Вирок від 01.07.2024 по справі 564/1535/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1535/23

01 липня 2024 року

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), в режимі відеоконференції, в м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022181150000181 від 04.08.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Нова Любомирка, Рівненського району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 , потерпілої - ОСОБА_5 , захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 , представника цивільного відповідача АТ «Ощадбанк» - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 25.09.2018, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що знаходився за адресою: вулиця Степанська, будинок 52, місто Костопіль Рівненської області, займаючи відповідно до наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» посаду контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та згідно з посадовою інструкцією, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в програмному комплексі «Єдиний електронний архів», порушуючи вимоги умов та правил надання банківських послуг ПАТ «Державний ощадний банк України», в порушення ст.4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», відповідно до якої порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходилися на депозитному рахунку клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , згідно договору №39773917 від 22.03.2018, несанкціоновано змінила інформацію в ПК «Єдиний електронний архів», шляхом розміщення заяви потерпілої ОСОБА_5 від 24.09.2018 про відмову від автоматичної пролонгації договору банківського вкладу від 22.03.2018, яка не усвідомлювала юридичних наслідків її підписання, оскільки була введена в оману ОСОБА_3 .

Внаслідок зазначених неправомірних дій, ОСОБА_3 отримала змогу привласнити грошові кошти потерпілої ОСОБА_5 через касу банку ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в сумі 250 000 грн.

Ці дії, ОСОБА_3 , які виразилися у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), вчинені особою, яка має право доступу до неї, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 362 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 , 25.09.2018, перебуваючи відповідно до наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» на посаді контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та згідно з посадовою інструкцією, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в програмному комплексі «Єдиний електронний архів», порушуючи вимоги умов та правил надання банківських послуг ПАТ «Державний ощадний банк України», в порушення ст.4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», відповідно до якої порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходилися на депозитному рахунку клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , згідно договору №39773917 від 22.03.2018, несанкціоновано змінила інформацію в ПК «Єдиний електронний архів», шляхом розміщення заяви потерпілої ОСОБА_5 від 24.09.2018 про відмову від автоматичної пролонгації договору банківського вкладу від 22.03.2018, яка не усвідомлювала юридичних наслідків її підписання, оскільки була введена в оману ОСОБА_3 , та 25.09.2018 у ТВБВ №10017/0112 о 12:38 год. через касу банку привласнила грошові кошти в сумі 250 000 грн., чим заподіяла потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на вищевказану суму.

Незаконно привласненими грошовими коштами в сумі 250 000 грн. ОСОБА_3 розпорядилася на власний розсуд.

Ці умисні дії, ОСОБА_3 , які виразилися у привласненні чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 191 КК України.

Також, ОСОБА_3 , займаючи відповідно до наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» посаду контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та згідно з посадовою інструкцією, тобто являючись службовою особою, маючи умисел, спрямований на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, що передували легалізації (відмиванню) доходів, достовірно знаючи, що грошові кошти в сумі 250 000 грн., які знаходилися на депозитному рахунку клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 згідно договору №39773917 від 22.03.2018, отримані нею злочинним шляхом, внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а саме незаконно привласненні нею 25.09.2018 о 12:38 год. через касу банку у ТВБВ № НОМЕР_1 , та які вона в подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, легалізувала шляхом виведення в неконтрольовану готівку та використала їх на власний розсуд, тобто вчинила дії щодо легалізації (відмивання) таких доходів.

Ці дії, ОСОБА_3 , які виразилися у легалізації майна одержаного злочинним шляхом, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 209 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 , 27.02.2019, перебуваючи відповідно наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» на посаді контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходились на відкритому поточному картковому рахунку № НОМЕР_2 клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ТВБВ № НОМЕР_1 о 09:02 год. здійснила підробку документа на переказ, а саме заяви на переказ готівки № НОМЕР_3 .

Ці дії, ОСОБА_3 , які виразилися у підробці документу на переказ, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 200 КК України.

Також, ОСОБА_3 , 27.02.2019, перебуваючи відповідно до наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» на посаді контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходились на відкритому поточному картковому рахунку № НОМЕР_2 клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ТВБВ № НОМЕР_1 о 12:11 год., з використанням платіжної картки, яку вона шляхом зловживання довірою отримала від потерпілої ОСОБА_5 , через касу банку привласнила грошові кошти в сумі 49 000 грн., чим заподіяла останній майнову шкоду на вищевказану суму.

Незаконно привласненими грошовими коштами в сумі 49 000 грн. ОСОБА_3 розпорядилася на власний розсуд.

Ці умисні дії, ОСОБА_3 , які виразилися у привласненні чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене повторно, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 , займаючи відповідно до наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» посаду контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та згідно з посадовою інструкцією, тобто являючись службовою особою, маючи умисел, спрямований на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, що передували легалізації (відмиванню) доходів, діючи повторно, достовірно знаючи, що грошові кошти в сумі 49 000 грн., які знаходились на відкритому поточному картковому рахунку № НОМЕР_2 клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , отримані нею злочинним шляхом, внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а саме незаконно привласненні нею 27.02.2019 о 12:11 год. через касу банку у ТВБВ № НОМЕР_1 , та які вона вподальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, легалізувала шляхом виведення в неконтрольовану готівку та використала їх на власний розсуд, тобто вчинила дії щодо легалізації (відмивання) таких доходів.

Ці дії, ОСОБА_3 , які виразилися у легалізації майна одержаного злочинним шляхом, вчинене повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 209 КК України,

Також, ОСОБА_3 , 10.01.2020 о 14 год. 06 хв., перебуваючи відповідно до наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» на посаді контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та згідно з посадовою інструкцією, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в електронному програмному комплексі АБС «Барс» ММФО та ПК «Єдиний електронний архів», порушуючи вимоги умов та правил надання банківських послуг ПАТ «Державний ощадний банк України», в порушення ст.4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», відповідно до якої порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходились на депозитному рахунку клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , несанкціоновано втрутилася в роботу АБС «БАРС» ММФО, шляхом розміщення заяви потерпілої ОСОБА_5 на видачу готівки №1955844731, яка не усвідомлювала юридичних наслідків її підписання, оскільки була введена в оману ОСОБА_3 .

Ці дії, ОСОБА_3 , які виразилися у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), вчинені особою, яка має право доступу до неї, вчинені повторно, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 362 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 , 10.01.2020, перебуваючи відповідно наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» на посаді контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та згідно з посадовою інструкцією, маючи право доступу до інформації, яка обробляється в електронному програмному комплексі АБС «Барс» ММФО та ПК «Єдиний електронний архів», порушуючи вимоги умов та правил надання банківських послуг ПАТ «Державний ощадний банк України», в порушення ст.4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», відповідно до якої порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходились на депозитному рахунку клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , несанкціоновано втрутилася в роботу АБС «БАРС» ММФО, шляхом розміщення заяви потерпілої ОСОБА_5 на видачу готівки №1955844731, яка не усвідомлювала юридичних наслідків її підписання, оскільки була введена в оману ОСОБА_3 , та 10.01.2020 у ТВБВ №10017/0112 о 14 год. 06 хв. через касу банку привласнила грошові кошти в сумі 100 000 грн., чим заподіяла потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на вищевказану суму.

Незаконно привласненими грошовими коштами в сумі 100 000 грн. ОСОБА_3 розпорядилася на власний розсуд.

Ці умисні дії, ОСОБА_3 , які виразилися у привласненні чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинені повторно, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 191 КК України.

Також, ОСОБА_3 , займаючи відповідно до наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» посаду контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та згідно з посадовою інструкцією, тобто являючись службовою особою, маючи умисел, спрямований на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, що передували легалізації (відмиванню) доходів, діючи повторно, достовірно знаючи, що грошові кошти в сумі 100 000 грн., які знаходились на депозитному рахунку клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , отримані нею злочинним шляхом, внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а саме незаконно привласненні нею 10.01.2020 о 14 год. 06 хв. через касу банку у ТВБВ № НОМЕР_1 , та які вона вподальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, легалізувала шляхом виведення в неконтрольовану готівку та використала їх на власний розсуд, тобто вчинила дії щодо легалізації (відмивання) таких доходів.

Такі дії, ОСОБА_3 , які виразилися у легалізації майна одержаного злочинним шляхом, вчинені повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 209 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 , 20.10.2020, перебуваючи відповідно наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» на посаді контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою привласнення чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходились на відкритому поточному картковому рахунку № НОМЕР_2 клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у ТВБВ № НОМЕР_1 о 11:16 год., з використання платіжної картки, яку вона шляхом зловживання довірою отримала від потерпілої ОСОБА_5 , через касу банку привласнила грошові кошти в сумі 94 314 грн., чим заподіяла останній майнову шкоду на вищевказану суму.

Незаконно привласненими грошовими коштами в сумі 94 314 грн. ОСОБА_3 розпорядилася на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_3 , займаючи відповідно до наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» посаду контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», будучи матеріально-відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та згідно з посадовою інструкцією, тобто являючись службовою особою, маючи умисел, спрямований на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, що передували легалізації (відмиванню) доходів, діючи повторно, достовірно знаючи, що грошові кошти в сумі 94 314 грн., які знаходились на відкритому поточному картковому рахунку № НОМЕР_2 клієнта ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5 , отримані нею злочинним шляхом, внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а саме незаконно привласненні нею 21.10.2020 о 11:16 год. через касу банку у ТВБВ № НОМЕР_1 , та які вона вподальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, легалізувала шляхом виведення в неконтрольовану готівку та використала їх на власний розсуд, тобто вчинила дії щодо легалізації (відмивання) таких доходів.

Ці дії, ОСОБА_3 , які виразилися у легалізації майна одержаного злочинним шляхом, вчинені повторно суд кваліфікує за ч. 2 ст. 209 КК України.

ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ст. 323 КПК України, у судові засідання не з'являлася, що не перешкоджає розгляду кримінального провадження при здійсненні спеціального судового провадження.

Кримінальне провадження здійснювалось з обов'язковою участю захисника.

Так, захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 просив суд визнати ОСОБА_3 невинуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень за ч.3 ст. 191 КК України щодо обвинувачення у привласненні грошових коштів потерпілої ОСОБА_5 у сумі 100 000 грн., 94 314 грн., 49 000 грн., за ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення в якому остання обвинувачується на підставі ч. 1 ст. 383, п.1 ч.1 ст. 284 КПК України та за ч. 3 ст. 191 КК України щодо обвинувачення у привласненні грошових коштів потерпілої ОСОБА_5 в сумі 250 000 грн. у зв'язку з недоведеністю в діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_3 про розпочате кримінальне провадження.

Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд розцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Судовий розгляд у межах цього кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 здійснювався у відкритому спеціальному судовому провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ч. 2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Ухвалою слідчого судді № 564/1436/22 від 05 травня 2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022181150000181 від 04.08.2022, стосовно підозрюваної ОСОБА_3 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України.

05.05.2023 року ОСОБА_8 , який є чоловіком ОСОБА_3 , вручено повістку про явку ОСОБА_3 09.05.2023 року о 10 год. 00 хв. до СВ ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області для участі у слідчих діях у кримінальному провадженні № 12022181150000181 (а.с.176, т.5).

Повідомлення про ухвалення слідчим суддею рішення про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 6 ст. 297-4 КПК України було опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» (а.с. 193, т.5).

З протоколу огляду від 09 травня 2023 року вбачається, що повістки про виклик до органу досудового розслідування підозрюваної ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 297-5 КПК України, були опубліковані на веб-сайті «Національної поліції України», у випуску газети «Урядовий кур'єр» за 09.05.2023 та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, де також було розміщено і повідомлення про ухвалення слідчим суддею рішення про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_3 (а.с.181-194, т.5).

Також, на сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» було опубліковано повідомлення про завершення спеціального досудового розслідування та повістка про виклик підозрювано ОСОБА_3 (а.с. 197-199, 205-207, т.5).

Захист підозрюваної ОСОБА_3 на досудовому слідстві здійснював адвокат ОСОБА_6 , згідно Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.08.2022 року.

Договір про надання правової (правничої) допомоги від 25 серпня 2022 року укладений між адвокатським бюро «Валерія Шаблія» та ОСОБА_8 , який діє в інтересах своєї дружини - ОСОБА_3 .

Повідомлення про завершення досудового розслідування, також було вручено захиснику підозрюваної ОСОБА_3 - адвокату ОСОБА_6 (а.с.208, т. 5).

З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику ОСОБА_3 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Крім цього, згідно з ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 15 червня 2023 року відносно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження.

У підготовчому судовому засіданні та усіх судових засіданнях приймав участь захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченої для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим на кожне судове засідання остання викликалася у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик обвинуваченої надсилалися за останнім відомим місцем її проживання, були опубліковані на офіційному сайті Костопільського районного суду Рівненської області та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.

Захисник обвинуваченої здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої: заявляв клопотання, приймав участь у дослідженні доказів, допиті свідків, виступав у дебатах.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував щодо розгляду цього кримінального провадження в порядку спеціального судового провадження, а також просив суд визнати обвинувачену ОСОБА_3 не виноватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

Незважаючи на те, що захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 в судових засіданнях та судових дебатах заперечував винність обвинуваченої ОСОБА_3 в інкримінованих їй кримінальних правопорушень, її вина повністю підтверджується показами потерпілої, свідків та письмовими доказами зібраними по справі.

Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що 22.03.2018 року відкрила депозитний рахунок у відділенні ПАТ “Державний ощадний банк України”, що знаходився у приміщенні Центральної районної лікарні, по вул. Степанській у м. Костопіль на суму 250 000 грн., де працювала обвинувачена ОСОБА_3 . Вказала, що їй було видано депозитну карточку, і на той момент у неї було три карточки Ощадбанку - депозитна, пенсійна і зарплатна, і на депозитну карточку щомісяця приходили відсотки за депозит. Повідомила, що у 2019 році, у цьому ж віддіденні банку вона, потерпіла, поповнила депозитний рахунок ще на 50 000 грн., відповідно і збільшилися відсотки за депозит. У 2020 році депозитний рахунок нею знову був поповнений, і в результаті, її депозитний рахунок складав 500 000 грн. Повідомила, що весь цей час її обслуговувала обвинувачена ОСОБА_3 . Так, з листопада місяця 2020 року вона, потерпіла, щомячно отримувала відсотки за депозит у сумі 6000 гривень. У 2021 році відділення Ощадбанку, що було по АДРЕСА_2 , де вона відкривала депозитний рахунок закрили, і щоб з'ясувати питання з депозитом потерпіла пішла до головного відділення Ощадбанку у м. Костопіль, де її зустріла обвинувачена ОСОБА_3 , яка уже там працювала, і повідомила, що з депозитним рахунком все добре. Потерпіла зауважила, що до 23.06.2022 року вона стабільно 23 числа кожного місяця отримувала відсотки за депозитом - 6000 грн., а тому була спокійна за її вклад. Вказала, що спочатку відсотки на депозит нараховувалися на її депозитну картку, а згодом у 2021 році, коли вона була у відділенні банку, ОСОБА_3 запропонувала їй зробити так, щоб ці кошти нараховувалися на пенсійну карту, на що вона, потерпіла, погодилася, і обвинувачена відповідно здійснила вказну операцію, а депозитну карточку знищила. Продовжуючи потерпіла повідомила, що 20.07.2022 року їй стало відомо, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила протиправні дії відносно інших людей, і того ж дня вона, потерпіла, з метою перевірити свій вклад пішла у головне відділення Ощадбанку у м. Костопіль, обвинуваченої ОСОБА_3 вона там не зустріла, а зустрілася з керуючою банком, яка повідомила, що її, потерпілої депозитні кошти були їй повернуті, у зв'язку з підписаною нею заявою про відмову від пролонгації депозитного рахунку. Однак, продовжуючи потерпіла повідомила, що не забирала депозит, і що отримувала по ньому відсотки, про заяву про відмову від пролонгації депозиту нічого не знає, і, вона, потерпіла написала заяву, щоб їй надали роз'снення по її депозиту, і їй була надана відповідь про рух коштів по її депозитному рахунку, і що депозитні кошти було знято з її розрахункової картки. Тоді, їй було роз'яснено, що з 2018 року вона вже не має депозиту в Ощадбанку. Також, вказала, що при ній завідуюча банку телефонувала до обвинуваченої ОСОБА_3 , і остання повідомила, що депозитні кошти ОСОБА_5 знаходяться у неї. Після цих подій потерпіла написала заяву до СБУ.

Потерпіла, також, зазначила, що коли вона приходила до відділення банку, її завжди обслуговувала ОСОБА_3 , і у зв'язку з довірою до неї, та довірою до державного банку, вона, потерпіла, підписувала усі документи, які їй надавала на підпис обвинувачена. Повідомила, що при здійненні оплат за комунальні платежі з карткових рахунків у відділенні банку, повідомляла ОСОБА_3 ПІН-код від картки, оскільки остання здійснювала розрахунки, і запитувала його, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 була працівником банку, вона, потерпіла, повідомляла їй пароль. Однак, зауважила, що банківські карточки давала у руки ОСОБА_3 лише у її, потерпілої, присутності, ніколи їх не залишала в обвинуваченої.

Потерпіла вказала, що про нарахування відсотків по депозиту їй на телефон приходило сповіщення, однак з якого номеру вона не пам'ятає, сповіщення про те, що з її розрахункового рахунку були знаті кошти у розмірі понад 90 000 грн. не було. Також, зауважила, що отримувала лише відсотки за депозит, інших депозитних коштів не отримувала.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона є працівником АТ «Ощадбанк» у м. Рівне, начальник відділу ревізій, і була членом комісії по службовому розслідуванні за заявою клієнта банку ОСОБА_5 , підтвердила викладені у висновку службового розслідування обставини. Так вказала, що у липні 2022 року до обласного управління АТ «Ощадбанк» надійшла заява керуючої ТВБВ № 10017/0106 ІІ-А типу ОСОБА_10 , в якій остання повідомила про звернення клієнта ОСОБА_5 до банку щодо надання інформації щодо руху коштів по її депозитному рахунку, однак було з'ясовано, що депозитний рахунок клієнта ОСОБА_5 закритий. Вказала, що у своїй заяві потерпіла ОСОБА_5 вказувала, що обвинувачена ОСОБА_3 привласнила її кошти у розмірі 500 000 грн. Зауважила, що 22.07.2022 року ОСОБА_3 в обласному відділенні банку надала пояснення, в яких підтвердила той факт, що вона дійсно привласнила кошти ОСОБА_5 у розмірі 500 000 грн, зобов'язувалася їх повернути особисто. Пояснення ОСОБА_3 надавала добровільно. Щодо обставин справи, також, повідомила, що під час службового розслідування було встановлено, що у березні 2018 року у ТВБВ № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 було відкрито депозитний рахунок на суму 250000 грн, було підписано депозитний договір клієнтом ОСОБА_5 та контролером-касиром ОСОБА_3 . Також, було відкрито на ім'я ОСОБА_5 картковий рахунок. Продовжуючи вказала, що 24.09.2018 року була зареєстрована заява ОСОБА_5 про відмову від автоматичної пролонгації договору банківського вкладу від 22.03.2018 року, підпис на заяві візуально був схожий на підпис клієнта ОСОБА_5 25.09.2018 р. кошти у розмірі 250 000 грн. було видано з каси банку, операція була здійснена по Pos-терміналу з використанням платіжної картки, з введенням пін-коду. Операція по отриманню коштів підтверджується чеком, який містить підпис клієнта ОСОБА_5 , однак він візуально не схожий на підпис останньої та підпис контролера-касира ОСОБА_3 . Продовжуючи свідок зазначила, що у лютому 2019 року ОСОБА_5 , як вона пояснювала, принесла 50 000 грн. для поповнення депозитного рахунку, однак обвинувачена ОСОБА_3 вказані кошти зарахувала просто на картковий рахунок ОСОБА_5 , операція підтверджується заявою на переказ готівки, яка містить підпис ОСОБА_5 , який візуально не схожий на підпис клієнта. В цей же день, кошти у розмірі 49 000 було видано у ТВБВ №10017/0112 з каси банку, операція була здійснена по Pos-терміналу з використанням платіжної картки, з введенням пін-коду. Операція по отриманню коштів підтверджується чеком, який містить підпис клієнта ОСОБА_5 , однак він візуально не схожий на підпис останньої та підпис контролера-касира ОСОБА_3 . 10.01.2020 року ОСОБА_5 було, знову, відкрито депозитний рахунок на суму 100 000 грн., на договорі міститься підпис клієнта ОСОБА_5 та контролера-касира ОСОБА_3 10.04.2020 року вказаний депозитний рахунок був закритий та кошти в сумі 100 000 грн. були видані з каси банку, операція була проведена контролер-касиром ОСОБА_3 , операція підтверджується заявою про видачу готівки. 20.10.2020 року, потерпіла ОСОБА_5 , знову, як вона вважала, поповнила свій депозитний рахунок на 100 000 грн., зазначені кошти вона принесла у відділення ТВБВ № НОМЕР_1 , однак, конролер-касир ОСОБА_3 зарахувала ці кошти на поточний картковий рахунок ОСОБА_5 21.10.2020 року з рахунку ОСОБА_5 було видано з каси банку через Pos-термінал, з використанням платіжної картки, з введенням пін-код кошти в сумі 94314,00 грн., операція підтверджується відповідним чеком, на якому міститься підпис контролера-касира ОСОБА_3 та клієнта ОСОБА_5 , однак підпис клієнта візуально не схожий на її підпис. Свідок, також зауважила, що всі операції по зняттю коштів з рахунку ОСОБА_5 . обвинувачена ОСОБА_3 здійснювала з використанням платіжної картки ОСОБА_5 та введенням пін-коду, який відомо було лише потерпілій.

Свідок ОСОБА_11 , повідомила що вона є працівником Рівненського облуправління АТ «Ощадбанк». У 2022 році приймала участь у службовому розслідуванні за зверненням ОСОБА_5 , щодо руху коштів по її депозитному рахунку. Вказала, що службове розслідування проводилося на підставі наданих документів, які підтверджували здійснення проведених по рахунку операцій. Зокрема було встановлено, що у 2018 році потерпілою ОСОБА_5 було відкрито у ТВБВ № НОМЕР_1 , де контролер-касиром працювала ОСОБА_3 , депозитний рахунок на суму 250 000 гривень, терміном на три місяці. По закінченню терміну, депозитні кошти були зняті за допомогою платіжної картки, з введенням пін-коду, через Pos-термінал у відділенні банку. Свідок вказує, що операція підтверджується відповідним чеком, на якому міститься підпис клієнта, ким він був виконаний, чи особисто клієнтом чи ні, свідок повідомити не може. Касир-контролер, який здійснював операцію - ОСОБА_3 . Далі, 27.02.2019 року відбулося поповнення поточного рахунку ОСОБА_5 на суму 50 000 грн., і в цей же день через Pos-термінал, у ТВБВ № НОМЕР_1 , з використанням платіжної картки, з введенням пін-коду, зазначенні кошти були зняті, є підтверджуючі чеки. Продовжуючи вказала, що у січня 2020 року клієнтом ОСОБА_5 , у ТВБВ № НОМЕР_1 , знову було відкрито депозитний рахунок на 100 000 грн., по закінченню терміну договору депозиту, вказані гроші 10.04.2020 року автоматично були зараховані на поточний рахунок клієнта і цього ж дня відбулася видача вказаних коштів, згідно заяви клієнта, операція, також була здійснена з використанням платіжної картки. Далі, 20.10.2020 року поточний рахунок ОСОБА_5 було поповнено на 100 000 грн., згідно заяви клієнта про внесення коштів. 21.10.2020 року кошти в сумі 94 314 грн., були видані через Pos-термінал, з використанням пластикової картки, операція була здійснена з введенням пін-коду. Свідок вказала, що всі зазначені вище операції здійснювалися у відділенні банку касиром-контролером ОСОБА_3 . Так, свідок повідомила, що у ОСОБА_5 в АТ «Ощадбанк» було відкрито два депозити на 250 000 грн. та 100 000 грн., і відсотки по цим депозитам нараховувалися поки діяли договори. ОСОБА_11 , також, повідомила, що за результатами перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 перерахувала потерпілій ОСОБА_5 кошти в сумі 108 834 грн. Також, зауважила, що з пояснень ОСОБА_3 було встановлено, що нею було знято з рахунку ОСОБА_5 кошти в загальній сумі 493 314 грн.

Свідок ОСОБА_12 , в судовому засіданні показала, що вона є працівником АТ «Ощадбанк» та була членом комісії по службовому розслідуванні за заявою ОСОБА_5 , щодо руху коштів по її рахункам. Свідок підтвердила викладені у Висновку службового розслідування обставини справи. Вказала, що ОСОБА_3 не була присутня при проведені розслідування. Повідомила, що документація, яка була надана для проведення розслідування відповідала встановленим правилам. Зазначила, що всі задокументовані операції по зняттю коштів з рахунку ОСОБА_5 проводилися з використанням платіжної картки клієнта з введенням пін-коду. Зазначила, що було встановлено, що зі сторони ОСОБА_5 було порушено умови використання платіжної картки, а саме вона повідомила ОСОБА_3 пін-код від карти.

Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні повідомив, що він був головою комісії, щодо службового розслідування за заявою ОСОБА_5 , обіймав посаду т.в.о. філії РОУ АТ «Ощадбанк». В судовому засіданні підтвердив викладені у висновку службового розслідування обставини. Вказав, що спочатку було проведено ревізію по депозитним рахункам у банку, однак ніяких нестач виявлено не було. Згодом, 22.07.2022 року було розпочато службове розслідування. Зазначив, що під час службового розслідування було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 перераховувала потерпілій щомісяця, упродовж певного часу, кошти, які в розмірі відповідали можливим відсоткам за депозитним рахунком. Вказав, що 22.07.2022 року ОСОБА_3 з'явилася в обласне відділення АТ «Ощадбанк», її стан був пригнічений, вона була мовчазною, пояснення надала у письмовій формі. Також, зауважив, що про дії ОСОБА_3 було повідомлено СБУ та за результатами службового розслідування було написано заяву до поліції. Повідомив, що всі операції по зняттю коштів з рахунків ОСОБА_5 здійснювалися за допомогою її платіжної картки, з введенням пін-коду. Вказав, що ОСОБА_5 повідомивши ОСОБА_3 пін-код від картки порушила умови договору по використанню платіжної картки, адже його нікому не можна повідомляти, навіть працівникам банку.

Свідок ОСОБА_14 , в судовому засіданні повідомив, що він є працівником АТ «Ощадбанк», був членом комісї по службовому розслідуванні за заявою ОСОБА_5 та підтвердив викладені та встановлені обставини у висновку від 10.08.2022 року за результатами проведеного службового розслідування. Вказав, що 22.07.2022 року обвинувачена ОСОБА_3 з'явилася до обласного відділення банку, підтвердила, що вона дійсно взяла кошти у потерпілої ОСОБА_5 та написала письмові пояснення по вказаному факту. Вказав, що всі дослідженні операції по руху коштів ОСОБА_5 по її рахункам зафіксовані в програмному комплексі, здійсненні відповідно до правил банку. Зазначив, що висновок, щодо привласнення обвинуваченою ОСОБА_3 коштів потерпілої ОСОБА_5 зроблений на підставі наданих обвинуваченою письмових пояснень. Зауважив, що всі операції по знаттю коштів з рахунків ОСОБА_5 здійснювалися за допомогою належної їй пластикової картки, з введенням пін-коду, який має бути відомий лише клієнту, заяв щодо викрадення чи втрати пластикової картки до банку не надходило.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні повідомила, що вона є працівником АТ «Ощадбанк» і була членом службового розслідування за заявою ОСОБА_5 та підтвердила встановлені обставини викладені у висновку службового розслідування. Вказала, що 22.07.2022 року, коли ОСОБА_3 з'явилася до обласного управління АТ «Ощадбанк» вона підтвердила, що заволоділа коштами ОСОБА_5 , написала письмові пояснення. Вказала, що ОСОБА_3 було запропоновано брати участь в службовому розслідуванні, однак, остання відмовилася і написала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомив, що він є працівником Рівненського облуправління АТ «Ощадбанк», начальник відділу банківської безпеки, та був членом комісії по службовому розслідуванні за заявою ОСОБА_5 . Вказав, що 20.07.2022 року керуюча відділення банку, що у м. Костопіль ОСОБА_10 звернулася до Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» та повідомила про підозру привласнення працівником ОСОБА_3 коштів клієнта ОСОБА_5 . Так, 21.07.2022 року до банку із заявою звернулася потерпіла ОСОБА_5 , щодо надання роз'яснень по руху її коштів по депозитному рахунку. 22.07.2022 року була створена комісія по службовому розслідуванні на підставі заяви ОСОБА_5 Підтвердив встановлені та викладені у висновку обставини. Зазначив, що службою безпеки банку було внесено пропозицію про зазначення у висновку службового розслідування, що клієнтом ОСОБА_5 було порушено п. 2.2. правил користування платіжною карткою, а саме повідомлено пін-код до карти сторонній особі, що сприяло до протиправних дій ОСОБА_3 , що і було відображено у висновку. Повідомив, що 22.07.2022 року коли обвинувачена ОСОБА_3 надавала письмові пояснення по суті справи, остання підтвердила факт, що вона заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що вона є керуючою ТВБВ № НОМЕР_4 АТ «Ощадбанк». Зазначила, що 20.07.2022 року потерпіла ОСОБА_5 звернулася до банку щодо надання інформації про її депозит, і тоді було встановлено, що ніякого депозиту ОСОБА_5 у банку не має, тоді потерпіла написала заяву та обласним управлінням було проведено службове розслідування. Вказала, що обвинувачена ОСОБА_3 20.07.2022 уже на роботу не з'явилася, спілкувалася з нею по телефону. З обвинуваченою згодом зустрілися в обласному управлінні, де остання повідомила, що привласнила кошти ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_17 , повідомила, що є працівником АТ «Ощадбанк» у відділенні м. Костопіль. У липні 2022 року, вона виконувала обов'язки керуючої відділення, оскільки остання перебувала у відпустці, і їй, свідку, повідомили, що громадянка ОСОБА_5 зверталася до банку із наданням інформації про її депозит. Пізніше потерпіла ОСОБА_5 звернулася до головного відділення АТ «Ощадбанк», що у місті Костопіль та написала заяву, в якій вказала, що ОСОБА_3 привласнила її кошти, у розмірі 500 000 грн.

Свідок ОСОБА_18 , в судовому засіданні показала, що обвинувачена ОСОБА_3 є її донькою. Так, 21.07.2022 року до неї, свідка, зателефонувала завідувач Ощадбанку ОСОБА_10 , і повідомила, що хоче поговорити. Вона, свідок, разом із своїм чоловіком ОСОБА_19 під'їхали до відділення банку, де з ними зустрілася ОСОБА_10 , і повідомила, що їхня дочка ОСОБА_3 не вийшла на роботу, і що остання винна ОСОБА_5 гроші, і сказала, щоб вони, перекинули потерпілій на рахунок 100 000 гривень, зазначивши, що цих коштів буде достатньо, оскільки ОСОБА_5 отримувала відсотки. Після зустрічі з ОСОБА_10 , вони, свідок та її чоловік, поїхали до ОСОБА_3 , за місцем її проживання, однак останньої там не було, рідним місце її знаходження, також, не було відомо. Згодом ОСОБА_3 відповіла на дзвінок, і повідомила, що вона знаходиться на ОСОБА_20 , і сказала фразу «Не має тіла, не має діла». Після цієї фрази, вони, рідні, злякалися, що ОСОБА_3 може щось з собою зробити, і її, свідка, чоловік, разом із зятем та онукою, поїхали шукати ОСОБА_3 . Знайшли ОСОБА_3 дійсно на ОСОБА_20 , у машині. 22.07.2022 роки, вони поверталися до дому, однак ОСОБА_3 поїхала до відділення Ощадбанку, що у м. Рівне, для зустрічі з ОСОБА_10 та надання пояснень по справі. Свідок вказала, де на цей час обвинувачена ОСОБА_3 вона не знає, також, зауважила, що до них з чоловіком до дому приїздили невідомі люди і стверджували, що їхня донька ОСОБА_3 винна їм грошові кошти.

Свідок ОСОБА_19 , в судовому засіданні показав, що він є батьком обвинуваченої ОСОБА_3 . Так, 21.07.2022 року, він, разом із його дружиною ОСОБА_18 , під'їхали до відділення Ощадбанку, де мали розмову із ОСОБА_10 , яка повідомила, що їхньої доньки ОСОБА_3 не має на робочому місці, і що вона винна ОСОБА_5 кошти, які потрібно, щоб вони перекинули їй на карту. Після цього, вони, свідок та його дружина поїхали за місцем проживання доньки ОСОБА_3 , однак останньої дома не було, зять повідомив, що вона поїхала на роботу. Зазначив, що на їхні дзвінки ОСОБА_3 не відповідала, згодом відповіла на дзвінок дочки і повідомила, що знаходиться у м. Шацьк. Тоді, він, свідок, разом із зятем та онукою поїхали до м. Шацьк, де біля озера у машині знайшли ОСОБА_3 , вказав, що по суті справи остання нічого не розповідала, лише курила. 22.07.2022 року вони всі разом вирушили до дому, однак він, свідок із онукою повернулися додому, а ОСОБА_3 , разом із її чоловіком поїхали до відділення Ощадбанку, що у м. Рівне. Де на цей час знаходиться ОСОБА_3 йому не відомо, вважає, що остання ховається від людей, яким винна гроші, і які її шукали.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що обвинувачена ОСОБА_3 є його дружина. Вказав, що 21 липня 2022 року дружина поїхала у невідомому напрямку, пізніше повідомила, що знаходиться у с. Світязь, що біля м. Шацьк. Він, свідок, його тесть, донька та знайомий доньки поїхали до ОСОБА_3 , коли вони її знайшли, то остання плакала, була в пригніченому стані, про події, через, які її розшукувала поліція нічого не повідомляла. Продовжуючи зазначив, що 22 липня 2022 року, вони приїхали у м. Рівне, де ОСОБА_3 з'явилася до відділення Ощадбанку. Переночувавши у м. Рівне, 23 липня 2022 року, він разом з дружиною повертався у м. Костопіль, однак остання зникла на зупинці, де вона знаходиться на цей час йому не відомо.

Свідок ОСОБА_21 , в судовому засіданні повідомила, що вона є донька обвинуваченої. Вказала, що коли вони, разом із татом, дідусем та її другом знайшли маму біля м. Шацьк, вона постійно плакала, про події, які відбулися у неї на роботі нічого не розповідала. Вказала, що де на цей час знаходиться мама їй не відомо.

Свідок ОСОБА_22 , в судовому засіданні повідомила, що обвинувачена ОСОБА_3 є її невісткою. Повідомила, що у липні 2022 року, її невістка поїхала на машині з дому, вона вважала, що остання на роботі, однак, зателефонувала керуюча відділення банку і повідомила, що ОСОБА_23 не має на роботі. Згодом ОСОБА_3 повідомила для доньки де вона знаходиться, і рідні поїхали до неї. Де на цей час знаходиться ОСОБА_3 їй не відомо, вказала, що щодо боргів її невістки їй нічого не було відомо.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» ОСОБА_3 обіймала посаду контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», з повним робочим днем та повною матеріальною відповідальністю з 18 травня 2016 року (а.с.138, т.2).

Згідно, витягу з наказу № 328-к від 23 жовтня 2020 року «Про переведення» ОСОБА_3 , контролера-касира ТВБВ №10017/0112 філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», за її згодою, переведено на посаду провідного економіста сектору роздрібного бізнесу ТВБВ №10017/0106 філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» з 24 жовтня 2020 року з укладенням договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.139, т.2).

Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.157, т.2) та згідно з посадовою інструкцією (а.с.140-144, т.2) обвинувачена ОСОБА_3 була матеріально-відповідальною особою, до посадових обов'язків якої входило серед іншого обслуговування клієнтів банку, в томі числі проведення операцій з видачі готівки.

Винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджується дослідженним в судовому засіданні висновком службового розслідування від 10 серпня 2022 року, затвердженого т.в.о. начальника філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_13 , за яким було встановлено грубі порушення законодавства України та внутрішніх нормативних актів АТ «Ощадбанк», привласнення коштів по рахунках ОСОБА_5 провідним економістом сектору роздрібного бізнесу ТВБВ № 10017/0106 ОСОБА_3 .

Зокрема, цим висновком встановлено загальну суму видаткових операцій по рахунках ОСОБА_5 , які склали 493314,00 грн., та які згідно поданої заяви останньою не отримувались.

Крім того, цим висновком встановлено, що під внесений депозит ОСОБА_5 було відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку, на яку в подальшому зараховувались відсотки за користування коштами. Починаючи з 24.10.2018 (після того, як 25.09.2018 був закритий депозит на 250000.00 грн.), на карту зараховувались кошти, ніби відсотки по депозиту, шляхом внесення готівки через касу банку в АБС БАРС ММФО з роздрукуванням заяви на переказ готівки, з призначенням “Поповнення картрахунку готівкою”. Таким чином в період з 24.10.2018 по 22.09.2020 поповнено рахунок ОСОБА_5 на загальну суму 78724.00 грн. 20.11.2020 та 22.12.2020 кошти зараховувались на картрахунок шляхом зарахування переказу на загальну суму 12010.00 грн. Починаючи з 22.01.2021 до 23.08.2021 кошти щомісячно перераховувались з картрахунку ОСОБА_3 на цю ж картку ОСОБА_5 через MOBILE BANKING, де системою формується призначення “Perekaz vid Irina S.” на загальну суму 48050 грн. Починаючи з 25.09.2021 до 22.06.2022 кошти щомісячно перераховувались з картрахунку ОСОБА_3 на пенсійну картку ОСОБА_5 через MOBILE BANKING, де системою формується призначення “Perekaz vid Irina S.” на загальну суму 60050.00 грн. Отже, клієнту ОСОБА_5 від контролер-касира ОСОБА_3 за період з 24.10.2018 до 22.06.2022 було зараховано на рахунки кошти, ніби відсотки за користування депозитом, якого фактично не було в банку, на загальну суму 198834.00 грн., які в подальшому були зняті через АТМ (а.с.93-100, т.1).

Також, винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджується:

- висновком експерта СЕ-19/118-22/10355-ЕК від 05.01.2023, яким підтверджується висновок службового розслідування філії Рівненського управління АТ «Ощадбанкк» від 10.08.2022, в частині видаткових операцій по банківських рахунках № НОМЕР_5 ; № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ОСОБА_5 в АТ «Ощадбанк», за період з 22.03.2018 по 21.10.2020 у сумі 493314,00 грн. (а.с.177-186, т.1);

- висновком експерта № 447п від 18 січня 2023 року, згідно якого: досліджуваний підпис в графі «клієнт» в Чеку 902 видачі готівки від 25.09.2018 року (на суму 250000.00) виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою; досліджувані підписи розташовані в графі «клієнт» в Чеку 4229 видачі готівки від 27.02.2019 року (49000.00 грн.); в графі «Підпис платника» в Заяві на переказ готівки №5349579318 від 27.02.2019 року (на суму 50000,00) виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою; досліджуваний підпис розташований в графі «касир» в Чеку 2212 видачі готівки від 21.10.2020 року (на суму 94314,00 грн.) виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою; досліджувані підписи розташовані в графі «Підпис платника» в Заяві на переказ готівки № НОМЕР_9 від 22.03.2018 року (на суму 250000,00); в графі «Підпис платника» в Заяві на переказ готівки № НОМЕР_10 від 10.01.2020 року (на суму 100000,00); в графі «Підпис отримувача» в Заяві на видачу готівки №1955844731 від 10.04.2020 року (на суму 100000,00); в графі «Підпис платника» в Заяві на переказ готівки №7590142518 від 20.10.2020 року (на суму 100000,00) виконані ОСОБА_5 ; досліджуванні підписи в графі «касир» в Чеку 902 видачі готівки від 25.09.2028 року (на суму 250000.00 грн.); в графі «Підписи банку» в Заяві на переказ готівки № НОМЕР_9 віл 22.03.2018 року (на суму 250000,00); в графі «касир» в Чеку 4229 видачі готівки від 27.02.2019 року (на суму 49000,00 грн.); в графі «Підпис банку» в Заяві на переказ готівки № НОМЕР_3 від 27.02.2019 року (на суму 50000,00); в графі «дякуємо» в Чеку 2212 видачі готівки від 21.10.2020 року (на суму 94314,00 грн.); в графі «Підпис банку» в Заяві на переказ готівки №7590142518 від 20.10.2020 року (на суму 100000,00); в графі «Підпис банку» в Заяві на переказ готівки № НОМЕР_10 від 10.01.2020 року (на суму 100000,00); в графі «Підписи банку» в Заяві на видачу готівки №1955844731 від 10.04.2020 року (на суму 100000,00) виконані із умовно прочитаних літер в монограмі «ІС» виконані ОСОБА_3 (а.с.202-213, т.1);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.10.2022 року, з додатками (а.с.104-114, т.1);

- дослідженними в судовому засіданні документами по справі з юридичного оформлення рахунку - фізичної особи ОСОБА_5 (а.с.189-301, т.2).

Також, висновком аналітичного дослідження № 7/17-00-08-12/2962510663 від 23.03.2023 «Про результати дослідження фінансових операцій гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ) щодо наявності ознак вчинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або інших правопорушень шляхом заволодіння коштів клієнтів АТ «Ощадбанк» за період 01.01.2018-31.12.2020», яким встановлено, що гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ), використовуючи при виконанні своїх функціональних обов'язків інформацію про вкладників AT «Ощадбанк», їх особові банківські рахунки та право доступу до такої інформації, яка обробляється в автоматизованій банківській системі «Барс» ММФО, ПЗ «Card Managmant», ПК «Єдиний електронний архів», в результаті шахрайських дій, маніпулювання з фінансовими документами, вносила неправдиві відомості та здійснювала перерахування з банківських рахунків № НОМЕР_5 ; № НОМЕР_12 ; № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 :0028045 в ПУАТ «Державний ощадний банк України» Філія - Рівненське обласне управління AT «Ощадбанк», відкритих на ім'я ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_15 ), платіжними картками якої користувалася особисто, коштів на загальну суму 493 314,00 грн. В результаті таких дій, гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ) заволоділа коштами клієнта банку ОСОБА_5 (РН0КПП НОМЕР_15 ) на загальну суму 493 314,00 грн.

Пунктом 1 ст. 5 Закону України від 06.12.2019 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено: «До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення правочину».

Створення передумов для переміщення коштів, отриманих внаслідок заволодіння кредитними коштами банківських установ, що за змістом 1 ст. 5 Закону України від 06.12.2019 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (із змінами та доповненнями) - містить ознаки дій з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, спрямованих на приховання (маскування) незаконного походження активів.

В результаті вчинення таких операцій - приховування можливих незаконних доходів від їх джерел походження, шляхом складного ланцюга фінансових операцій, гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ), заволодівши коштами клієнта банку ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_15 ) в сумі 493 314,00 грн, ймовірно легалізувала кошти в сумі 493 314,00 грн шляхом виведення в неконтрольовану готівку через зняття коштів через РОБ-термінал банку у період з 01.01.2018 по 31.12.2020. (а.с.77-96, т.5).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що «у статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби».

Приймаючи до уваги, що покази потерпілої, які вона надавала як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду, щодо неправомірних дій обвинуваченої ОСОБА_3 , є послідовними, логічними і повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи та показаннями з цього ж приводу свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , які також узгоджуються з іншими матеріалами справи, тому суд зазначені покази потерпілої та свідків визнає їх правдивими і кладе їх в основу вироку.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про визнання висновку аналітичного дослідження ГУ ДПС у Рівненській області «Про результати дослідження фінансових операцій гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ) щодо наявності ознак вчинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або інших правопорушень, шляхом заволодіння коштів клієнтів АТ «Ощадбанк» за період 01.01.2018-31.12.2020» від 23.03.2023 р. №7/17-00-08-12/2962510663, неналежним і недопустимим доказом вини обвинуваченої за ч.3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч.1 209, ч.2 ст. 209, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання вказує, що згідно вимог КПК України, спеціаліст вправі давати висновки лише під час досудового розслідування кримінальних проступків (п.7 ч. 4 ст. 71 КПК України) або до внесення відомостей в ЄРДР (п.3 ч.3 ст. 214 КПК України), а на дату винесення слідчим постанови від 06.03.2023 р. про залучення спеціаліста для проведення дослідження, у кримінальному провадженні уже здійснювалось досудове розслідування за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч.1 ст. 362 та ч.3 ст. 363 КК України, які не являються кримінальними проступками, а тому вказаний вище висновок отриманий в протиправний спосіб. Окрім того, вказує, що обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ст. 209 КК України, є вчинення предикатного злочину, в результаті якого особа заволоділа майном, грошима, тощо. Однак, як вказує захисник, спеціалісти ГУ ДПС України в Рівненській області у своєму висновку від 23.03.2023 р. №7/17-00-08-12/2962510663 дійшли висновку, що саме зняття коштів і виведення їх у готівку є легалізацією цих коштів.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 , також, звернувся до суду із клопотанням про визнання всіх зібраних доказів під час досудового розслідування кримінального провадження №12023181150000082 від 06.02.2023 р. за ч. 1 ст. 200 КК України недопустимим доказом вини обвинуваченої за ч. 3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 200, ч.1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362 КК України ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання вказав, що всі докази зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження №12023181150000082 від 06.02.2023 р. за ч.1 ст. 200 КК України є недопустимими, оскільки зібрані неуповноваженим органом та неуповноваженою особою, з порушенням установленого законом порядку, оскільки кримінальне провадження № 12023181150000082 ніколи не перебувало в органі досудового розслідування Бюро економічної безпеки і слідчі БЕБ його не розслідували, ефективність або неефективність досудового розслідування органом досудового розслідування БЕБ не могла встановлюватися, оскільки досудове розслідування кримінального провадження №12023181150000082 від 06.02.2023 р. за ч. 1 ст. 200 КК України БЕБ не здійснювалось.

Також, захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 просив суд визнати висновок службового розслідування затвердженого т.в.о. начальника філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 10.08.2022 р., неналежним і недопустимим доказом вини обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 200, ч.1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362 КК України, оскільки він базується виключно на пояснюючій ОСОБА_3 , у якій остання «зізнається» у привласненні коштів потерпілої ОСОБА_5 , однак це «зізнання» вона написала в подавленому психоемоційному стані і в такому стані могла зізнатися в будь-який протиправних діях.

Окрім того, адвокат ОСОБА_6 , звернувся із окремим клопотанням про визнання «Пояснюючої» ОСОБА_3 написаної 22.07.2022 р. на ім'я т.в.о. начальника філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» неналежним і недопустимим доказом вини обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 200, ч.1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362 КК України, оскільки остання її написала перебуваючи в подавленому психоемоційному стані.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Суд, заслухавши пояснення захисника, думку прокурора щодо вказаних вище клопотань про визнання доказів неналежними і недопустимими, приходить до висновку, що вказані клопотання не підлягають до задоволення, з таких підстав.

Так, щодо клопотання захисника про визнання висновку аналітичного дослідження № 7/17-00-08-12/2962510663 від 23.03.2023 «Про результати дослідження фінансових операцій гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ) щодо наявності ознак вчинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або інших правопорушень шляхом заволодіння коштів клієнтів АТ «Ощадбанк» за період 01.01.2018-31.12.2020» неналежним і недопустимим доказом вини обвинуваченої ОСОБА_3 суд, вважає за правильне зазначити таке.

Згідно ч 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Встановлено, що 06.03.2023 слідчий у кримінальному провадженні - заступник начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_25 виніс постанову про залучення спеціаліста для проведення дослідження, згідно якої постановив провести у кримінальному провадженні за № 12022181150000181 від 04.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 200, ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362 КК України, дослідження з залученням спеціаліста сектору боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Рівненській області щодо можливої легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.

На виконання вказаної постанови відділом запобігання фінансовим операціям, пов'язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Рівненській області проведено аналітичне дослідження фінансових операцій гр. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 ) щодо наявності ознак вчинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або інших правопорушень шляхом заволодіння коштів клієнтів АТ «Ощадбанк» за період 01.01.2018-31.12.2020.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Згідно ч.2 ст. 71 КПК України спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання висновків у випадках, передбачених пунктом 7 частини четвертої цієї статті.

Так, згідно п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України спеціаліст має право надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною третьою статті 214 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути: отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

З наведеного вбачається, що висновок спеціаліста може бути отримано на підставі п.3 ч.3 ст. 214 КПК України до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Висновок аналітичного дослідження № 7/17-00-08-12/2962510663, щодо ймовірної легалізації гр. ОСОБА_3 коштів в сумі 493314,00 грн. шляхом виведення в неконтрольовану готівку через зняття коштів через POS-термінал банку у період з 01.01.2018 по 31.12.2020 було виконано та направлено до ВП№2 Головного управління поліції в Рівненській області 23.03.2023 року.

Відповідно до витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості до реєстру у кримінальному провадженні: № 12023181150000199 за ч. 1 ст. 209 КК України (а.с.119, т.5), № 1202318115000200 за ч. 2 ст. 209 КК України (чинна до 28.04.2020) (а.с. 124, т.5); № 12023181150000201 за ч. 2 ст. 209 КК України (чинна до 28.04.2020) (а.с.129, т.5); № 12023181150000202 за ч.2 ст. 209 КК України (чинна з 28.04.2020) (ч.с.134, т.5) були внесені 27.04.2023 року, тобто після отримання висновку аналітичного дослідження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Висновок аналітичного дослідження №78/17-00-08-12/2962510663 від 23.03.2023 року є належним та допустимим доказом вини обвинуваченої ОСОБА_3 , в розумінні ст. 85, 86 КПК України.

Також, суд приходить до висновку, що клопотання про визнання всіх доказів під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023181150000082 від 06.02.2023 р. за ч. 1 ст. 200 КК України недопустимим доказом вини обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 191, ч.4 ст.191, ч 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч.1 ст. 362 КК України є необгрунтовуваним та безпідставним.

Так, судом було витребувано від держателя Єдиного реєстру досудових розслідувань Офісу Генерального прокурора України (01011, Україна, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), розширений витяг щодо кримінального провадження № 12023181150000082 від 06.02.2023 р., з якого жодних порушень зі сторони органів досудового розслідування не вбачається.

Щодо клопотань про визнання «пояснюючої» ОСОБА_3 написаної 22.07.2022 року на ім'я т.в.о. начальника філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» та висновку службового розслідування затвердженого т.в.о. начальника філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 10.08.2022 року неналежним і недопустимим доказом вини обвинуваченої ОСОБА_3 , суд вважає за правильне зазначити, що захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 в обґрунтування цих клопотань покликається на те, що «пояснююча» ОСОБА_3 від 22.07.2022 року була написана останньою в подавленому психоемоційному стані, однак психоемоційний стан ОСОБА_3 не є предметом дослідження як досудового слідства, так і судового у цьому кримінальному провадженні.

Окрім того, суд не обґрунтовує винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України покликаючись на такий письмовий доказ як «пояснююча ОСОБА_3 ».

Таким чином, клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про неналежність та недопустимість доказів не знайшли свого підтвердження, а тому не підлягають до задоволення.

Суд, також не приймає до уваги надані захисником обвинуваченої - адвокатом ОСОБА_6 пояснення обвинуваченої ОСОБА_3 стосовно викладених у повідомленні про підозру за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, які знаходяться на оптичному диску «Verbatim» DVD-R, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Тобто, приймаючи рішення по справі, суд повинен спиратися лише на ті показання, які було отримано безпосередньо в залі суду під час проведення допиту особи із залученням всіх учасників справи.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, за обставин, встановлених та зазначених судом вище.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєних нею кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, на диспансерному нагляді у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченої, попередження з її боку вчинення нових кримінальних правопорушень, слід обрати обвинуваченій покарання із передбачених санкцією ч. 3 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язана з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю, за ч. 4 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі в межах санкції статті, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язана з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю, за ч. 1 ст. 200 КК України - у виді штрафу в межах санкції статті, за ч. 1 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язана з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю та з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язана з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю та з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 362 КК України - у виді штрафу в межах санкції статті та за ч. 3 ст. 362 КК України - у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з фінансово-банківською діяльністю.

Окрім того, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 , неможливе без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченої, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Відповідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Так, згідно ч.1 ст.70 КК України суд, призначивши покарання обвинуваченій ОСОБА_3 за кожне кримінальне правопорушення окремо, далі визначає їй покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Потерпілою ОСОБА_5 було пред'явлено цивільний позов до АТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в якому остання просила суд стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на її користь матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 493314 грн. та з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що кримінальним правопорушенням їй завдано майнової шкоди на загальну суму 493 314 гривень. Вказує, що заподіяно їй матеріальної шкоди неправомірними діями обвинуваченої ОСОБА_3 , яка під час їх вчинення перебувала не лише у трудових відносинах з АТ АТ «Ощадбанк», а й при виконанні нею трудових (службових) обов'язків, а тому банк несе цивільну відповідальність за шкоду заподіяну його працівником. Зазначає, що договір банківського вкладу № 39773917 від 22.03.2018 укладено між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 на суму вкладу 250000 грн., який банком для вкладника не повернуто. Також, зазначає, що неправомірними діями ОСОБА_3 їй було завдано душевних страждань, стрес спровокував погіршення фізичного здоров'я, що проявилось у порушенні сну, з'явилося відчуття втоми, напруги, погіршився стан здоров'я. Вказує, що внаслідок стресу її емоційні реакції змінилися, виникає раптовий гнів, тривога, оніміння, сором, порожнеча, стала нерішучою і відчуває занепокоєння, а тому завдану їй моральну шкоду оцінює в 500 000 грн.

Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задоволити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення пред'явлених позовних вимог до АТ «Державний ощадний банк України» з підстав зазначених у відзиві на позов.

Так, у відзиві зазначено, що банк не є належним цивільним відповідачем у цьому провадженні та не повинен відшкодовувати шкоду потерпілій, спричинену діями обвинуваченої, з огляду на те, що збитки ОСОБА_5 заподіяла обвинувачена ОСОБА_3 , а не АТ «Ощадбанк». Окрім того, позивач сама надавала картку обвинуваченій для зняття коштів, так як довіряла останній, повідомила ПІН-код, підписувала надані документи, тощо, що є неприпустимим та суперечить умовам ДКБО, а ОСОБА_3 , в свою чергу, скористалася довірливістю ОСОБА_5 та привласнила кошти у відповідній сумі, а тому пред'явлені вимоги до банку є безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.

Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 просив суд в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 було завдано майнової шкоди на загальну суму 493 314 грн.

Встановлено, що в момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачена ОСОБА_3 , відповідно до витягу з наказу №165/К від 18.05.2016 «Про рух персоналу» обіймала посаду контролера-касира ТВБВ №10017/0112 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Позивач ОСОБА_5 в обгрунтування позовних вимог до відповідача АТ «Державний ощадний банк України» про стягнення матеріальної шкоди зазначила, що заподіяна їй матеріальна шкода неправомірними діями обвинуваченої ОСОБА_3 , була заподіяна останньою не лише під час перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з АТ «Ощадбанк», а й при виконанні нею трудових (службових) обов'язків, а тому саме банк несе цивільну відповідальність за шкоду заподіяну його працівником.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі N 552/2819/16-ц (провадження N 61-1396св18) вказано, що: "користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі колегій суддів Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Представником відповідача АТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_7 у відзиві на позов та у судовому засіданні було доведено, що операції по видачі належних потерпілій ОСОБА_5 коштів в сумі 493314,00 грн. (250000,00 грн., 49000,00 грн., 94314,00 грн., 100000,00 грн.) були здійсненні обвинуваченою ОСОБА_3 з викристанням платіжної картки потерпілої та введенням Пін-коду, що також, підтверджується Висновком службового розслідування від 10 серпня 2023 року, який потерпіла самостійно повідомила обвинуваченій ОСОБА_3 .

Зазначене також підтверджується показами свідків.

В своїх показах потерпіла ОСОБА_5 , також підтвердила той факт, що вона повідомляла обвинуваченій ОСОБА_3 пін-код від належної їй банківської картки та передавада картки ОСОБА_3 при здійсненні оплат за комунальні платежі, однак не вважала ОСОБА_3 третьою особою, якій не можна повідомляти пін-код від картки, а сприймала її як працівника, представника банку.

Згідно п. 9.14 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 05.08.2015 № 694 (далі ДКБО) (в редакції станом на вересень 2018) клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про ОСОБА_26 , Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер Картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , Карткового пароля несе виключно Клієнт.

Відповідно до п. 9.1.3 особливої частини ДКБО (в редакції ДКБО станом на вересень 2018) клієнт зобов'язаний не розголошувати ПІН-код, Логін, Пароль, ПІН-код до системи ДБО, реквізити Картки та не передавати Картку в користування третім особам.

Також, згідно п. 12.7 особливої частини ДКБО (в редакції ДКБО станом на вересень 2018) банк не несе відповідальності перед Клієнтом за операції в Банкоматах/Платіжних терміналах, здійснені з використанням Карток, для здійснення яких необхідно вводити ПІН-код, за винятком випадків їх технічної несправності.

Окрім того, відповідно до п. 9.7 ДКБО (в редакції ДКБО станом на вересень 2018) банк не несе відповідальності за будь-які наслідки проведення операцій за Рахунками Клієнта на підставі Розрахункових документів, якщо підписи на таких Розрахункових документах є підробленими.

Таким чином, представником банку доведено, що саме дії ОСОБА_5 , як користувача банку, сприяли у доступі до її карткового рахунку, наданні інформації (повідомила ПІН-код) та належні їй платіжні карти третім особам, що дало змогу обвинуваченій ОСОБА_3 ініціювати платіжні операції.

Враховуючи викладене позовні вимоги до АТ «Державний ощадний банк України» не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У п. 3 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 9 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, оцінюючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за вірне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на суму 300000 грн., відмовити.

Відповідно до ухвали Костопільського районного суду Рівненської області № 564/1436/22 від 06 березня 2023 року відносно підозрюваної ОСОБА_3 , оголошеної в міжнародний розшук, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України і призначити їй покарання:

- за ч. 3 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю, строком на 1 (один) рік.

- за ч. 4 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю строком на 2 (два) роки;

- за ч. 1 ст. 200 КК України - у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп;

- за ч. 1 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю строком на 1 (один) рік та з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю строком на 3 (три) роки та з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 362 КК України - у виді штрафу в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.;

- за ч. 3 ст. 362 КК України - у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з фінансово-банківською діяльністю, на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з обігом товаро-матеріальних цінностей та з фінансово-банківською діяльністю строком на 3 (три) роки та з конфіскацією майна.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, з моменту її фактичного затримання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту її фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, в сумі 6 040 (шість тисяч сорок) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 в частині пред'явлення позовних вимог до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 в частині пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 200 000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Копію вироку вручити прокурору та надіслати захиснику для вручення обвинуваченій в день його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Інформацію про вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери та на веб-сайті Костопільського районного суду Рівненської області.

Вирок суду набирає законої сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

СуддяОСОБА_1

Попередній документ

120116163

Наступний документ

120116165

Інформація про рішення:

№ рішення:	120116164
№ справи:	564/1535/23
Дата рішення:	01.07.2024
Дата публікації:	04.07.2024
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Костопільський районний суд Рівненської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(30.10.2025)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	21.10.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (23)

15.06.2023 10:00	Костопільський районний суд Рівненської області
22.06.2023 15:00	Костопільський районний суд Рівненської області
17.07.2023 12:00	Костопільський районний суд Рівненської області
27.07.2023 11:00	Костопільський районний суд Рівненської області
17.08.2023 11:00	Костопільський районний суд Рівненської області
03.10.2023 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
04.10.2023 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
24.10.2023 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
31.10.2023 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
29.11.2023 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
18.12.2023 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
09.01.2024 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
23.01.2024 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
05.02.2024 11:30	Костопільський районний суд Рівненської області
05.03.2024 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
28.03.2024 10:00	Костопільський районний суд Рівненської області
04.04.2024 15:00	Костопільський районний суд Рівненської області
09.05.2024 10:00	Костопільський районний суд Рівненської області
30.05.2024 13:50	Костопільський районний суд Рівненської області
27.06.2024 14:00	Костопільський районний суд Рівненської області
10.12.2024 14:00	Рівненський апеляційний суд
20.05.2025 10:00	Рівненський апеляційний суд
03.06.2025 10:00	Рівненський апеляційний суд