Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/524/24
3/689/373/24
Іменем України
02 липня 2024 року с-ще Ярмолинці
Суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Баськов М. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Грановської Д. А.
прокурора Петреченка В.
захисника Ксьондзика Ю. Ю.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ярмолинці справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилася в с. Тернова Дунаєвецького району Хмельницької області, з вищою освітою, одруженої, проживає по АДРЕСА_1 , працює лікарем-терапевтом, завідуючою поліклінічним відділенням Комунального некомерційного підприємства “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області,
за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 106 від 27.02.2024, складеного старшим оперупоноваженим 1-го сектору управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Савіцьким Р. Ю., ОСОБА_1 , являючись головою мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України “Про запобігання корупції” від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 28 Закону № 1700-VII не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган про наявність реального конфлікту інтересів перед засвідченням 09 листопада 2023 року запису про встановлення діагнозу (запис зроблено її чоловіком ОСОБА_2 ) в картці обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_3 , після чого прийняла рішення про визнання останнього обмежено придатним для проходження військової служби, в зв'язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 107 від 27.02.2024, складеного старшим оперупоноваженим 1-го сектору управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Савіцьким Р. Ю., ОСОБА_1 , являючись головою мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 28 Закону № 1700-VII вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: 09 листопада 2023 року засвідчила запис про встановлення діагнозу (запис зроблено її чоловіком ОСОБА_2 ) в картці обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_3 , після чого прийняла рішення про визнання останнього обмежено придатним для проходження військової служби, в зв'язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Постановою судді від 13.03.2024 справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП були об'єднані в одне провадження (а.с. 83).
В ході судового розгляду ОСОБА_1 винною себе не визнала та показала, що згідно наказу директора Комунального некомерційного підприємства “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області (далі - КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня”) вона була призначена головою мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана комісія була позаштатною, а вона фактично затверджувала рішення лікарів-спеціалістів, які входили до складу комісії, при цьому не маючи будь-яких адміністративно-розпорядчих повноважень щодо їх діяльності. До складу вказаної комісії входив її чоловік ОСОБА_2 , який працює лікарем-дерматовенерологом. В листопаді 2023 року вона підписала картку обстеження та медичного огляду громадянина ОСОБА_3 , де її чоловік встановив обмежену придатність останнього до військової служби на підставі ст. 57 Розкладу хвороб Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Також на підставі цієї картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_3 за її підписом була видана довідка про обмежену придатність останнього до військової служби. Будь-якого реального чи потенційного конфлікту інтересів в неї не було, так як вона перевірила правильність встановленого діагнозу, який відповідав стану здоров'я ОСОБА_3 . Крім того, встановлення обмеженої придатності військовозобов'язаного в подальшому обов'язково перевіряється обласною військово-лікарською комісією. Вона ніяким чином не могла впливати на заключення, яке її чоловік як лікар встановив особі, а її повноваження, як голови комісії, фактично зводилися до перевірки правильності складання відповідної довідки та внесення до неї відповідних відомостей.
Захисник ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що підставою адміністративної відповідальності за вказаною статтею є наявність у діях особи всіх ознак складу правопорушення, передбаченого законом, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивної та суб'єктивної сторони, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння як правопорушення. В той же час, в протоколах про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, складених щодо ОСОБА_1 , не виписана об'єктивна сторона цих правопорушень, а саме, не заначено в чому полягав реальний конфлікт інтересів, який зобов'язував ОСОБА_1 повідомити про це.
Так, обов'язки ОСОБА_1 як голови ВЛК не впливали і не могли вплинути на об'єктивність прийняття нею рішень або вчинення чи не вчинення нею дій, як голови ВЛК. Бажання засвідчити діагноз, який встановила близька їй особа є нічим іншим, як припущенням, що не може мати в даному випадку будь-яких правових наслідків.
Також захисник наголошує і на тому, що ОСОБА_1 не мала можливості вибору рішення підписати чи не підписати відповідні медичні документи із діагнозом, який її чоловік як лікар встановив військовозобов'язаному, а була змушена підписувати єдиноможливий варіант таких медичних документів.
У підсумку захисник вказав, що для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП важливим є встановлення наявності реального конфлікту інтересів. Проте, з зазначеного в протоколах викладу обставин не вбачається у чому саме полягав приватний інтерес ОСОБА_1 та чому він превалював над публічним. Також помилково вважати, що пов'язаність родинними зв'язками сама по собі вже є безумовною та автоматичною підставою для виникнення реального конфлікту інтересів, який може впливати на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень під час виконання певних повноважень особи.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 здійснюється судом в межах КУпАП. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) діячи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, на підставі належних та допустимих доказів. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП суд виходить з наступного.
В частині першій статті 1 Закону України “Про запобігання корупції” дається тлумачення термінів, зокрема правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;
потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
За даним провадженням про адміністративне правопорушення диспозицією ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та відповідно вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Приміткою до цієї статті встановлено, що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України “Про запобігання корупції”.
Статтею 28 Закону України “Про запобігання корупції” передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
При цьому суд виходить з того, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП законом визнається неповідомлення у встановлених законом випадках та порядку про наявність у особи реального конфлікту інтересів та вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Вирішальним для встановлення цього складу адміністративного правопорушення є встановлення та доведення наявності реального конфлікту інтересів та його змісту під час вчинення дій, які інкримінуються особі (приклад: очевидна можливість надання переваг, пільг, визначення повноважень, кола завдань на оперативному рівні, оцінювання результативності роботи, визначення переможцем тендеру, сприяння кар'єрному зростанню, позачергове призначення рангу, призначення премій, розмір яких відрізняється від розміру, вказаного у поданні безпосереднього керівника, призначення премій та нарахувань, що перевищують розмір премій іншим спеціалістам такого рівня та за такий самий обсяг роботи, позачергове направлення на підвищення кваліфікації, безпідставне направлення у складі групи спеціалістів у відрядження закордон, персональне виділення технічного обладнання та іншого матеріального забезпечення для виконання трудових обов'язків, безпідставне надання транспортних засобів, що не передбачено внутрішніми документами та дозволами тощо) та підтвердження таких повноважень та адміністративних представницьких функцій посадовими інструкціями винної службової особи.
Як встановлено в ході судового розгляду згідно розпорядження голови Хмельницької райдержадміністрації № 245/2021-р від 13.08.2021 “Про створення позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій ІНФОРМАЦІЯ_3 ” було рекомендовано, зокрема, як Ярмолинецькому селищному голові, так і головному лікарю КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” організувати роботу військово-лікарських комісій (а.с. 19).
Наказом директора КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” “Про створення мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів військово-лікарської комісії (ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_3 на 2023 рік” від 01.05.2023 № 107 було затверджено склад військово-лікарської комісії. Зокрема, головою комісії була призначена ОСОБА_1 , завідуюча поліклінічним відділенням, лікар-терапевт, а до складу комісії був включений її чоловік - ОСОБА_2 , лікар-дерматовенеролог (а.с. 12).
09 листопада 2023 року ОСОБА_1 , як голова ВЛК засвідчила запис про встановлення діагнозу в картці обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_3 , про визнання останнього обмежено придатним для проходження військової служби, де її чоловік встановив обмежену придатність останнього до військової служби на підставі ст. 57 Розкладу хвороб Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (а.с. 8).
Того ж дня, 09.11.2023, ОСОБА_1 за своїм підписом, як голова ВЛК, видала довідку військово-лікарської комісії б/н про визнання військовозобов'язаного ОСОБА_3 обмежено придатним до військової служби.
Пункт 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП містить визначення поняття “реальний конфлікт інтересів” - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Аналогічне визначення міститься в ст. 1 Закону України “Про запобігання корупції”.
Конфлікт інтересів може бути двох видів: потенційний та реальний.
Проте, не будь-яка суперечність між приватним інтересом особи та її повноваженнями створює конфлікт інтересів: приватний інтерес особи та її службові повноваження можуть не суперечити один одному.
Службові повноваження становить комплекс офіційно покладених на певних службовців конкретних обов'язків, а також прав, наданих виключно для ефективного виконання цих обов'язків. Службові повноваження повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом.
Об'єктивність прийняття рішень означає здатність розглянути питання, що є предметом вирішення, відсторонено, незважаючи на особисті уподобання чи вигоду, а також на обставини, що не стосуються предмета справи.
Згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (в редакції станом на 09.11.2023) (далі - Положення про ВЛЕ, Положення) Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (п. 1.1).
Згідно п. 2.1 Положення дляпроведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (п. 2.5.1).
Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК, ВЛК ТЦК та СП не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою (п. 2.5.2).
До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей. До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону (п. 2.5.3).
Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (п.2.5.4).
Перелік закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, в яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджується щорічно до 25 грудня начальником ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів (п. 2.5.6).
На підставі затвердженого переліку начальник (керівник) закладу охорони здоров'я (установи) своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи.
Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підготовку) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов'язків у складі військово-лікарських комісій не менше трьох років (п. 2.5.7).
В той же час у вказаному нормативно-правовому акті відсутні приписи про адміністративно-розпорядчі повноваження чи будь-які інші обов'язки голови ВЛК під час здійснення своїх повноважень.
Як пояснила в ході судового розгляду допитана як свідок директор КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” ОСОБА_4 , за її наказом ОСОБА_1 була призначена головою позаштатної ВЛК при вказаному медичному закладі, оскільки мала найбільший досвід роботи у складі військово-лікарських комісій. Також свідок ствердила, що про персональний склад ВЛК, зокрема про те, що до складу ВЛК входить чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (лікар-дерматовенеролог) було поставлено до відома як Департамент охорони здоров'я Хмельницької ОДА, так і ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, свідок зазначила, що в медичному закладі не було іншого лікаря-дерматовенеролога, крім чоловіка ОСОБА_1 , який би міг брати участь в роботі ВЛК.
В ході судового розгляду обґрунтовуючи наявність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів прокурор послався на те, що в порушення п. 20.1. Положення про ВЛЕ, згідно якого постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів, рішення щодо визнання військовозобов'язаного ОСОБА_3 обмежено придатним для проходження військової служби, було фактично прийнято нею одноособово, без голосування тощо.
В той же час, як показав допитаний як свідок ОСОБА_5 , який на той час був заступником голови ВЛК, колегіальність прийняття рішення щодо придатності, обмеженої придатності чи непридатності конкретного військовозобов'язаного полягала в тому, що кожен лікар-спеціаліст, який входив до складу ВЛК ніс персональну відповідальність за встановлення діагнозу військовозобов'язаному, а роль голови ВЛК фактично зводилася до перевірки цього діагнозу. Також свідок зазначив, що всі діагнози, пов'язані з подальшою непридатністю або обмеженою придатністю військовозобов'язаного до військової служби перевірялися ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, свідок ствердив, що діагноз, який був встановлений ОСОБА_3 відповідав захворюванню останнього.
Однак, на думку суду, доводи прокурора в цій частині є непереконливими, оскільки Положенням про ВЛЕ не передбачено обов'язкового проведення засідання позаштатної військово-лікарської комісії по кожному військовозобов'язаному, на відміну від засідання штатної військово-лікарської комісії, яке оформлюється протоколом (п. 2.1.)
Крім того, під колегіальністю в широкому сенсі розуміється форма прийняття рішень, за якої враховується колективна думка, використовуються методи обміну інформацією, наявність спеціальних вимог до члена колегіального органу, що дають змогу відбирати кандидатів, здатних приймати обґрунтовані й авторитетні рішення, персональну відповідальність члена колегіального органу за доручений напрям як елемент його статусу, рівність прав членів колегіального органу.
Таким чином, навіть наявність процедурних порушень щодо роботи ВЛК при правильному діагнозі, та при правильному рішенні ВЛК, не можуть свідчити про наявність конфлікту інтересів в голови ВЛК.
Також, обґрунтовуючи наявність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів прокурор послався на те, що за вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23.04.2024 її чоловік ( ОСОБА_2 ) був засуджений за ч. 1 ст. 368 КК України за отримання від ОСОБА_3 в листопаді 2023 року неправомірної вигоди задля позитивного вирішення питання про визнання його обмежено придатним до військової служби.
В той же час прокурором не надано належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 до прийняття рішення про обмежену придатність до військової служби ОСОБА_3 знала, що її чоловік отримав за це неправомірну вигоду.
Крім того, вирішуючи питання про наявність конфлікту інтересів у ОСОБА_1 при прийнятті рішення щодо визнання військовозобов'язаного ОСОБА_3 обмежено придатним до військової служби суд враховує, що дане рішення за відсутності відповідних доказів реальної заінтересованості ОСОБА_1 в його прийнятті нічим не відрізняється від аналогічних рішень щодо інших військовозобов'язаних, які були визнані придатними до військової служби (і яких переважна більшість), в яких сторона обвинувачення не вбачає будь-якого конфлікту інтересів в діях ОСОБА_1 .
Приймаючи процесуальне рішення у даному провадженні, суд також керується роз'ясненнями ВССУ “Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією” від 22.05.2016 р., за якими для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Отже, без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 247 КУпАП, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 слід закрити в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення нею правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Микола БАСЬКОВ