Справа № 606/2466/23Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.
Провадження № 22-ц/817/573/24 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
27 червня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
секретар - Панькевич Т.І.
з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Широких Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Широких Юлії Валеріївни на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2024 року, ухвалене суддею Марціцкою І.Б. у цивільній справі №606/2466/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Теребовлянської міської ради, про відібрання дітей, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що сторони з 2012 року перебувають у шлюбі, в якому народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач разом із дітьми проживає у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , повністю опікується інтересами та потребами дітей, займається їх вихованням, слідкує за їх розвитком та навчанням.
Відповідачка приблизно два роки не проживає разом із позивачем та дітьми, не займається їх вихованням та утриманням, не бере участі у їхньому житті, тривалий час знаходиться за межами України.
У зв'язку із наведеним ОСОБА_1 просив суд відібрати дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_5 та визначити місце проживання дітей з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання малолітніх дітей у розмірі 4000,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 7 грудня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 4000,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 грудня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1073,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Широких Ю.В. просить рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити позовну вимогу щодо визначення місця проживання дітей. Вказує, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд не надав жодної оцінки поведінці матері та її ставлення до виконання батьківських обов”язків, яка з липня 2022 року не приїжджає до України, в тому числі на час своєї відпустки та на свята, постійно проживає в Словаччині, де має роботу та не знаходить часу для належного опікування дітьми, повністю переклавши свої обов”язки на батька дітей.
Відповідачка не з”явилася в жодне судове засідання, не висловила свого відношення до позову, не навела жодного спростування доводів позивача, виявивши байдужість до судового розгляду та його результатів, а тому необгрунтованим є висновок суду про те, що тільки наявність незгоди відповідачки з тим, щоб діти проживали з батьком свідчить про наявність спору.
Суд дійшов суперечливих висновків, з однієї сторони відмовив у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком, в той же час задовольнив вимогу про стягнення з відповідачки аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Степанова О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказує, що суд вірно встановив відсутність спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей. Діти проживають разом з батьком за згодою відповідачки. Вона виконує і бажає виконувати свої батьківські обов”язки щодо утримання дітей. Позовні вимоги щодо стягнення аліментів вважає надуманими, але якщо позивач в силу своїх переконань вирішив, що рішення суду буде для нього гарантією отримання коштів на утримання дітей, то відповідачка погодилась із рішенням суду в цій частині.
Адвокат Степанова О.В. подала заяву про слухання справи у суді апеляційної інстанції без участі відповідачки та її представника.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог, а тому відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Широких Ю.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відібрання дітей та визначення місця їх проживання разом з позивачем, суд першої інстанції встановивши, що діти фактично проживають разом з батьком, що визнається сторонами, відсутні будь-які докази незгоди матері щодо проживання дітей разом з батьком, відповідачка не вчиняла жодних дій щодо зміни місця проживання дітей, а тому суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для відібрання дітей від матері та визначення місця проживання дітей з батьком.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Обставини справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 14.12.2012 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане Теребовлянським відділом ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області, актовий запис № 11. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 .
Сторони є батьками дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровані та проживають по АДРЕСА_1 , для дітей створені належні житлово-побутові умови для проживання, розвитку та навчання, матір дітей проживає за межами України. Наведені обставини підтверджуються актом обстеження матеріально - побутових умов від 15.11.2023, довідкою Теребовлянської міської ради від 10.10.2023 року № 02-25/685.
Згідно з витягом про Реєстрацію права власності на нерухоме майно, домоволодіння по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .
Як вбачається із змісту довідки Теребовлянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 від 07.11.2023 № 01-30/236, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_10 навчаються в Теребовлянській загальноосвітній школі № 2, вихованням дітей займається батько, мати за межами України.
Позивач працює старшим охоронником в ТОВ «АТБ - Маркет», його дохід з травня 2023 року по жовтень 2023 року склав 92196,74 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «АТБ-Маркет» від 10.11.2023.
Згідно з висновком органу опіки та піклування, який затверджений рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 29.01.2024 року № 55, орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрати у ОСОБА_2 дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 без позбавлення її батьківських прав та визначити місце проживання дітей з батьком ОСОБА_1 .
Як вбачається із змісту висновку, мати дітей ОСОБА_2 за професією лікар-стоматолог, після виїзду у Словаччину влаштувалася на роботу за спеціальністю. Відповідно до даних закордонного паспорту та карти побуту, виїжджала до Словаччини з 2019 року, діти перебували з нею у Словаччині протягом 1, 5 року після вторгнення рф в Україну, однак влітку 2023 року мати повернула їх до батька, мотивуючи зайнятістю та інтересами дітей. Працівниками служби у справах дітей проведено бесіди з дітьми у присутності батька та встановлено, що дітям комфортніше проживати в Україні. Діти повідомили, що їм було би добре, якби мама жила разом з ними і татом, вони спілкуються з мамою по телефону, читають разом казки, але мама не передає їм ніяких подарунків і не виконує обіцянок.
На обгрунтування підстав для відібрання дітей у висновку наявне посилання на ст. 170 СК України та зазначено, що заслухавши аргументи та позицію батька, його перестороги про те, що мати може без його відома вивезти дітей за межі України, оскільки не повернула йому закордонних проїзних документів дітей та має на руках його нотаріально завірену згоду на виїзд дітей, орган опіки і піклування вважає за доцільне відібрати дітей у ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав та визначити місце проживання дітей з батьком.
Мотиви з яких виходить суд апеляційної інстанції та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відібрання дитини від батьків чи одного з них регулюється нормами статей 162, 170 СК України.
Відповідно до частини першої статті 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Згідно із ч.1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров”я і морального виховання.
Відповідно до ч.6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Виходячи з аналізу ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 81 ЦПК України, захисту підлягає порушене або оспорюване право або інтерес. Саме позивач повинен обгрунтувати та довести факт порушення права чи інтересу, на захист якого подано позов.
Позивачем не обгрунтовано та не доведено жодну із підстав, передбачених ст.ст. 162, 170 СК України для задоволення вимоги про відібрання дітей, а також не наведено такі обгрунтування у висновку органу опіки і піклування.
Враховуючи, що сторони ще до звернення позивача в суд з даним позовом дійшли згоди щодо місця проживання дітей, діти за згодою обох батьків та за бажанням самих дітей проживають разом із батьком у м.Теребовля Тернопільської області, відповідачка не вчиняє жодних дій щодо зміни узгодженого сторонами місця проживання дітей разом з батьком, тому судом не встановлено порушених прав чи інтересів позивача або дітей, що підлягають судовому захисту.
При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що припущення та страх батька щодо того, що матір дітей може без згоди батька вивезти дітей за кордон, де вони вже раніше перебували разом з матір”ю, не свідчить про реальний існуючий спір між батьками щодо місця проживання дітей та порушення прав позивача станом на час розгляду справи у суді, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині відібрання дітей та визначення місця їх проживання з батьком.
Крім цього, колегія суддів також зазначає, що позивач не вказував і матеріали справи не містять доказів того, що у лютому 2022 року діти виїхали разом з матір”ю за межі України і проживали там з нею до літа 2023 року без згоди відповідача.
Отже, матеріали справи не містять доказів спору між сторонами щодо місця проживання дітей у будь-який період їхнього життя, в тому числі станом на час звернення позивача з даним позовом (грудень 2023 року), та відповідно, не встановлено порушення прав, за захистом яких позивач звернувся в суд.
Припущення позивача щодо можливої поведінки відповідачки у майбутньому не свідчить про порушення прав позивача чи дітей станом на час розгляду справи судом.
Враховуючи, що в основу обгрунтування висновку органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання дітей з батьком покладено саме припущення батька та його побоювання щодо поведінки відповідачки у майбутньому та не встановлено жодних ознак спорів між батьками, а висновок про доцільність відібрання дітей взагалі не обгрунтований, тому суд першої інстанції вірно не погодився з висновком органу опіки і піклування.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не надав жодної оцінки поведінці матері та її ставлення до виконання батьківських обов”язків, яка з липня 2022 року не приїжджає до України, в тому числі на час своєї відпустки та на свята, постійно проживає в Словаччині, де має роботу та не знаходить часу для належного опікування дітьми, повністю переклавши свої обов”язки на батька дітей, колегія суддів зазначає, що наведені доводи не свідчать про незгоду, заперечення матері щодо проживання дітей разом з батьком, чи її намагання змінити місце проживання дітей, а тому зазначені доводи не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відібрання дітей та визначення їх місця проживання з батьком.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не з”явилася в жодне судове засідання, не висловила свого відношення до позову, не навела жодного спростування доводів позивача, виявивши байдужість до судового розгляду та його результатів, а тому необгрунтованим є висновок суду про те, що тільки наявність незгоди відповідачки з тим, щоб діти проживали з батьком свідчить про наявність спору, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.
Статтею 161 СК України визначено, що ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов”язків приймається судом до уваги при вирішенні спору щодо визначення місця проживання батьків.
Спір між батьками щодо визначення місця проживання дітей відсутній, сторони до звернення позивача в суд з даним позовом дійшли згоди щодо того, що діти будуть проживати разом з батьком.
Як пояснила у суді апеляційної інстанції представник позивача, діти з народження проживали разом з батьками у АДРЕСА_1 , з лютого 2022 року у зв”язку з вторгненням рф до України тимчасово до літа 2023 року перебували разом з відповідачкою у Словаччині, однак влітку 2023 року відповідачка самостійно привезла дітей на проживання до батька у м.Теребовля і з цього часу діти проживають разом з батьком.
Відповідачка не заперечувала станом на час подання позову у грудні 2023 року і не заперечує станом на час вирішення справи апеляційним судом щодо узгодженого між сторонами місця проживання дітей.
Таким чином, спір щодо визначення місця проживання дітей відсутній, права позивача та дітей не порушені та не оспорюються, відтак, ставлення відповідачки до виконання своїх батьківських обов”язків не є предметом дослідження у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов суперечливих висновків, з однієї сторони відмовив у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком, в той же час задовольнив вимогу про стягнення з відповідачки аліментів, колегія суддів також оцінює критично та зазначає, що такі висновки суду не є суперечливими.
Суд встановив факт проживання дітей разом з батьком. Враховуючи, що матір дітей проживає окремо від них та відсутні докази її добровільної участі у матеріальному утриманні дітей, суд прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність стягнення аліментів для забезпечення належного утримання дітей.
Оскільки судом встановлено факт проживання дітей з батьком за згодою обох батьків, що не є перешкодою для стягнення аліментів з того з батьків, хто проживає окремо, тому у висновках суду відсутні будь-які суперечності.
Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Широких Юлії Валеріївни - залишити без задоволення.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 1 липня 2024 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Храпак Н.М.