Справа № 2-1301/11
номер провадження 4-с/695/4/24
26 червня 2024 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.
за участю: секретаря судового засідання - Варданян Л.А.,
представника заявника - адвоката Ковтуна А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Андрія Володимировича, заінтересовані особи: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", державний виконавець Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
представник ОСОБА_1 адвокат Ковтун А.В. звернувся до суду із скаргою про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Скаргу обгрунтовує тим, що у провадженні відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження за №29459911 з примусового виконання виконавчого листа №2-1301, який видано Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в загальному розмірі 109 477.50 грн. У вказаному виконавчому провадженні 25.10.2011 державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження - 11773856. 29 грудня 2012 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві через відсутність у боржника майна на яке може бути звернено стягнення і заходи державного виконавця щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Вказаною постановою було також зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання. Однак, відомості про припинення чинності арешту майна боржника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не внесено не було.
03 грудня 2013 року за повторним звернення стягувача державним виконавцем відкрито виконавче провадження за №41047341 з виконання виконавчого листа №2-1301. Виконавчий лист 27.03.2014 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
09 березня 2017 року державний виконавець відмовив ПАТ КБ «Приватбанк» у повторному відкритті виконавчого провадження до боржника ОСОБА_1 у зв'язку з пропущеним строком пред'явлення виконавчого листа до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
З листа Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за №2306/2635/12, стало відомо, що 11.01.2016 проведено знищення виконавчих проваджень відділу ДВС Золотоніського МРУЮ завершених у 2012 році, а 12.01.2018 проведено знищення виконавчих проваджень Золотоніським МР ВДВС ГТУЮ у Черкаській області завершених у 2014 році через закінчення строків їх зберігання. Отже, матеріали виконавчого провадження №29459911, у якому накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , знищено. Однак накладений арешт, номер обтяження - 11773856 продовжує діяти вже близько 12 років, що порушує конституційні права ОСОБА_1 та перешкоджає йому володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.
Також, з рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2011 за №2-1301/11, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитно заставним договором в сумі 109477,50 грн. вбачається, що з метою погашення заборгованості перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_1 30.05.2011 за актом прийому-передачі передав автомобіль марки «Mercedes-Benz S 420» стягувачу для його реалізації по ринковій вартості і направлення виручених коштів на погашення заборгованості. Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» при розгляді в Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області справи умисно не подав, тобто приховав ті докази, які він має та які безпосередно стосуються справи, а саме: нотаріально посвідчена довіреність від 30.05.2011 № 495948, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» користуватися, а також розпоряджатися автомобілем марки «Mercedes-Benz S420» номерні знаки НОМЕР_1 ; - акт приймання-передачі від 30.05.2011, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_2 прийняв автомобіль марки «Mercedes-Benz. S420» номерні знаки НОМЕР_1 . Вказані документи свідчать про те, що ОСОБА_1 свідомо та добровільно, з метою погашення заборгованості перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», передав останньому своє заставне майно для подальшої його реалізації та зарахування виручених коштів в рахунок погашення заборгованості.
Враховуючи викладене вище, представник заявника просить суд визнати протиправною бездіяльність Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту, який накладено у виконавчому провадженні № 29459911, реєстраційний номер обтяження 11773856. Скасувати арешт з всього майна ОСОБА_1 , який накладено у виконавчому провадженні № 29459911, реєстраційний номер обтяження 11773856.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.03.2024 скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Андрія Володимировича про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2024 справу за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Андрія Володимировича, заінтересовані особи: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", державний виконавець Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.06.2024 клопотання задоволено. Приєднано до матеріалів цивільної справи в якості доказу: рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2011 у цивільній справі № 2-1301/2011/2306 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
У судовому засіданні представник заявника адвокат Ковтун А.В. скаргу підтримав та просив задовольнити.
Представник Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явився. Від представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі. При прийнятті рішення поклалися на розсуд суду.
Представник ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2011 у справі № 2-1301/2011/2306 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитно-заставним договором в сумі 108274,75 грн., державне мито в сумі 1082,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпеченнярозгляду справив сумі 120 грн..
З матеріалів цивільної справи вбачається, що на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження №29459911 з примусового виконання виконавчого листа №2-1301, виданого 04.10.2011 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в загальному розмірі 109 477,50 грн.. У зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документа, на все майно боржника, постановою державного виконавця від 25.10.2011 було накладено арешт, реєстраційний номер обтяження - 11773856.
Постановою засупника начальника відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Макаренка С.С. від 29.12.2012 виконавче провадження №29459911 було повернуто стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
З виписки з ЄДР (ВП-спецрозділ) вбачається, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Макаренка С.С. вказана вище постанова від 29.12.2012 скасована, підстава: надійшла письмова заява стягувавча. Строк повторного звернення: 29.12.2013. Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Макаренка С.С. від 03.12.2023 відкрито виконавче провадження № 41047341 на підставі виконавчого листа, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 18.10.2011 № 2-1301. 27.03.2014 виконавче провадження № 41047341 повернуто стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Строк повторного звернення: 27.03.2015.
Постановою державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенко О.А. повернуто виконавчий лист № 2-1301, виданий 18.10.2011, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» борг у сумі 109477,50 грн. стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пропуском строку пред'явлення ВД.
Із доданої до позовної заяви Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19.09.2023 за №347066481, вказане обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 є діючим та накладеним в рамках виконавчого провадження №29459911 на частину будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді начальника Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Олексія САВІКА від 13.03.2024 № 18075 клопотання про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 2945991 не може бути задоволене з наступних причин. Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону № 606-XIV (наслідки завершення виконавчого провадження) у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. У зазначеній статті мова ідеться про закінчені (завершені) виконавчі провадження, а не повернуті стягувачу.
За приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VІІІ (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналогічні положення були передбачені у статтях 1, 11 Закону в редакції, яка була чинною до 05 жовтня 2016 року.
Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Законом передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (29.12.2012) редакція Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (далі - Закон) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Виконавчий лист може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом (пункт 2 частини 1 статті 22 Закону).
У силу частини 1 статті 50 ЦПК України завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
З урахуванням наведеного вище строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-1301, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, за яким боржником виступає ОСОБА_1 , минув 28.03.2015. Справа не містить доказів того, що цей строк в судовому порядку поновлювався стягувачем.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
На підставі зазначеного суд вважає, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.
За таких обставин, зокрема, що постановою державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенко О.А. повернуто виконавчий лист № 2-1301 стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пропуском строку пред'явлення ВД, який минув 28.03.2015, справа не містить доказів того, що цей строк в судовому порядку поновлювався стягувачем, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, вимоги скарги про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а також про зобов'язання посадових осіб відділу ДВС щодо зняття арештує є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Між тим інші вимоги скарги про скасування арешту з всього майна заявника, задоволенню не підлягають із таких підстав.
Саме визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання посадових осіб відділу ДВС щодо зняття арештує з частини квартири, на яку було накладено арешт у виконавчому провадженні № 29459911 постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Макаренком С.С. від 25.10.2011, є належним та достатнім способом, оскільки відповідає положенням ст. 451 ЦПК України щодо способів захисту прав учасників виконавчого провадження та Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують дії виконавців у виконавчому провадженні у разі коли відпали підстави для арешту майна.
Також суд не вбачає підстав для зняття арешту з будь-якого іншого майна ОСОБА_1 , крім з частини квартири АДРЕСА_2 , оскільки саме на це майно накладений арешт в межах виконавчого провадження № 29459911 і саме щодо збереження арешту цього майна виник спір, який розглядається у цьому провадженні.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 353, 354, 447, 450, 451 ЦПК України, суд
скаргу задовольнити частково.
Визнати бездіяльність посадових осіб Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), накладеного у виконавчому провадженні № 29459911 з примусового виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2011 у справі № 2-1301/2011/2306 неправомірною.
Зобов'язати уповноважену посадову особу Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із частини квартири АДРЕСА_2 , накладеного у виконавчому провадженні № 29459911 постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Макаренком С.С. від 25.10.2011 (реєстраційний номер обтяження 11773856).
У задоволенні інших вимог скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення буде складено 01.07.2024.
Суддя: К.М. Ушакова