Справа № 564/2334/24
01 липня 2024 року
Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Цвіркун О. С. розглянувши матеріали, що надійшли від Відділення поліції № 2 Рівненського районного управління поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 20.09.1979 за ч.1 ст.130 КУпАП
02.06.2024 о 16 год. 34 хв. в с.Жалин вул.Поліська 10, водій ОСОБА_1 , керував мопедом Zonder д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest №6820, що підтверджується тестом №1434 від 02.06.2024, чим порушив вимоги п.2.9А Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив викладені у протоколі обставини, розкаявся. Просив не застосовувати суворе стягнення, оскільки є пенсіонером і, перебуває в скрутному матеріальному становищі.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали додані до протокола дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, судом встановлено, що 02.06.2024 о 16 год. 34 хв. в с.Жалин вул.Поліська 10, водій ОСОБА_1 , керував мопедом Zonder д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest №6820, що підтверджується тестом №1434 від 02.06.2024, чим порушив вимоги п.2.9А Правил дорожнього руху України.
Вказане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №550485 від 02.06.2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 02.06.2024 року, направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.06.2024 року, результатом алкотестеру,який показав у ОСОБА_1 рівень сп'яніння 0,75 проміле, зобов'язання, постанову серії ЕНА №2299801 від 02.06.2024, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, відеозапис.
Відповідно до вимог п.2.9А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим суд враховує наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером і перебуває у скрутному матеріальному становищі, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .
Вказані обставини свідчать про те, що вочевидь в силу свого матеріального становища ОСОБА_1 не матиме змоги сплати штраф, визначений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 27 КУпАП передбачено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.34 КУпАП, однією з обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається щире розкаяння винного.
Аналіз вказаних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Однак, при розгляді справ про адміністративні правопорушення відсутній визначений Законом механізм, який би дозволяв накладати стягнення за вчинені адміністративні правопорушення нижче визначеної санкцією відповідної статті Кодексу або замінювати стягнення на інше.
Проте, за фактично аналогічних умов, а саме за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч.1 ст.69 КК України).
Тобто, законодавець надав суду можливість призначати менше покарання навіть за вчинений злочин за наявності окремих обставин, а за вчинення адміністративного правопорушення такого механізму не перебачив.
Разом з тим суд звертає увагу, що розмір штрафу, який визначено ч. 1 ст. 130 КУпАП як безальтернативне покарання фактично є навіть більшим, ніж за злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, і за відсутності норми, яка дозволяла б призначати стягнення менше ніж передбачено санкцією відповідної статті або замінити його на інше, неможливо у повній мірі реалізувати положення ст.ст.23, 33 КУпАП.
Тому накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 грн. на особу з яка є пенсіонером і перебуває в скрутному матеріальному становищі вочевидь не сприятиме її вихованню та виправленню, а призведе до того, що несплачений вчасно штраф буде звернутий до примусового виконання у подвійному розмірі. Таке покарання виглядає не просто надмірним, а явно несправедливо тяжким у відношенні ОСОБА_1 з огляду на його майновий стан.
Згідно приписів статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Так, згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Чинна редакція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює безальтернативний штраф у розмірі 17000 грн., що значно перевищує мінімальний розмір штрафу, який сьогодні може бути призначений за вчинення злочину 510 грн. (ст.53 КК України). У зв'язку з цим не дивно, що Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.
У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м'якого покарання Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч.1 ст.69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності».
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану ОСОБА_1 , наявних обставин, що пом'якшують покарання, необхідно і достатньо накласти більш м'яке адміністративне стягнення, ніж передбачено ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у вигляді штрафу у розмірі 5000,00 грн., що буде посильним для порушника, а також застосувати до порушника додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.130 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суд
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Реквізити для сплати штрафу: Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору на реквізити : отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
-витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд Рівненської області.
СуддяО. С. Цвіркун