переплати по податках і зборах ТОВ "Айс Термінал", кредитори не можуть отримати погашення своїх вимог на суму 261 134,81 грн.
Таким чином, відмовою ГУ ДПС у Київській області повернути переплати податків та зборів на ліквідаційний рахунок ТОВ "Айс Термінал", порушуються права банкрута на розпорядження належними йому грошовими коштами, а також права кредиторів на погашення своїх грошових вимог за рахунок цих коштів.
Пунктом 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Процедуру повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів врегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру врахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 (далі - Порядок №787) та Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №60 від 11.02.2019, якими передбачено чіткий механізм повернення таких переплат, який включає в себе формування контролюючим органом висновку про підтвердження заявлених платником сум, внесення заяви до реєстру, передача відповідних відомостей до органів казначейства, тощо.
В той же час, відповідно до п.1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України, затверджене Наказом МФ України 12.10.2011 № 1280, Головні правління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України та відповідно до підпункту 5 пункту 4 цього Положення здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а відповідно до підпункту 14) пункту 4 Положення, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 р. у справі №826/7380/15 дійшла висновку, про те що ефективним способом захисту, який забезпечує поновлення порушеного права позивача на повернення переплат податків, є стягнення з Державного бюджету України через органи Державної казначейської служби на користь товариства заборгованості бюджету:
"Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.".
Одночасно, згідно змісту наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 р. у справі №826/7380/15 відповідачем у такому спорі має бути в тому числі податковий орган.
Також, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08.08.2023 р. № 910/5880/21 (№ 12-36гс22), відповідно до якої позов про стягнення (повернення) надміру чи помилково сплаченої суми з Державного бюджету України слід заявляти в тому числі до органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.
Поряд із вказаним, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц(пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц(пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4)).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
Виходячи з наведеного, наразі наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Айс Термінал" 261 134,81 грн. переплат по податках і зборах, однак враховуючи те, що згідно змісту позову та наданих доказів, відповідач до якого заявлено позов право позивача щодо повернення 261 134,81 грн. переплат по податках і зборах не порушував, крім того, він не є стороною спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що в даному випадку позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
За приписами ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, згідно із частиною четвертою ст. 13 цього ж Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18).
Враховуючи викладене вище у сукупності, оскільки в даному випадку позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим, у позові слід відмовити.
Судові витрати, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позову відмовити.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 01.07.2024 р.
Суддя А.В. Лопатін