Справа № 308/2156/20
11.06.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 , обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/83/21 за апеляційними скаргами прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 21 грудня 2020 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, Закарпатської облсті, громадянина України, із середньою освітою, тимчасово непрацюючого, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Докучаєво Убаганського району Кустанської області, Казахстан, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, тимчасово непрацюючого, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки -
-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 21 грудня 2020 рокувизнано винним ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки та шість місяців;
- за ч. 2 ч. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та шість місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили змінено на особисте зобов'язання.
ОСОБА_6 негайно звільнено з-під варти у залі суду.
Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання період його перебування під вартою, а саме з 22 год. 30 хв. 16 січня 2020 року, часу його фактичного затримання, до звільнення з-під варти в залі суду в день ухвалення вироку.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання::
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки та шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 03.12.2019, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і шість місяців.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 год. 00 хв. 16 січня 2020 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в загальному розмірі 5338,34 грн (п'ть тисяч тристо тридцять вісім гривень 34 копійки), в тому числі:
- пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи № 11/66 від 11.02.2020 року в розмірі 1570,10 гривень (одна тисяча п'ятсот сімдесят гривень 10 коп.),
- пов'язані з проведенням експертизи № 11/65 від 07.02.2020 року в розмірі 1884,12 гривень (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири гривні дванадцять копійок),
- пов'язані з проведенням експертизи № 2/69 від 20.02.2020 року в розмірі 471,03 грн (чотириста сімдесят одна гривня 03 коп.),
- пов'язані з проведенням експертизи № 11/93 від 14.02.2020 року в розмірі 1413,09 грн (одна тисяча чотириста тринадцять гривень 09 коп.),
- пов'язані з проведенням експертизи № 11/92 від 14.02.2020 року в розмірі 1413,09 грн (одна тисяча чотириста тринадцять гривень 09 коп.)
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арештів, накладені ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2020 року (справа № 308/522/20) скасовано.
Речові докази:
- одна металева підвісна люстра золотистого кольору в комплекті з тринадцятьма скляними плафонами, один рюкзак коричневого кольору марки «CCS World Trophy», один скляний підсвічник без маркувальних ознак, один сувенірний бамбуковий барабан з двома дерев'яними палочками, один настільний годинник золотистого кольору марки «Kronos quartz», одна дерев'яна сувенірна булава, один паперовий телефонний записник, синього кольору, одна керамічна пляшка від вина з надписом «КРИНДЗМАРАУЛИ», коричневого кольору, одна металева попільниця округлої форми золотистого кольору, передані на зберігання гр. ОСОБА_12 - вважати повернутими за належністю.
- ключ від дверей, навушники марки «Sony», чорного кольору, хутряний хвіст, окуляри для плавання, ключ від дверей, ліхтар чорного кольору, дві запальнички марки «Сlipper», викрутка, металева деталь конусоподібної форми, картка пам'яті Micro SD, ємністю 1 гігабайт, сім картка оператора зв'язку «Київстар» з нанесеними на ній номерним позначенням НОМЕР_1 , сім картка оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» з нанесеним на ній номерним позначенням НОМЕР_2 , сім картка оператор мобільного зв'язку «ВФ Україна» з нанесеним на ній номерним позначенням НОМЕР_3 , сигарету марки «Прилуки», вилучені при особистому огляді ОСОБА_7 та направлені в камеру схову Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
- Мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ 1- НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ 1- НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 , навушники марки «Sony», вилучені при особистому огляді ОСОБА_7 та направлені в камеру схову Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - конфіскувати в дохід держави.
- ремінець від годинника, запальничку, світлозахисні окуляри, ремінець від ліхтарика, канцелярський ніж, ключ шестигранник, направлені в камеру схову Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
- грошові кошти, а саме банкноту номіналом 2 гривні серійний номер ТП1123623, монету номіналом 2 гривні, дві монети номіналом 50 та 25 копійок, вилучені при особистому огляді ОСОБА_6 та направлені в камеру схову Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - конфіскувати в дохід держави.
- Відеофайли: DSCN0041, DSCN0042, DSCN0043, які були відкопійовані, на цифровий носій «Alerus» DVD-R, 4,7 GB/120 min, серійний номер №DVD-R130109-S2, залишити при матеріалах кримінального провадження.
- Матерчату сумку чорного кольору з надписом на передній частині латинськими літерами жовтого кольору «Marlboros Tourist International Pro-sport», направлену в камеру схову Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - конфіскувати в дохід держави.
- 11 слідів папілярних ліній рук, 1 циліндричний механізм замка вхідних дверей разом із ключем, 1 недопалок марки «Прилуки» та 1 марки «Парламент», 2 пари рукавичок чорного кольору, 1 мобільний телефон марки «Pantech», 5 недопалків від цигарок марки «Ротманс та Джин Лінг, 1 жуйку з камери домофону, які направлені в камеру схову Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області - знищено.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
15 січня 2020 року близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , (який діяв повторно), за попередньою змовою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом злому циліндрового механізму замка вхідних дверей, проникли у квартиру АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали підвісну люстру золотистого кольору в комплекті з тринадцятьма скляними плафонами, один рюкзак коричневого кольору марки «ССS World Trophy», один сувенірний бамбуковий барабан з двома дерев'яними паличками, один настільний годинник золотистого кольору марки «Kronos quarz», одну дерев'яну сувенірну булаву, один паперовий телефонний записник синього кольору, одну керамічну пляшку від вина з надписом «КИНДЗМАРАУЛИ» коричневого кольору, одну металеву попільницю округлої форми золотистого кольору, чим спричинили потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 702,49 гривень (сімсот дві гривні сорок дев'ять копійок).
Крім цього, 16.01.2020 року близько 17 години 36 хвилин ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, проникли до квартири АДРЕСА_3 , та виконали усі дії, які вважали необхідними для таємного заволодіння належними потерпілій ОСОБА_12 речами, а сме: трьома килимами без маркувальних позначень, одним електрокаміном марки «Dimplex» моделі «Avola», трьома килимами без маркувальних позначень розміром 230х170 см, розміром 220х 160 см, розміром 290х200 см, одним журнальним столиком на загальну суму 11 313 гривень та доведення кримінального правопорушення до кінця, однак, з незалежних від їх волі причин кримінальне правопорушення не було ними закінчено, і розпорядитися речами, які ОСОБА_6 та ОСОБА_13 мали на меті викрасти, останні не мали можливості, оскільки були затримані працівниками поліції на місці вчинення злочину.
ОСОБА_6 було обґрунтовано обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 3 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.
ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 3 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , вказує на невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. На думку прокурора, суд безпідставно дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 вимог ст. 75 КК України зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням. Просить постановити новий вирок яким засудити ОСОБА_6 та призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Адвокат ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просять вирок змінити в частині призначеного покарання, призначивши покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України встановивши іспитовий строк терміном 1 рік.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги та заперечив щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, захисників, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 судом першої інстанції дотримано не в повній мірі.
Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України при обставинах, вказаних у вироку ґрунтуються на зібраних та досліджених судом першої інстанції доказах і ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Діяння обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 185 ч. 3 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.
Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 покарання підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Згідно роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У той же час суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_6 покарання, необгрунтовано застосував вимоги ст. 75 КК України з наступних підстав.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Таким чином, стаття 75 КК України застосовується лише у тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, суд першої інстанції не зазначив, за наявності яких підстав він дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без з відбування покарання та не мотивував своє рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судом не враховано, що ОСОБА_6 вчинив умисний корисливий злочин, який згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.
Водночас, поза увагою суду залишились ті обставини, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини, зокрема не взято до уваги те, що ОСОБА_6 вчинив повторний злочин, не враховано особу обвинуваченого щодо якого на час постановлення місцевим судом вироку у суді перебували 7 кримінальних проваджень у яких йому повідомлялося про обвинувачення: 1) 16.01.2019 за ч.2 ст.185 КК України; 2) 24.01.2019 за ч.3 ст.369 КК України; 3) 28.05.2019 "за ч.2 ст.15-ч.2 ст.185 КК України; 4) 31.05.2019 за ч.2 ст.185 КК України; 5) 20.06.2019 за ч.2 ст.185 КК України; 6) 29.07.2019 за ч.2 ст.185 КК України; 7) 23.09.2019 року за ч.2 ст.185 КК України.
В ході апеляційного розгляду прокурором надано шість копій судових рішень. Як вбачається із останнього вироку Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.190 КК України та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки чотири місяці.
Однак понесення покарання не призвело до позитивних змін в його особистості і не створили у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки після відбуття покарання та протягом короткого періоду часу він повторно вчинив злочин проти власності, вказане лише підтверджує його подальшу асоціальну поведінку про, що також свідчить те, що він є не працевлаштований та вказує на його небажання приносити користь суспільству.
Слід також звернути увагу на правову позицію викладену у рішенні Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к щодо визначення поняття «явно несправедливе покарання».
Так, згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України поняття «особа винного».
Таким чином, висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Наведене свідчить про підвищену ступінь суспільної небезпеки ОСОБА_6 та неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства та необґрунтованість звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України.
Згідно п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
За вимогами ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з неправильнимм звільнення обвинуваченого від відбування покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подав прокурор.
Згідно ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги у кримінальному провадженні підлягають до часткового задоволення, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.
Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 21 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки 3 місяці позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та 3 місяці.
На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворого покарання, що призначено за попереднім вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2023 року, менш суворим, що призначено за даним вироком, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 28.08.2021 року.
Зараховувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання період його перебування під вартою, а саме з 22 год. 30 хв. 16 січня 2020 року, часу його фактичного затримання, до звільнення з-під варти в залі суду - в день ухвалення вироку - 21.12.2020 року.
В решті вирок Ужгородського міськрайонного суду від 21 грудня 2020 рокузалишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення апеляційним судом, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Судді