24.06.2024 Справа №607/13410/24 Провадження №3/607/5926/2024
м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №885339 від 08 червня 2024 року вбачається, що «08 червня 2024 року о 00 год. 52 хв. в м.Тернопіль, по вул.Тролейбусна, 3б, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора DRAGER Alcotest 6810 №ARBF-0443, повірка дійсна до 12 грудня 2024 року, відмовився та проведення такого огляду в КНП ТОМЦСНЗ ТОР категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.»
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Строцень Т.О. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Обгрунтовуючи клопотання посилається на доводи наведені у письмовому поясненні, у якому захисник зазначає, що: «з матеріалів адміністративної справи в тому числі долученого відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко видно факт спілкування з ОСОБА_1 , котрий перебував біля автомобіля. Під час розмови ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на рівень алкоголю в крові, внаслідок чого останній не розумів, що стало причиною такої пропозиції працівника поліції, так як автомобілем не керував. При цьому, докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, з подальшою його зупинкою працівниками поліції за порушення ним ПДР України в тому числі комендантської години відсутні. На відеозаписі відсутній факт того, що автомобіль Lexus LX570, д.н.з. НОМЕР_2 рухався під керуванням ОСОБА_1 . Поряд з цим, працівниками поліції не надано доказів того, що ОСОБА_1 08.06.2024 року о 00 год. 52 хв. керував транспортним засобом, хоча відповідальність особи за ч. 1 ст. 130 КУПАП наставати не може, оскільки вказана стаття передбачає відповідальність за керування транспортним засобом в стані сп'яніння. На долученому до протоколу відеозаписі з автомобільного відеореєстратора, чітко видно, що автомобіль патрульної поліції о 00 год. 52 хв. 00 сек. рухається по вул. Тролейбусній в м. Тернополі, о 00 год. 52 хв.07 сек. повертає у двір будинку, з о 00 год. 52 хв. 10 сек. на відео починає проглядатися автомобіль з увімкненими задніми габаритними вогнями (автомобіль не гальмував, відповідно нерухомо стояв), о 00 год. 52 хв. 11 сек. на відео видно, як у світлі габаритних вогнів позаду нерухомого автомобіля пройшла людина, о 00 год. 52 хв. 26 сек. патрульна машина зупиняється позаду нерухомого автомобіля Lexus LX570 з відкритим багажним відділенням.
Тобто, протягом усього часу, який зафіксовано на відеореєстраторі патрульної поліції - автомобіль Lexus LX570 не рухався, інших доказів про рух автомобіля Lexus LX570 до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не надано. Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом. Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. Таким чином, знаходження в салоні транспортного засобу, а також біля транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. В свою чергу, ОСОБА_1 категорично заперечує факт керування транспортним засобом, зазначаючи, що його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Звертаємо увагу Суду, що, Верховний Суд у справі № 38/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Щодо недопустимості проведення огляду на стан сп'яніння. Відповідно до розділу І інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Положеннями вище вказаної інструкції також зазначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Проте, в даному випадку, підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у працівника поліції - не було. Так, беручи до уваги відеозапис, який доданий працівниками поліції до матеріалів адміністративної справи о 01 год. 14 хв. 00 сек. один із працівників поліції вказує, що у ОСОБА_1 нібито виявленні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та поведінка що не відповідає обстановці.
Проте в подальшому, у протоколі про адміністративне правопорушення та у направленні на проходження огляду в медичному закладі працівники поліції вказують на іншу кількість ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Відтак, з вказаного вище варто дійти висновку, що ознак алкогольного сп'яніння у гр. ОСОБА_1 не було, а працівники поліції формально вказували на такі ознаки аби запропонувати останньому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, а тому називали будь-які ознаки, які в подальшому різнились із протоколом про адміністративне правопорушення та подіями, які зафіксовані на нагрудні камери працівників поліції. Відтак, на підставі вище викладено, чітко спостерігається, що права на проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 у працівників поліції - не було, а ознак які б свідчили про наявність алкогольного сп'яніння працівниками поліції не виявлено.»
Суд дослідивши матеріали адміністративного провадження, приймаючи до уваги заперечення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійшов наступних висновків.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи - ст. 280 КУпАП.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП визначено процедуру такого огляду, зокрема, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатом огляд проводиться в закладі охорони здоров'я. В силу вимог вищезазначеної статті, а також п.4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться на місці зупинки транспортного засобу. Водій, що відмовився від проведення такого огляду чи не погодився з його результатом направляється поліцейським для проведення відповідного огляду до відповідного закладу охорони здоровя ( ці положення продубльовані у п.6 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що передбачено п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року та п.6 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року.
Аналіз норм, які регулюють порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, проведення огляду на стан сп'яніння, дає підстави стверджувати, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідна сукупність наступних фактів (з призми обставин справи, яка розглядається судом):
1) особа повинна керувати транспортним засобом; 2) у водія виявленні ознаки алкогольного сп'яніння, визначенні у пункті 3 розділу І Інструкції; 3) поліцейський повинен запропонувати водієві на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зафіксувавши це відеозаписом чи у присутності 2 свідків; 4) отримати відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, знову ж таки зафіксувавши це відеозаписом, або отримати таку відмову у присутності 2 свідків; 5) поліцейський повинен запропонувати водієві пройти такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, зафіксувавши це відеозаписом чи висунувши вимогу у присутності 2 свідків; 6) отримати відмову водія від проходження огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, знову ж таки зафіксувавши це відеозаписом, або отримати таку відмову у присутності 2 свідків.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10ПДР України).
Відповідно до роз'яснень викладених у п.27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також, про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 27 вищевказаної постанови, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Рух це процес переміщення, зміна положення тіла відносно інших тіл у просторі.
Отже, під керуванням транспортним засобом треба розуміти виконання функцій водія, тобто вчинення дій, що призвело до зміни положення транспортного засобу відносно початкового. Суб'єктом правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у цьому випадку є водій транспортного засобу.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
При цьому, суд зазначає, що будь-які докази підтверджуючі той факт, що ОСОБА_1 08 червня 2024 року о 00 год. 52 хв. в м.Тернопіль, по вул.Тролейбусна, 3б, керував ТЗ Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_1 , в матеріалах справи відсутні, як і відсутні будь-які дані, які б підтвердили, що останній був зупинений працівниками поліції в ході керування транспортним засобом.
В матеріалах справи міститься DVD-R диск з відеозаписами зафіксованими на нагрудну камеру працівників поліції (export-xqdo5), на яких зафіксовано процес спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , а також процес оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. При цьому, на вказаних відеозаписах не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
На долученому до протоколу DVD-R диску містяться відеозаписи з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції (відеозаписи під назвою video_2024-06-11_17-21-14 та video_2024-06-11_17-21-14), з яких вбачається, що автомобіль працівників поліції о 00 год. 52 хв. 00 сек. рухається по вул. Тролейбусній в м. Тернополі, о 00 год. 52 хв.07 сек. повертає у двір будинку. У період з 00 год. 52 хв. 10 сек. на відеозаписі починає проглядатися автомобіль з увімкненими задніми габаритними вогнями. О 00 год. 52 хв. 11 сек. на відеозаписі видно, як у світлі габаритних вогнів позаду нерухомого автомобіля пройшла людина, о 00 год. 52 хв. 26 сек. патрульна машина зупиняється позаду нерухомого автомобіля Lexus LX570 з відкритим багажним відділенням. Також з відеозапису вбачається, що на момент, коли працівники поліції під'їхали до автомобіля Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_1 , який припаркований на узбіччі, біля нього перебуває ОСОБА_1 , а також його дружина ОСОБА_2 . Будь-яких даних про те, що саме ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом, а також руху вказаного транспортного засобу, вказані відеозаписи не містять.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 (справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17), адміністративне провадження №К/9901/20315/18) відеозапис може бути прийнятий до уваги судом, якщо він відображає відомості про вчинення правопорушення, а не лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
У звязку з наведеним, вищевказаний відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, а також відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції, суд оцінює критично, тому вони не можуть бути покладені в основу судового рішення на доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, у рапорті поліцейського взводу №1 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП капрала поліції ОСОБА_3 зазначено, що в період несення служби з 07 червня 2024 року по 08 червня 2024 року приблизно о 00:50 год. в складі екіпажу Юпітер 101 спільно з капралом поліції ОСОБА_4 було зупинено ТЗ Lexus LX570, номерний знак НОМЕР_1 за порушення вимог комендантської години.
Разом з тим, перевіркою матеріалів справи в ході судового розгляду встановлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих, тобто зібраних з дотриманням вимог закону, доказів порушення ОСОБА_1 будь-яких Правил дорожнього руху, які б могли слугувати підставою для зупинки транспортного засобу та в подальшому підставою для огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Так, статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію" (далі за текстом Закон про поліцію) передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський має право зупиняти транспортні засоби.
Даний перелік передбачає такі випадки: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
З матеріалів справи вбачається, що жодної з наведених підстав для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 матеріали справи не містять, попри те, що в ході судового розгляду встановлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що останній взагалі керував транспортним засобом.
Про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та про наявність підстав для зупинки автомобіля, передбачених п.3 ч.1 ст.35 Закону про поліцію, свідчить лише рапорт поліцейського, який є зацікавленою особою. Так, згідно п. 53 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 року по справі справа №524/5741/16-а, суд зазначив, що наявний в матеріалах справи рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
При цьому, матеріали справи взагалі не містять доказів які б підтверджували, що працівники поліції вручали зазначене направлення ОСОБА_1 .
Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять, при цьому нормами КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, тому суд, у відповідності до принців диспозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
В своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року Європейський суд з прав людини неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
На підставі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 1 ст.130 КпАП необхідно закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 251, 255, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою ст.7 та частиною першою ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. Я. Багрій