Справа № 752/9127/18
Провадження № 2/752/506/24
Іменем України
18.06.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
за участю секретаря - Беляєвої К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2018 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», в особі представника Гаренко Н.В., звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач вказав, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 , було підписано заяву № б/н від 06.02.2012, відповідно до якої остання отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за договором позивачем було виконано в повному обсязі, а саме надано відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором, водночас відповідач своєчасно заборгованість за Кредитним договором, у тому числі процентами за користування кредитом, не погасила, що призвело до виникнення у неї заборгованості, яка станом на 31.03.2018 складає 103027,52 грн.
14.11.2019 Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у даній справі, відповідно до якого позов задоволено, стягнено з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 99075,82 гривні та судові витрати у справі.
Відповідачем подана заява про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2019 та поновлення строку на її подання.
На підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2021 за заявою відповідача заочне рішення від 14.11.2019 скасовано; справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.
В ході підготовчого провадження у зв'язку з наявністю інформації про смерть відповідача, ухвалою суду від 22.11.2022 було вирішено питання про витребування доказів у Відділі реєстрації акті цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області інформації щодо реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в Баришівській районній державній нотаріальній конторі Київської області та Другій Київській державній нотаріальній конторі інформації щодо того чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно отриманої відповіді, спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена 21.05.2021 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Поздняковою Н.М. (24\2021).
На підставі ухвали суду від 01.06.2023 замінено відповідача у справі за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, залучивши до участі у справі її правонаступника - ОСОБА_1 .
У серпні 2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 (в особі її представника), яка зазначила, що Відповідач не погоджувала умови щодо процентної ставки за час користування кредитом, умови щодо відповідальності за порушення зобов'язань, не була ознайомлена з Правилами надання банківських послуг Приватбанку. Крім того, зазначила, що банк не надав належні та допустимі докази надання ОСОБА_2 грошових коштів, не вказано конкретну суму, а у розрахунку заборгованості відсутні дані про те, за якою карткою зроблено розрахунок та чи взагалі зазначені кошти видавались. Тому Відповідачка просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У серпні 2023 до суду надійшла відповідь АТ КБ «Приватбанк» на відзив Відповідача, в якому представник Позивача виклав свої заперечення на аргументи, заявлені стороною Відповідача та долучив нові докази.
У вересні 2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, я якому Відповідач виклала свої заперечення та просила не приймати до розгляду виписки по рахунку та довідки про видані кредитні картки, оскільки вони подані з порушенням норм ст. 83 ЦПК України.
19.06.2023 Позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій Позивач просить стягнути з Відповідача 6 369,74 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9 123,94 грн заборгованість за простроченими відсотками.
У жовтні 2023 Відповідач подав до суду відзив на заяву про зменшення позовних вимог, в якому Відповідач вказує, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували взагалі заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту взагалі і, зокрема, видачу їй за на суму 8 000,00 грн., хоча вона погоджувалась лише на 5000,00 грн. та и надані Позивачем Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату відсотків не містять підпису ОСОБА_2 , а отже, позивачем не доведено, що від ОСОБА_2 підписуючи анкету-заяву, погодилася на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними, тому вимога про стягнення прострочених відсотків є безпідставною.
25.09.2023 у судовому засіданні було задоволення клопотання представника Відповідача та відмовлено Позивачу в долученні до матеріалів справи відповіді на відзив.
Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 1237 від 15.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку зі звільненням судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіної О.О.
У грудні 2023 дана цивільна справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.01.2024 прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 06.02.2012 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Позивач, посилаючись на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
А тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір - встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.
А тому, в разі укладення договору кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Згідно інформації відображеній у Анкеті-заяві, яку відповідач підписувала 09.07.2010 року, процентна ставка не зазначена, а також, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, пені і штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: htts:/privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Вирішуючи цей спір суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17-ц). Так, Велика Палата зазначила, що роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У згаданій справі Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок, на думку Великої Палати, не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
А тому суд вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.
Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.
Враховуючи викладене вище, суд не приймає до уваги позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9123,94 грн заборгованості за простроченими відсотками, оскільки вона є недоведеними.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає наступне.
Зі змісту наданої анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 виявила бажання оформити кредит на суму 5000,00 грн., при цьому в наданій в анкеті-заяві не вказано, строку дії картки, та інших істотних умов, які є обов'язковими при укладенні кредитного договору, та не вказано, яку саме картку було видано ОСОБА_2 .
Ставлячи питання про стягнення з відповідача суми заборгованості позивач в якості доказу її існування у визначеному ним розмірі надав лише односторонньо складений самим позивачем документ - розрахунок заборгованості та анкету-заяву.
При цьому, суд в порядку ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» врахував правові висновки, наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21), а саме: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Таким чином, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами».
Відповідна правова позиція Верховного Суду є сталою, поширюваною та відомою.
Так, наприклад у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено, що: «194. Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу. 195. Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. 196. Виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору».
Відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивачем разом з позовною заявою не надано доказів відкриття на ім'я ОСОБА_2 рахунку та виписки по даному рахунку, який мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, а наданий розрахунок заборгованості сам по собі не є належним доказом відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження факту наявності заборгованості та її розміру.
Копію виписки Позивачем долучено лише разом із відповіддю на відзив через тривалий час після подання позовної заяви і лише після аргументів відповідача щодо її відсутності.
Частина 4 ст. 83 ЦПК України встановлює, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частина 5 ст. 177 ЦПК України встановлює, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Крім того, суд враховує, що в порушення вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів, що подаються позивачем до суду, не були заздалегідь надіслані або надані іншим учасникам справи. Судом встановлено, що Ні відзив ні долучені до нього докази не були ні надіслані ні надані на адресу Сороки, яка є відповідачем по справі.
Тому відповідь на відзив та копії доказів, поданих позивачем у жовтні 2023 не можуть бути прийняті судом до розгляду та взяті до уваги, інакше це є не тільки необґрунтованим, а ще й ставить сторону відповідача у невигідне становище, що є порушенням засади рівності учасників перед законом і судом.
Разом з тим Позивач не обґрунтував поважності причини неподання вказаних доказів у встановлений строк та не просив суд поновити строк на їх подання.
Таким чином, суд не може погодитися з тим, що сам лише факт підписання анкети-заяви свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить.
Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 року по справі № 703/3063/18 прийшов висновку, що в зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу.
Отже суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджувати заборгованість відповідача за тілом кредиту на суму 6369,74 грн, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю.Мазур