Справа №949/564/24
25 червня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
за участю:
заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , заінтересовані особи - Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства,
Заявник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , через свого представника - адвоката Ковташа Василя Даниловича (ордер серії ВК №1117560 від 22 січня 2024 року) звернулася в суд із заявою та просить встановити факт батьківства ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дачне Бахмутського району Донецької області, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свої вимоги мотивує тим, що вона та ОСОБА_4 з 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 липня 2015 року було розірвано. Хоч шлюб між ними було розірвано, проте невдовзі вони примирилися та почали проживати разом однією сім'єю, шлюб повторно не укладали. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дочка ОСОБА_3 . З огляду на те, що вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень здійснений за її прізвищем та громадянством, а ім'я та по батькові батька дитини записані за її вказівкою. Після народження дитини, ОСОБА_4 постійно проводив з дитиною час, спілкувався з нею, цікавився її життям, брав участь у її вихованні, надавав матеріальну допомогу, утримував дитину та її. 07 червня 2023 року на війні з російськими окупантами ОСОБА_4 помер. Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно. Однак, коли вона в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, нотаріус повідомив, що оформити спадщину не можливо, оскільки надано ксерокопію свідоцтва про смерть - ОСОБА_4 , а має бути оригінал, який було нею втрачено.Тоді, вона звернулася до Сарненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та просила повторно видати свідоцтво про смерть. Однак, у зв'язку з тим, що запис про батька ОСОБА_3 у Книзі реєстрації народжень здійснений за вказівкою матері не можливо довести родинні стосунки з ОСОБА_4 та отримати свідоцтво про смерть, що в свою чергу унеможливлює оформлення ОСОБА_3 спадщини, що залишилася після його смерті.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила суд її задовольнити, встановити факт батьківства ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дачне Бахмутського району Донецької області, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також просила суд зобов'язати Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни до актового запису №299 про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши батьком дитити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чудель, Сарненського району Рівненської області, громадянина України.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви та підтвердила викладені у ній обставини.
Представник заінтересованої особи Сарненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, допитавши свідків, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та встановивши, що вимоги заявника не зачіпають інтереси третіх осіб, а прийняте рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заяву слід задоволити з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема на підставі частини 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини 3 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до змісту частин 1, 2 статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 липня 2015 року було розірвано (а.с.11).
Як вбачається із заяви, хоч шлюб між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, проте невдовзі вони примирилися та почали проживати разом однією сім'єю, шлюб повторно не укладали.
ІНФОРМАЦІЯ_4 від сумісного проживання у них народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Батьками дитини значаться ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.13).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька дитини внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.14).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Дачне Бахмутського району Донецької області (а.с.16).
Відповідно до статті 130 Сімейного кодексу України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.
Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.
Крім цього, Пленум Верховного Суду України в абзацах 3-5 пункту 7 постанови №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вказав, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт батьківства може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 135 Сімейного кодексу України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Отже, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини 1 статті 130 Сімейного кодексу України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Тлумачення норм статті 130 Сімейного кодексу України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (стаття 128 Сімейного кодексу України).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 червня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.
Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Так, згідно акту обстеження матеріально-побутових умов №54 від 23 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 на війні з російськими окупантами. Проте, протягом останніх 10 років і до дня загибелі, ОСОБА_4 проживав разом із нею та дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели разом спільний побут та виховували двох неповнолітніх дітей.
До того ж, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердили факт того, що після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю. Вказали, що за життя ОСОБА_4 визнавав ОСОБА_3 своєю дочкою, піклувався про неї, надавав матеріальну допомогу, утримував дитину.
На підтвердження наявності родинних зв'язків ОСОБА_1 було проведено генотипоскопічне експертне дослідження №38864 від 02 серпня 2023 року, із якого вбачається, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 взяття біологічних зразків для проведення генотипоскопічного експертного дослідження було неможливим. Тому на підтвердження батьківства між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було взято біологічні зразки у матері ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У результаті проведеного дослідження було встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є матір'ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею, дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99.9996% (а.с.23-31).
Окрім того, на підтвердження факту батьківства ОСОБА_4 до малолітньої ОСОБА_3 , заявницею надані: фотографії на яких зображена їхня сім'я, зокрема ОСОБА_4 , який помер та діти ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , скріншоти із соціальних мереж з яких вбачається, що між ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4 були теплі сімейні стосунки, побудовані на любові та піклуванні та чітко вбачається, що як ОСОБА_4 визнає дитину своєю дочкою, так і дитина визнає ОСОБА_4 своїм батьком (а.с.32-42).
Також до матеріалів справи долучено платіжні інструкції, з яких вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово перераховував заявниці ОСОБА_1 грошові кошти, у тому числі і на утриманні дітей (а.с.43-51).
Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, судом отримані достатні докази, які підтверджують факт походження дитини ОСОБА_3 від ОСОБА_4 , а відтак заяву слід задоволити.
Керуючись статтями 121, 125, 130 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 293, 294, 315, 319, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України суд, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чудель, Сарненського району Рівненської області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селище Дачне, Бахмутського району Донецької області, щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Сарни, Сарненського району Рівненської області.
Зобов'язати Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни до актового запису №299 про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши батьком дитити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чудель, Сарненського району Рівненської області, громадянина України.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
У відповідності до підпункту 15.5) пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (м. Сарни, вул. Широка, 31, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 34784751).
Заінтересована особа: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 01 липня 2024 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор