26 червня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29912/23
Провадження № 22-з/4820/140/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Дияк Я.А.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року доповнено рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню наступним:
стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_2 15000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 536 гривень 80 копійок сплаченого судового збору.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» залишено без задоволення. Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року залишено без змін.
17 червня 2024 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_2 у розмірі 5000 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. До заяви додав ордер на надання правничої (правової) допомоги № ВХ 1056801, договір про наданrrя правничої допомоги від 06 листопада 2023 року, додаток № 2 до договору про надання правничої допомогти вiд 06.11.2023 від 23 травня 2024 року, акт № 1 приймання-передачi наданої правничої допомоги (послуг) до договору про надання правничої допомоги вiд 06.11.2023 та додатку №2 вiд 23.05.2024 від 17 червня 2024 року, звіт про витрачений час на надання правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді справи № 686/29912/23 в суді апеляційної інстанції, рахунок-фактура № 17/06 від 17.06.2024.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення до апеляційного суду від товариства не надходили.
В судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 підтримав заяву з викладених у ній мотивів.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду №346/2744/21 від 22 квітня 2024 року.
Матеріалами справи встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в межах перегляду справи судом апеляційної інстанції, що планує понести позивач по справі становить 5000 грн. Також повідомлено про неможливість подання доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг та виконану роботу адвокатом із остаточним розрахунком витрат по даній справі, з огляду на невідомість кількості судових засідань у даній справі та витраченого часу в кожному судовому засіданні, та кількість процесуальних документів, які буде необхідно подати, що унеможливлювало подання таких доказів під час розгляду справи. Такі докази будуть подані в строки вказані судом або передбачені ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, ні до відзиву, ні до закінчення судових дебатів, позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 доказів понесення відповідних судових витрат не надали, а подали ці докази (договір про надання професійної правничої допомоги від 06 листопада 2023 року, додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги від 06.11.2023 від 23 травня 2023 року, акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) до договору про надання правничої допомоги від 06.11.2023 та додатку № 2 від 23.05.2024 від 17 червня 2024 року, звіт про витрачений час на надання правничої допомоги при підготовці до розгляду та розгляді справ № 686/29912/23 в суді апеляційної інстанції, рахунок-фактура № 17/06 від 17.06.2024) тільки з заявою про ухвалення додаткового рішення (т. 2, а.с. 170-180), згідно яких розмір витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 5000 грн.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_1 , в ухваленні додаткового рішення у справі слід відмовити, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин ненадання позивачем доказів, що підтверджують розмір судових витрат (витрат на правничу допомогу) до закінчення судових дебатів у справі, з врахуванням того, що договір про надання правничої допомоги містить умови щодо винагороди у фіксованому розмірі, а саме в розмірі 5000 грн, участі в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача не брав, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) та звіт про витрачений час датовані після ухвалення апеляційним судом судового рішення - 17.06.2024.
Керуючись ст. ст. 270, 381 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 02 липня 2024 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай