02.07.24
33/812/331/24
Єдиний унікальний номер судової справи 484/944/24
Номер провадження 33/812/331/24 Головуючий у місцевому суді: Маржина Т.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
02 липня 2024 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
за участю:
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Архипової К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Архипової Катерини Гаврилівни на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №582489, який надійшов на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та був складений 14 лютого 2024 року, встановлено, що 14 лютого 2024 року о 01 год. 30 хв. в місті Первомайськ по вулиці Грушевського біля будинку №3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі водій відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Вказаним останній порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із судовим рішенням, 27 травня 2024 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Архипова К.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2024 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що постанова міськрайонного суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також прийнята судом без з'ясування фактичних обставин справи.
Зазначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №582489 від 14 лютого 2024 року мали місце процедурні порушення під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, що призводить до застосування базового принципу права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків.
Так, матеріали справи не містять відомостей про причини зупинки транспортного засобу, якої, як стверджує ОСОБА_1 , фактично не було, а було виконання вимог поліцейського щодо поставлення автомобіля в інше місце, тобто мала місце провокація. Вказане свідчить про безпідставність тверджень поліцейського про те, що 14 лютого 2024 року о 01 год. 30 хв. ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом.
При цьому, вказано на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення свідки поліцейськими не залучались, а тому складення протоколу мало фіксуватися на портативний відеореєстратор безперервно з моменту виникнення у працівників поліції підстав для зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , і до завершення процедури складення протоколу, в тому числі, відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Проте, поліцейськими до протоколу додано відеозапис загальною тривалістю 158 сек., який не є безперервним та містить три відеофайли, які між собою перериваються на певний час. Наданий доказ є фрагментованим, відео обрізано вибірково і подано виключно у тих частинах, які є вигідними для посадової особи, яка складала протокол. На відеозаписі відсутні фрагменти, на яких ОСОБА_1 просить провести огляд на визначення стану сп'яніння у лікарні та йому у цьому відмовлено. У зв'язку із цим, особа, яка подала апеляційну скаргу, просила визнати недопустими доказами вказані відеофайли.
Також, в апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що міськрайонним судом було проігноровано бажання ОСОБА_1 надати особисті пояснення в судовому засіданні.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про судове засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки поштовим зв'язком та телефонограмою, тому апеляційний суд, виходячи з положень ч.1 ст.268 КУпАП, вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
У судовому засіданні апеляційного суду від 02 липня 2024 року захисник особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвокат Архипова К.Г. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч.2,3,6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
При цьому, при вирішенні справи апеляційний суд звертає увагу на те, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення вимог п.2.5 ПДР, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;
- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану сп'яніння;
- наявність категоричної відмови особи, як водія транспортного засобу, пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп'яніння.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, районний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД №582489, який надійшов на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та був складений 14 лютого 2024 року, встановлено, що 14 лютого 2024 року о 01 год. 30 хв. в місті Первомайськ по вулиці Грушевського біля будинку №3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому медичному закладі водій відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Вказаним останній порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.
У протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, та прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу убачається, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водію ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та зазначено, що посвідчення водія не вилучалося та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Правом на подання пояснень та заперечень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення водій не скористався, відмовившись від отримання та підписання вказаного протоколу.
Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.
Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що на ньому зафіксовано рух автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу водій визнав, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, мотивуючи це тим, що йому і так відомо в якому стані він перебуває. При цьому, поліцейськими було чітко роз'яснено водію про необхідність проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння і про можливість його проходження як на місці зупинки автомобіля так і у медичному закладі. Втім, поведінка водія свідчила про небажання проходити вказаний огляд.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у водія ОСОБА_1 після вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, був вибір або пройти огляд у встановленому законом порядку, якщо він вважав, що не має ознак сп'яніння, або відмовитися від проходження огляду.
Отже, як на думку апеляційного суду, волевиявлення ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.
При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозаписом не зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та його зупинку, спростовується вказаним відеозаписом. При цьому, посилання на те, що момент керування транспортним засобом, який містить відеозапис, спровокований працівниками поліції, які попросили переставити автомобіль, не підтверджено жодними доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Окрім того, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу.
Отже, дії поліцейських щодо зупинки транспортного засобу чи щодо іншого факту перебувають поза предметом розгляду у цьому провадженні, проте можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства чи в інший спосіб, встановлений законом.
Також, не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання захисника на неналежність доказу відеозйомки, оскільки, хоча відеозапис дійсно не відображає повного перебігу подій оформлення адміністративних матеріалів, але він містить достовірні дані про дії водія та працівників поліції на момент зупинки транспортного засобу, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП.
Більш того, інформація, що міститься на відеозапису, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
До того ж, відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.
Будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія ОСОБА_1 до проходження чи відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не встановлено. Не містять матеріали справи також доказів оскарження у встановленому законом порядку дій поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати усвідомлений ОСОБА_1 факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
До того ж, апеляційний суд зауважує, що відеофіксація керування та моменту зупинки транспортного засобу при складанні протоколу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов'язковим доказом його вчинення, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.
Стосовно розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, то апеляційний суд виходить з того, що хоча справа про адміністративне правопорушення і розглянута у відсутність ОСОБА_1 , але процесуальні права останнього, в тому числі право на доступ до правосуддя, поновлені шляхом звернення до апеляційного суду.
При цьому, посилання захисника на те, що суд безпідставно відмовив у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки нормами КУпАП за вказаних обставин не передбачено можливості зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, чим було порушено його право на захист, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст.268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно із змістом протоколу, громадянину ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами захисника стосовно того, що всупереч п.10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735 до матеріалів справи не долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, в якому мають зазначатися результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, з огляду на те, що огляд на стан сп'яніння поліцейським відносно ОСОБА_1 проведено не було, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. До того ж, апеляційний суд виходить з того, що виключення цього доказу не впливає на висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не спростовує факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків міськрайонний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено відеозаписом, наданим поліцейськими, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Також, як зазначалось вище, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Оскільки сам факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що міськрайонний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст.33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова міськрайонного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Архипової Катерини Гаврилівни - залишити без задоволення.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова