Справа № 297/2098/21
Іменем України
06 червня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Кожух О. А., Мацунич М. В.
з участю секретаря Савинець В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Поповича Шандора Олександровича, що діє від імені відповідачки ОСОБА_1 , на рішення Берегівського районного суду від 14 квітня 2022 року по справі за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Великобийганської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України, про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -
У вересні 2021 року Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області пред'явила позов до Великобийганської сільської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Свої вимоги мотивували тим, що Берегівською окружною прокуратурою під час вивчення порядку набуття громадянами права власності на земельні ділянки державної власності на території Берегівського району встановлено факт незаконної передачі земельної ділянки площею 0,2042 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0110 у власність гр. ОСОБА_4 .
Вказана земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель та знаходилася у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва, який у подальшому реорганізовано в Закарпатську державну сільськогосподарську станцію Національної академії аграрних наук України.
У подальшому, ОСОБА_4 , згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2016 року № 185 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_5 .
Берегівській окружній прокуратурі стало відомо про наявність вказаних порушень лише 27.11.2020 року, після складення висновку експерта № 15/221 у кримінальному провадженні № 42017070000000306 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в рамках якого встановлено, що спірна земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку площею 1,0283 га, яка перебуває у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва Берегівського району.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави, порушення яких полягає у протиправності дій службових осіб Астейської сільської ради.
У зв'язку з цим позивач просить:
1) визнати недійсним рішення Астейської сільської ради за № 211 від 04.08.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2042 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0110 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в
АДРЕСА_1 ) витребувати земельну ділянку площею 0,2042 га, кадастровий номер 2120480100:10:001:0110, вартістю 731 954,90 грн., яка розташована на території АДРЕСА_2 , із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (Т.1, а.с.1-14).
Рішенням Берегівського районного суду від 14 квітня 2022 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Астейської сільської ради за № 211 від 04.08.2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2042 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0110 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2 . Витребувано земельну ділянку кадастровий номер 2120480100:10:001:0110, площею 0,2042 га, вартістю 731 954,90 грн., яка розташована на території АДРЕСА_2 , із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (Т.2, а.с.34-42).
На це рішення адвокат Попович Ш. О., що діє від імені відповідачки ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовом. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Розглядаючи справу суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідачів та подані ними докази, а досліджені докази про накладення земельних ділянок одна на одну помилково прийняв до уваги. З огляду на це апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду (Т.2, а.с.47-55).
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року до участі в справі залучено ОСОБА_2 в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 (Т.2, а.с.200).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції адвокат Попович Ш. О. апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, з наведених у ній підстав.
Прокурор Закарпатської обласної прокуратури Роман М. С. проти апеляційної скарги заперечив та просив її відхилити як необґрунтовану та безпідставну.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи та нормативно правове обґрунтування. Берегівською окружною прокуратурою під час вивчення стану дотримання земельного законодавства, а саме порядку набуття громадянами права власності на земельні ділянки державної власності на території Берегівського району, встановлено факт незаконної передачі земельної ділянки площею 0,2042 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0110 з державної власності у власність гр. ОСОБА_4 .
Зокрема, 26 травня 2015 року рішенням Астейської сільської ради за № 142 надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою, а 04 серпня 2015 року рішенням Астейської сільської ради за № 211 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2042 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0110 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2 .
Однак, вказана земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель та знаходилася у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва, який у подальшому реорганізовано в Закарпатську державну сільськогосподарську станцію Національної академії аграрних наук України. Отже, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, не будучи вилучена з постійного користування, передана у приватну власність фізичній особі ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Вказане порушення вимог земельного законодавства підтверджено висновком земельно-технічної експертизи № 15/221 від 27.11.2020 року.
Крім того, рішення щодо зміни цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови органами місцевого самоврядування не приймалося.
Згідно ч. 3 п. 33 статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, землі дослідних полів відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається за виключенням випадків, визначених законом. Вилучення земельних ділянок здійснюється лише за погодженням Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України та Порядку володіння та користування земельними ділянками Науковими установами та організаціями НААН України.
У відповідності до п. «в» ч. 1 ст. 150 ЗК України землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель.
Пунктом 2 ст. 150 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
Також п. 3 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
За змістом статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Однак, у порушення вимог ст. ст. 84, 149, 150 Земельного Кодексу України та статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», земельна ділянка сільськогосподарського призначення не будучи вилучена з постійного користування, передана у приватну власність фізичній особі ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказане порушення вимог законодавства підтверджено висновком земельно-технічної експертизи № 15/221 від 27.11.2020.
Крім того, у порушення вимог ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, у приватну власність ОСОБА_4 із земель сільськогосподарського призначення передано земельну ділянку з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови без розроблення проекту землеустрою зміни цільового призначення земель.
Таким чином, Астейська сільська рада надала у приватну власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку з грубим порушенням вимог земельного законодавства, оскільки без вилучення передано у власність особливо цінні землі, які не можна передавати у приватну власність.
У подальшому, ОСОБА_4 , згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2016 року № 185 продав цю земельну ділянку ОСОБА_5
30 листопада 2020 року утворено Великобийганську об'єднану територіальну громаду, до складу якої увійшла Астейська сільська рада. Отже, Великобийганська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, а звідси і належним відповідачем у даній справі.
Підстави для визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним. Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Власник майна, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частина друга статті 152 ЗК України).
Аналогічні правові позиції містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 369/592/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18 та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.
Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв'язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У правовій позиції, визначеній у постанові по справі № 6-99 цс 14 від 17.12.2014 р., Верховний Суд України зазначив, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.
Так, від добросовісного набувача, який безоплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).
Оскаржуване рішення про відчуження спірної земельної ділянки, що перебувала в державній власності, було прийняте Астейською сільською радою з перевищенням владних повноважень, оскільки ці землі відносились до земель сільськогосподарського призначення і перебували в постійному користуванні, а дозвіл на їх вилучення не надавався, тобто спірні земельні ділянки вибули з володіння власника ( держави ) поза її волею.
Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника держави не за її волею, а внаслідок прийняття незаконного рішення органу місцевого самоврядування. Отже, наявні правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_5 в порядку статті 388 ЦК України.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у виключних випадках, передбачених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року (справа № 912/2385/18 зробила висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
З листа Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 08.07.2021 р. слідує, що після отримання інформації про порушення законодавства, вони не вжили жодних заходів щодо звернення до суду із позовною заявою про повернення земельних ділянок державі у зв'язку з тим, що в них відсутні кошти на сплату судового збору.
Отже, головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області тривалий час не вживалися жодні заходи щодо повернення незаконно переданих у власність земельних ділянок у зв'язку з тим, що у них відсутні кошти на сплату судового збору. При цьому позовна заява про витребування земельних ділянок сільськогосподарського призначення із приватної власності у державну власність становить суспільний інтерес.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави, порушення яких полягає у протиправності дій службових осіб Астейської сільської ради.
Відповідно до ст. 23 Закону "Про прокуратуру", висновку Великої палати Верховного Суду у справі 912/2385/18 наголошено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Так, окружною прокуратурою повідомлено Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про порушення вимог земельного законодавства України, однак головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області не вжило заходів щодо звернення до суду з позовною заявою.
Крім того, 01.04.2021 прокуратура повідомила про вказані порушення Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію НААН, однак листом від 22.04.2021 вони повідомили, що у зв'язку з відсутністю коштів вони не в змозі подати позовну заяву.
Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загадом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних відносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 14, 19 Конституції України).
Отже, враховуючи допущені порушення вимог земельного законодавства, позовна заява про витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення із приватної власності у державну власність безумовно становить суспільний інтерес.
Щодо строків звернення до суду із позовом. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
При цьому, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Берегівській окружній прокуратурі стало відомо про наявність вказаних порушень лише 27.11.2020 р., після складення висновку експертизи №15/221, яка була призначена під час досудового розслідування кримінального провадження №42017070000000306 від 23.08.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Згідно цього висновку встановлено, що спірна земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку площею 1,0283 га, яка відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ЗК №000413 від 29.03.1996 перебувала у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва Берегівського району, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати від дня, коли про це стало відомо, а саме з 27.11.2020 р.. Щодо позову, то такий пред'явлено у вересні 2021 року, тобто в межах строків позовної давності.
Таким чином, вирішуючи дану справу місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з характером правовідносин та нормою закону, що підлягає застосуванню. Підстави представництва доведені, а строки позовної давності не пропущено. Накладення земельних ділянок підтверджується матеріалами кримінального провадження, у тому числі висновком експертизи. Оскаржуване рішення Астейської сільської ради щодо спірної земельної ділянки прийняте сільською радою з перевищенням владних повноважень, оскільки спірна земельна ділянка відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а дозвіл на їх вилучення не надавався, а отже ці землі вибули з володіння власника ( держави ) поза її волею.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність звернення прокурора із позовом до суду та про пропуск строків позовної давності, є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження.
За цих обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.
Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Поповича Шандора Олександровича, що діє від імені відповідачки ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Берегівського районного суду від 14 квітня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 червня 2024 року.
Головуючий
Судді