Справа № 450/528/23 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-з/811/134/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
02 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - Бобанича Ігоря Богдановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Бобанича Ігоря Богдановича на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 Бобанич Ігоря Богдановича , заінтересована особа ОСОБА_3 , про визнання виконавчого документу (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню, -
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бобанича Ігоря Богдановича - задоволено.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року - скасовано.
Визнано судовий наказ Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року в справі № 450/528/23, яким присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 07 лютого 2023 року та до досягнення дитиною повноліття та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 268 гривень 40 копійок - таким, що не підлягає виконанню з дати видачі такого наказу.
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - Бобанич І.Б. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Просить ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу при розгляді справи у розмірі 11 000,00 грн. та 250 грн. витрат понесених на послуги перекладу.
06 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 - Бобанича Ігоря Богдановича надійшло клопотання про розгляд справи без участі заявника та його представника.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06 червня 2024 року, є дата складення повного судового рішення - 02 липня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1,3 ст.133 судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: п.1) на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);
2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);
3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що правову допомогу ОСОБА_1 надававБобанич Ігор Богданович на підставі договору про надання правової допомоги № 01/03/18 від 26 березня 2018 року та додаткової угоди від 02 січня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 01/03/18 від 26 березня 2018 року.
Згідно акту прийняття-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 01/03/18 від 26 березня 2018 року додаткової угоди від 02 січня 2024 року адвокатом Бобаничем І.Б. було надано послуги з професійної правничої допомоги у справі №450/525/24, до яких відносяться консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Згідно квитанції № 01 від 31 січня 2024 року, квитанції № 02 від 29 лютого 2024 року та квитанції № 03 від 01 квітня 2024 року вартість послуг на підставі договору про надання правової допомоги № 01/03/18 від 26 березня 2018 року та додаткової угоди від 02 січня 2024 року складає 11 000 грн.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10 жовтня 2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 березня 2021 у справі № 910/15621/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Постанови КЦС ВС у справах №757/13974/21 -ц від 31 травня 2023 року та від 28 вересня 2023 року у справі №686/31892/19.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Колегія суддів, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, не може погодитися із заявленою стороною скаржника сумою витрат на правову допомогу, яку понесено та вважає таку завищеною.
Зокрема суд звертає увагу, що предметом позову в даній справі є заява про визнання виконавчого документу (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню, яка за своїм обсягом та складністю правовідносин не викликає проблем у вивчені та формуванні правової позиції.
Колегія суддів звертає увагу, що оцінку і віднесення наданих адвокатом послуг до витрат на правничу допомогу суд здійснює на підставі Акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги.
З акту прийняття-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 01/03/18 від 26 березня 2018 року додаткової угоди від 02 січня 2024 вбачається, що до правової допомоги при розгляді справи належать підготовка та подання заперечень на заяву про видачу судового наказу, заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, апеляційної скарги, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання інших клопотань та заяв з процесуальних питань та участь в одному судовому засіданні.
Колегією суддів встановлено, що згідно акту прийняття-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 01/03/18 від 26 березня 2018 року додаткової угоди від 02 січня 2024, витрати ОСОБА_1 за надану йому професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи складають 11 000,00 грн.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Зважаючи на складність справи, предмет доказування у даній справі, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (складання заперечень на заяву про видачу судового наказу, заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, апеляційної скарги, подання інших клопотань, участь у одному судовому засіданні, яке фактично тривало 37 хвилин), співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру, відтак, відсутні підстави для покладення на ОСОБА_3 обов'язку з відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в заявленому розмірі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на переклад, виходячи з того, що розмір заявлених витрат є доведеним платіжною інструкцією № 220 від 30 січня 2021 року (а.с. - 250), у зв'язку з тим, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 250 грн. є такою, що підлягає компенсації із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 270 ЦПК України, колегія суддів,-
Заяву представника ОСОБА_1 - Бобанича Ігоря Богдановича задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 250 грн. витрат понесених на послуги перекладу.
В задоволенні решті вимог - відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 02 липня 2024 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І