справа № 619/3753/24
провадження № 1-кс/619/722/24
іменем України
26 червня 2024 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
адвоката ОСОБА_3
осіб, майно яких вилучено ОСОБА_4
ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
встановив:
Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що працівники одного з державних підприємств з метою отримання прибутку здійснюють розкрадання майнових цінностей державного підприємства в умовах воєнного стану.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 17 червня 2024 року у справі № 619/3753/23 надано дозвіл учасникам слідчої групи у кримінальному провадженні на проведення обшуку житлового будинку з підсобними та господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання предметів, вказаних в ухвалі слідчого судді, 19 червня 2024 року слідчий СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , на підставі зазначеної вище ухвали суду, провів обшук житлового будинку з підсобними та господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого вилучено, упаковано та опечатано з пояснювальними написами учасників обшуку наступні предмети:
-мобільний телефон торгової марки Iphone 14 Pro Max в корпусі чорного кольору, чохлі фіолетового кольору, який поміщено до сейф-упакування ICR 0011870;
-дві банківські карти ( «золота для виплат» № НОМЕР_1 , 07/26, «золота універсальна» № НОМЕР_2 , 07/26 ), які поміщено до сейф-упакування ICR 0011871;
-пристрій для переливання паливно-мастильних матеріалів, який поміщено до сейф-упакування HYQ 0098525;
-полімерну бочку синього кольору із наявною в середині речовиною із різким запахом палива, яку опечатано пояснювальною біркою та липкою биркою: NPU-0619379, NPU-0619380;
-металевий пристрій - ємність (каністра), об'ємом 20 л, червоного кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, що опечатано липкою биркою: NPU-0619378;
-металевий пристрій - ємність (каністра), об'ємом 20 л, білого кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, що опечатано липкою биркою: NPU-0619377;
-документи на карткові рахунки, які поміщені в паперове упакування;
-грошові кошти - гривні, в кількості 8 (вісім) купюр по 500 (п'ятсот) та 5 (п'ять) купюр по 1000 (одній тисячі) гривень, які поміщено до сейф-упакування ICR 0011888;
-грошові кошти - гривні, номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 6 (шести) купюр, які поміщено до сейф-упакування ICR 0011887;
-грошові кошти номіналом 1000 (одна тисяча) гривень в кількості 28 (двадцять вісім) купюр та 100 (сто) доларів США в кількості 46 (сорок шість) купюр, які поміщено до сейф-упакування ICR 0011872.
20 червня 2024 року постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області вилучені речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
21 червня 2024 року прокурором у кримінальному провадженні до слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області було подано клопотання про арешт вищевказаного майна.
В клопотанні прокурор зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення та є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз.
Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України, з клопотанням про арешт майна щодо третьої особи звертається прокурор.
В судове засідання прокурор не з'явився, подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовільнити з підстав, зазначених у ньому, та просив судовий розгляд провести у його відсутність. Також в заяві прокурор зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження проведено ряд слідчих (розшукових) дій, в тому числі негласних, які стали підставою для повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Крім того, проведеними слідчими діями, крім іншого, встановлено, що до протиправних дій, пов'язаних з привласненням чужого майна, яке було ввірене особі, можуть бути причетній інші особи з числа знайомих та близьких осіб ОСОБА_8 . Вилучені речі визнані речовими доказами, з якими необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій.
Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023222080000028, при цьому зазначила, що прокурором був пропущений строк звернення до суду з відповідним клопотанням, а тому майно підлягає негайному поверненню власникам.
Особа, за місцем проживання якої вилучене майно ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює в АТ «Харківобленерго», отримує заробітну плату, за останні шість місяців отримала грошові кошти в сумі 82 454 грн 45 коп. Вилучені під час обшуку грошові кошти у розмірі 37 000 грн 00 коп. - це її особисті збереження, про що вона зазначила одразу в протоколі обшуку. Телефон торгової марки Iphone 14 Pro Max в корпусі чорного кольору, також належить їй, 3 000 грн 00 коп. - це гроші їх дитини, яка збирала для особистих потреб. На адресу слідчого судді надала відповідні документи.
Особа, майно якої вилучили - ОСОБА_4 також заперечував проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на іноземну валюту, слідчому судді пояснив, що вилучені при обшуку грошові кошти в іноземній валюті він заробив, копи працював за кордоном в Польщі. Надав відповідні документи, із яких вбачається, що він в Польщі отримував за роботу грошові кошти, а саме, в іноземній валюті - злотий.
Відповідно до ч. 1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого (а у визначених законом випадках дізнавача) та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні майно було вилучено під час обшуку 19.06.2024, а клопотання про накладення арешту на майно було скеровано до суду 21.06.2024 через поштовий сервіс «НОВА ПОШТА», тобто у строк, визначений п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України - протягом 48 годин після тимчасового вилучення майна під час обшуку, яке надійшло до Дергачівського районного суду Харківської області 24 червня 2024 року, (вхідний номер 17438/24-Вх).
В судовому засіданні адвокат просила повернути майно власникам, оскільки прокурором було пропущено строк звернення до суду з клопотанням про арешт майна, так в протоколі обшуку зазначений час закінчення проведення слідчої дії - 19 година 17 хвилин 19.06.2024, а клопотання про арешт майна подано прокурором до суду засобами поштового зв'язку 21.06.2024 о 20 годині 17 хвилин, тобто коли вже минуло 48 годин після тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно до ч. ч. 1, 6, 7 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час.
Частина 1 статті 117 КПК України зазначає, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Пропущений строк у кримінальному провадженні, що здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу, може бути поновлений, якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Відповідно до позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 26.08.2020 у справі № 760/18778/18, провадження № 51-421км20, «Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені». З огляду на зазначене, слідчий суддя робить висновок, що поновити строк можливо лише у тому випадку, коли наведені достатні підстави (переконливі аргументи) поважності причин пропуску такого строку, а також їх належне підтвердження.
Як убачається з матеріалів провадження, майно, на яке просить накласти арешт прокурор, було вилучене 19 червня 2023 року під час проведення обшуку в період часу з 15 години 07 хвилин по 19 годину 17 хвилин, що є достатнім для обрахунку строку звернення з клопотанням до суду.
Дане клопотання про арешт майна подано прокурором до суду засобами поштового зв'язку 21 червня 2024 року, тобто у строк, визначений п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України - протягом 48 годин після тимчасового вилучення майна під час обшуку.
Із історії переміщення поштового відправлення (трекінг відправлень) - експрес накладна 59001173618358 «НОВА ПОШТА», поштове відправлення прибуло до відділення № 68 м. Харків 21.06.2024 року о 20:17, тобто на цей час клопотання вже було прокурором складено в м. Дергачі, підписано та скеровано до суду засобами поштового відправлення, надійшло до відділення № 68 м. Харків о 20 годині 17 хвилин 21 червня 2024 року, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Таким чином, недотримання строку, встановленого нормами ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України, не віднесено законодавцем до підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України процесуальні строки визначено як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов'язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.
Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв'язку із закінченням строку можливості реалізувати право.
Закінчення строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку.
Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт майна, не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту, в зв'язку з чим, слідчий суддя відхиляє вимоги адвоката в наведеній частині.
Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, увипадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другої цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України.
Під час досудового розслідування органом досудового розслідування встановлено, що співробітники структурного підрозділу бурових установок філії Бурового Управління «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» здійснюють розкрадання паливно - мастильних матеріалів, в умовах воєнного стану.
За результатами виконаного доручення встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , який є водієм транспортного засобу марки «КрАЗ-автоцистерни АПЗ-10-63221», д.н.з. НОМЕР_3 Шебелинського цеху технологічного транспорту філії Бурового Управління «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та безпосередньо з ОСОБА_8 приймають участь у неправомірних діях, привласнюють паливно - мастильні матеріали АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», та злочинну діяльність, крім іншого, проводять на території домоволодінь за адресами свого фактичного проживання.
З матеріалів проведення НСРД встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 здійснюють привласнення паливно-мастильних матеріалів за попередньою змовою між собою.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення незаконного майна, предметів, знарядь та інших речових доказів, а також встановлення фактичних відомостей щодо вищевказаних протиправних дій, 19.06.2024 слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківської області, на підставі ухвали слідчого суді Дергачівського районного суду Харківської області від 17.06.2024, проведено обшук житлового будинку з підсобними та господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_4 .
Як вбачається з наданих матеріалів, 19 червня 2024 року, під час проведення, в період часу з 15 год 07 хв до 19 год 17 хв, санкціонованого обшуку житлового будинку з підсобними та господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , окрім іншого, було вилучено: - мобільний телефон торгової марки Iphone 14 Pro Max в корпусі чорного кольору, чохлі фіолетового кольору, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011870; - дві банківські карти ( «золота для виплат» № НОМЕР_1 , 07/26, «золота універсальна» № НОМЕР_2 , 07/26 ), що поміщено до сейф-упакування ICR 0011871; - пристрій для переливання паливно-мастильних матеріалів, що поміщено до сейф-упакування HYQ 0098525; - полімерну бочку синього кольору із наявною в середині речовиною із різким запахом палива, що опечатано пояснювальною біркою та липкою биркою: NPU-0619379, NPU-0619380; - металевий пристрій - ємкість ( «каністра»), об'ємом 20 л., червоного кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, що опечатано липкою биркою: NPU-0619378; - металевий пристрій - ємкість ( «каністра»), об'ємом 20 л., білого кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, що опечатано липкою биркою: NPU-0619377; - документи на карткові рахунки, що поміщені в паперове упакування; - грошові кошти - гривні, в кількості 8 (вісім) купюр по 500 (п'ятсот) та 5 (п'ять) купюр по 1000 (одній тисячі) гривень, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011888; - грошові кошти - гривні, номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 6 (шести) купюр, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011887; - грошові кошти номіналом 1000 (одна тисяча) гривень в кількості 28 (двадцять вісім) купюр та 100 (сто) доларів США в кількості 46 (сорок шість) купюр, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011872.
Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській областівід 20 червня 2024 року, зазначене майно, що було вилучене під час обшуку, визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У відповідності до вимог до ч. 2 ст. 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
За викладеного, майно вилучене під часобшуку вважається тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення, розтратапаливно - мастильних матеріалів, з використанням транспортного засобу марки «КРАЗ» моделі «63221», державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем, вчиненев умовах воєнного стану співробітниками структурного підрозділу бурових установок філії Бурового Управління «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», тобто вилучені предмети, можуть мати певний зв'язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням.
Вказані речі: пристрій для переливання паливно-мастильних матеріалів, полімерна бочка синього кольору із наявною в середині речовиною із різким запахом палива, металевий пристрій - ємність (каністра), об'ємом 20 л, червоного кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, металевий пристрій - ємність (каністра), об'ємом 20 л, білого кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, грошові кошти у іноземній валюті - номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 46 (сорок шість) купюр, мобільний телефон торгової марки Iphone 14 Pro Max в корпусі чорного кольору, чохлі фіолетового кольору, на які просить накласти арешт прокурор, відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки існує сукупність підстав і підозр вважати, що дані матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могли зберегли на собі сліди його вчинення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, грошові кошти у іноземній валюті, які могли набуті кримінально протиправним шляхом, окрім інших, ці предмети 20 червня 2024 року постановою слідчого, було визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.
Твердження ОСОБА_4 про те, що вилучені при обшуку грошові кошти в іноземній валюті він заробив в Польщі, слідчим суддею не приймаються до уваги, оскільки із наданих документів вбачається, що ОСОБА_4 отримував грошові кошти в іноземній валюті - злотий, а при обшуку були вилучені грошові кошти у іноземній валюті - номіналом 100 доларів США в кількості 46 (сорок шість) купюр. Дійсні джерела походження доларів США є предметом доказування, виходячи з обраної кваліфікації кримінального правопорушення.
З метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження, а також, з метою забезпечення проведення відповідних експертних досліджень, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт, з тимчасовим позбавленням права заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, яке 19.06.2024 під час проведення, в період часу з 15 год 07 хв до 19 год 17 хв, санкціонованого обшуку житлового будинку з підсобними та господарськими спорудами, який належить ОСОБА_4 , було вилучено, а саме:- на пристрій для переливання паливно-мастильних матеріалів, полімерну бочку синього кольору із наявною в середині речовиною із різким запахом палива, металевий пристрій - ємність (каністра), об'ємом 20 л, червоного кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, металевий пристрій - ємність (каністра), об'ємом 20 л, білого кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, грошові кошти у іноземній валюті - номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 46 (сорок шість) купюр, до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді, оскільки вилучені дані предмети, можуть мати певний зв'язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням, а дійсні джерела походження дизельного палива, грошових коштів в іноземній валюті є предметом доказування, згідно ст. 91 КПК України, виходячи з обраної кваліфікації;
- на мобільний телефон мобільний телефон торгової марки Iphone 14 Pro Max в корпусі чорного кольору, чохлі фіолетового кольору. При цьому слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування (на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна) інформація, яка міститься на вилученому телефоні, може мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, однак не була скопійовані у необхідному обсязі, що обумовило б можливість повернення самого матеріального носія інформації власнику. В свою чергу, доступ до такої інформації, зокрема видаленої, прихованої та її подальша належна процесуальна фіксація можлива за результатами проведення експертного дослідження. Враховуючи наведені факти, а також те, що інформація на вилученому телефоні, має доказове значення та потребує спеціального дослідження, а сам мобільний телефон, є речовим доказом у кримінальному провадженні, необхідно забезпечити умови його належного дослідження та подальшого збереження.
Разом з тим, з метою не порушення законних прав власника майна, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, слідчий суддя вважає необхідним визначити стороні обвинувачення строк два місяці, протягом якого надати стороні обвинувачення строк для здійснення огляду мобільного телефону, зняття виявленої інформації на електронні носії спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному носії, для залучення до матеріалів кримінального провадження № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року, після спливу зазначеного терміну - зобов'язати прокурора передати на відповідальне зберігання вказаний телефон особі, у якої він був вилучений відповідно, попередивши про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
На даному етапі кримінального провадження не надано доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання в права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження. Менш обтяжливий спосіб арешту майна, на думку слідчого судді, призведе до неможливості збереження речових доказів та може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.
Разом з тим, не підлягає задоволенню подане прокурором клопотання в частині накладення арешту на вилученні 19 червня 2024 року у ОСОБА_4 , в ході проведення вищевказаного обшуку, особисті речі його дружини ОСОБА_5 та документи: - дві банківські карти («золота для виплат» № НОМЕР_1 , 07/26, «золота універсальна» № НОМЕР_2 , 07/26 ), документи на карткові рахунки, що поміщені в паперове упакування; - грошові кошти у національній валюті, номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 6 (шести) купюр, - грошові кошти у національній валюті, номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 8 (вісім) купюр та 5 (п'ять) купюр по 1000 (одній тисячі) гривень, грошові кошти у національній валюті, номіналом 1000 (одна тисяча) гривень в кількості 28 (двадцять вісім) купюр, які 20 червня 2024 року постановою слідчого були визнані речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.
Так, прокурор аргументує своє клопотання про накладення арешту на зазначені банківські картки та грошові кошти у національній валюті саме необхідністю збереження вказаних речових доказів. Однак, незважаючи на наявність означеної постанови слідчого від 20.06.2024 про визнання речовими доказами, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення в своєму клопотанні не доведено наявності достатніх підстав вважати, що банківської картки, грошові кошти, які належать дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , на даний час містять ознаки речових доказів саме у даному кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення, розтратапаливно - мастильних матеріалів, з використанням транспортного засобу марки «КРАЗ» моделі «63221», державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем, вчиненев умовах воєнного стану співробітниками структурного підрозділу бурових установок філії Бурового Управління «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ».
Із наданих дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до клопотання документів вбачається, що вона працює в АТ «Харківобленерго», отримує заробітну плату, за останні півроку отримала грошові кошти в сумі 82 454 грн 45 коп., вилучені грошові кошти у розмірі 37 000 грн 00 коп. - це її збереження, 3 000 грн 00 коп. - це гроші їх дитини, грошові кошти були вилучені за місцем мешкання подружжя ОСОБА_9 , слідчим та прокурором не доведено, що ці грошові кошти мають відношення до вказаного кримінального правопорушення, а тому, в цій частині клопотання прокурора про арешт грошових коштів у національній валюті слід відмовити, повернувши їх власниці ОСОБА_4 .
Також, не підлягає задоволенню клопотання прокурора в частині накладення арешту на банківські картки,документи на карткові рахунки, оскільки вказані банківські платіжні картки лише пов'язані з рахунком, що належать держателю картки, проте власником такої картки є банк-емітент, що випустив картку. Так, цей платіжний засіб є особливим видом банківських розрахункових документів і призначений для оплати покупок товарів чи послуг, оплати інших зобов'язань та отримання готівки з банківських рахунків. При цьому, слідчим суддею враховується, що вилучення банківської платіжної картки може позбавити особу, яка цією карткою користувалась, права отримувати та використовувати, зокрема, й легальні доходи.
Слідчий суддя вважає, що докази привласнення, розтратамайна, або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, та факти проведення певних банківських операцій, можливо отримати без накладення арешту на вищеозначені платіжні банківські картки. Інформацію про рух коштів по відповідних рахунках, що належать держателю банківської платіжної картки, орган досудового розслідування може отримати з дотриманням вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», шляхом здійснення тимчасового доступу до документів, які знаходяться у володінні зазначених юридичних осіб.
А тому, накладення арешту на вказані банківські картки не є виправданим та буде надмірним втручанням в права та інтереси осіб, які цими картками користувались. Отже, на даному етапі досудового розслідування, в частині накладення арешту на банківські платіжні картки відсутні підстави вважати, що в даному випадку може бути досягнута мета арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження, а також може бути виконане завдання арешту.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора в частині накладення арешту надві банківські карти («золота для виплат» № НОМЕР_1 , 07/26, «золота універсальна» № НОМЕР_2 , 07/26 ), які належать ОСОБА_5 , документи на карткові рахунки, на грошові кошти у національній валютіє безпідставним та немотивованим, у зв'язку з чим, в його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим (дізнавачем), прокурором, на яких також покладається обов'язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.
Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов'язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 98, 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
Клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК Українина тимчасово вилучене майно 19 червня 2024 року в ході обшуку житлового будинку з підсобними та господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме:
I - на пристрій для переливання паливно-мастильних матеріалів, який поміщено до сейф-упакування HYQ 0098525;
- полімерну бочку синього кольору із наявною в середині речовиною із різким запахом палива, яку опечатано пояснювальною биркою та липкою биркою: NPU-0619379, NPU-0619380;
- металевий пристрій - ємність (каністра), об'ємом 20 л, червоного кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, який опечатано липкою биркою: NPU-0619378;
- металевий пристрій - ємність (каністра), об'ємом 20 л, білого кольору із наявною речовиною із різким запахом палива, який опечатано липкою биркою: NPU-0619377;
- грошові кошти у іноземній валюті - номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 46 (сорок шість) купюр, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011872, до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді;
II - на мобільний телефон торгової марки Iphone 14 Pro Max в корпусі чорного кольору, чохлі фіолетового кольору, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011870, строком на два місяці, протягом якого надати стороні обвинувачення строк для здійснення його огляду, зняття виявленої інформації спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному предметі для залучення до матеріалів кримінального провадження № 42023222080000028 від 05 жовтня 2023 року, після спливу зазначеного терміну - зобов'язати прокурора передати на відповідальне зберігання вказане майно особам, у яких воно було вилучено відповідно, попередивши про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Повернути власнику ОСОБА_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 : - дві банківські карти («золота для виплат» № НОМЕР_1 , 07/26, «золота універсальна» № НОМЕР_2 , 07/26 ), що поміщено до сейф-упакування ICR 0011871; - документи на карткові рахунки, що поміщені в паперове упакування; - грошові кошти у національній валюті, номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 6 (шести) купюр, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011887; - грошові кошти у національній валюті, номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 8 (вісім) купюр та 5 (п'ять) купюр по 1000 (одній тисячі) гривень, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011888; - грошові кошти у національній валюті, номіналом 1000 (одна тисяча) гривень в кількості 28 (двадцять вісім) купюр, що поміщено до сейф-упакування ICR 0011872.
Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 та до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року.
Уповноваженим службовим особам, для досягнення цілей кримінального провадження дозволити користування та розпорядження зазначеним майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити слідчому, прокурору та особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт.
У разі відсутності вищевказаних осіб під час оголошення судового рішення, його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.
Виконання ухвали по визначенню місця зберігання арештованого майна покласти на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, контроль за виконанням - на прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 .
Роз'яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошено в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 01 липня 2024 року о 08 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1