Справа № 609/896/24
3/609/508/2024
02 липня 2024 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з СПД № 2 (м. Шумськ) патрульної поліції Кременецького РВП ГУНП України в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , не працюючого,
за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
28 червня 2024 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №164842 від 18.06.2024, з якого вбачається, що «20.05.2024р. близько 22:00 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи, погрози, залякування, що викликало у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим порушив вимоги п. 3,14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою не визнав та пояснив, що того дня він повернувся з роботи і хотів відпочити, а дружина почала чіплятись до нього, спровокувала сварку і викликала працівників поліції. Додав, що дружина має певні психічні відхилення, перебуває на обліку в лікаря психіатра, протягом останніх двох років часто провокує сварки і причиною цього є те, що ОСОБА_2 перестала приймати ліки, від чого її хвороба загострилась. Домашнього насильства відносно неї він не вчиняв, між ними відбулась чергова сварка.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що має другу групу інвалідності через психічне захворювання, останнім часом припинила приймати ліки, оскільки вважає себе здоровою.
Суд, роз'яснивши ОСОБА_1 вимоги ст. 268 КУпАП, заслухавши його пояснення та пояснення потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Відповідно до вимог ст. 252, ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно й об'єктивно дослідити обставини правопорушення і з'ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.
Матеріали адміністративного протоколу, не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність гр. ОСОБА_1 та наявності в його діях правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Суб'єктом правопорушення є особа, якій виповнилося 16 років, і яка вчинила насильство до одного із членів своєї сім'ї.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП характеризується умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак, суд дослідивши наявні в справі докази, із суті адміністративного правопорушення, зазначеної у вищевказаному протоколі, не вбачається кваліфікуючої ознаки вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, відповідно до Рапорту працівників поліції стосовно факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї дружини слідує, що виїздом на місце події було встановлено, що заявниця ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом легка ступінь шизофренії, неодноразово звертається на лінію 102 та повідомляє про події, яких насправді не було, відібрано письмове пояснення, факту домашнього насильства не підтвердилось, так як мати заявниці не підтверджує домашнього насильства психологічного характеру.
Згідно із письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 17.06.2024 вбачається, що остання підтвердила факт домашнього насильства психологічного характеру, вчиненого ОСОБА_1 20 травня 2024 року відносно її дочки ОСОБА_2 .
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 підтвердила, що між нею та її чоловіком ОСОБА_1 20 травня 2024 року відбулась сварка, в ході якої він виражався в її адресу нецензурними та грубими словами, погрожував фізичною розправою, хоча реальних дій не чинив.
ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 18.06.2024 пояснив, що дійсно 20 травня 2024 року між ним і ОСОБА_2 відбувся словесний конфлікт, в ході якого він виражався нецензурними і грубими словами в адресу дружини. Однак, додав, що дружина перебуває на обліку в лікаря психіатра з діагнозом легка ступінь шизофренії і тому такі сварки між ними тривають вже понад два роки.
Проаналізувавши усе вищенаведене, суд прийшов висновку, що надані письмові матеріали справи є суперечливими та не містять об'єктивних доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно дружини, а підтверджують наявність лише факту сварки між ними, яка виникла на побутовому ґрунті.
В ході розгляду справи з'ясовано, що ОСОБА_2 страждає на легку ступінь шизофренії та провокує сварки, неодноразово повідомляла на лінію 102 про події, яких не було.
Довідкою псих. МСЕК серії АВ №1057714 від 07.11.2017 підтверджується, що ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи загального захворювання довічно.
А отже, у матеріалах даної справи відсутні конкретні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства, як це передбачено ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, на думку суду ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не допустив, тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку із чим провадження в даній справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 252, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК