ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2024Справа № 910/5700/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 2 628 201,85 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Патрікеєва Т. В.
Представники:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Рахімова А.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (далі - позивач, ТОВ "НВП" "АТЕН") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 2 628 201,85 грн, з яких: 2 541 057,60 грн боргу за Договором, 4 760,97 грн 0,3% річних, 82 383,28 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки № 53-124-01-23-20288 від 08.06.2023 щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 позовну заяву ТОВ "НВП" "АТЕН" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
Заява про усунення недоліків сформована позивачем в системі "Електронний суд" 15.05.2024 та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 17.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 прийнято позовну заяву ТОВ "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5700/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.06.2024 о 10:40 год.
20.05.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
31.05.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
03.06.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву.
03.06.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 04.06.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
06.06.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про часткове визнання відповідачем позову.
У підготовче засідання, призначене на 10.06.2024, з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився.
У підготовчому засіданні 10.06.2024 представник відповідача зазначив, що повідомив всі обставини справи, які йому відомі, та надав всі докази, на які він посилається у відзиві.
У підготовчому засіданні, призначеному на 10.06.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.07.2024 о 11:20 год.
У судове засідання, призначене на 01.07.2024, з'явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання, призначене на 01.07.2024, не з'явився.
У судовому засіданні 01.07.2024 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 01.07.2024 судом було заслухано вступне слово представника відповідача.
У судовому засіданні 01.07.2024 судом з'ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів, у яких представник відповідача виступив з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.07.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази, суд
08.06.2023 між ТОВ "НВП" "АТЕН" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець) був укладений Договір поставки №53-124-01-23-20288 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов?язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим Договором строки товар, а покупець зобов?язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до Договору) та є невід?ємною частиною Договору.
Предметом поставки по даному договору є товар: Гумовотехнічні вироби до дизелів типу 78Г (код ДК 195100004 - Гумові вироби) (п. 1.2. Договору).
Згідно з пунктом 4.1. Договору ціна товару по Договору становить 2 117 548,00 грн без ПДВ (два мільйона сто сімнадцять тисяч п?ятсот сорок вісім грн 00 коп.), крім того ПДВ 20% 423 509,60 грн (чотириста двадцять три тисячі п?ятсот дев?ять грн 60 коп.), всього ціна Договору: 2 541 057,60 грн з ПДВ (два мільйона п?ятсот сорок одна тисяча п?ятдесят сім грн 60 коп.).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».
Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого Товару.
Відповідно до умов пункту 11.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов?язань.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Отже, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору відповідач зобов'язаний виконувати умови Договору щодо оплати поставленого йому товару.
У заяві про часткове визнання відповідачем позову відповідач підтвердив, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, а саме відповідно до видаткових накладних позивач передав у власність відповідача товар загальною вартістю 2 541 057,60 грн.
Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи видатковими накладними №22 від 30.06.2023 на суму 441 940,80 грн, №27 від 17.07.2023 на суму 2 099 116,80 грн підтверджується здійснення позивачем поставки відповідачу товару загальною вартістю 2 541 057,60 грн.
Відповідно до умов пункту 5.1 Договору, сторони оформили ярлики на придатну продукцію №Я-035-24 від 10.07.2023 та №Я-040-24 від 27.07.2023, згідно з якими видаткова накладна №22 від 30.06.2023 на суму 441 940,80 грн мала бути оплачена відповідачем до 08.09.2023 включно та видаткова накладна №27 від 17.07.2023 на суму 2 099 116,80 грн - до 25.09.2023 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду (08.05.2024) відповідачем прострочено строк проведення оплати за поставлений товар по Договору відповідно до вищевказаних видаткових накладних на загальну суму 2 541 057,60 грн.
Станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати вищевказаних видаткових накладних на загальну суму 2 541 057,60 грн.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 2 541 057,60 грн основного боргу за поставлений за Договором поставки №53-124-01-23-20288 від 08.06.2023.
Зокрема, відповідач подав до суду заяву про часткове визнання відповідачем позову
Частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 ГПК України).
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Судом встановлено, що заява про часткове визнання відповідачем позову, яка надійшла через відділ діловодства суду 06.06.2024, підписана генеральним директором Філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Козюрою А.Р. на підставі довіреності №30 від 12.01.2024 та у порядку самопредставництва згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
По наявних в матеріалах справи доказах судом не встановлено обмежень повноважень представника відповідача на часткове визнання позову від імені відповідача, а рівно не встановлено, що часткове визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2 541 057,60 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 0,3% річних у розмірі 4 760,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 82 383,28 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами пункту 8.4 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.
Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором за видатковою накладною №22 від 30.06.2023 на суму 441 940,80 грн, починаючи з 09.09.2023 та за видатковою накладною №27 від 17.07.2023 на суму 2 099 116,80 грн, починаючи з 26.09.2023.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 0,3% річних, суд визнає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 760,97 грн 0,3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 01.10.2023 по 30.04.2024, судом встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період складають 87 630,16 грн.
Разом з тим, частиною першою статті 14 ГПК України передбачено, зокрема, що суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, згідно з частиною другою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак, оскільки суд не може виходити за межі вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат, то судом визнаються обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача 82 383,28 грн інфляційних втрат, у межах заявлених позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про зменшення сум 0,3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення з відповідача на користь позивача сум 0,3% річних та інфляційних втрат та просив суд у разі ухвалення судом рішення у справі про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити на 90% розмір сум відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на об'єктивні та незалежні від відповідача обставини, які виникли внаслідок законодавчих змін в країні, що призвели до зміни функціонування ринку електричної енергії, зростання заборгованості контрагентів відповідача за відпущену на ринок електроенергію і як наслідок до скрутного фінансового становища відповідача, яке ще більш ускладнилось у зв'язку зі зменшенням грошових надходжень відповідача за відпущену на ринок електроенергію після початку військової агресії збройних сил російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Норми ГК України та ЦК України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною 1 статті 233 ГК України врегульовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення розміру процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України дійшла таких висновків:
"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
З урахуванням конкретних обставин даної справи № 910/5700/24, суд дійшов про відсутність підстав для зменшення сум інфляційних втрат та 0,3% річних.
Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду.
У відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд визначити порядок виконання рішення у справі №910/5700/24, надавши відповідачу відстрочення виконання в частині задоволеного позову тривалістю 6 (шість) календарних місяців.
Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
В силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Подані докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. 76-79 ГПК України).
Відповідачем не підтверджено відповідно до положень статей 73, 74, 76-79 ГПК України існування виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його неможливим. За таких обставин, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" особі Філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 541 057,60 грн основного боргу, 4 760,97 грн 0,3% річних та 82 383,28 грн інфляційних втрат.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 39 423,03 грн.
Відповідачем попередній (орієнтовний) розмір судових витрат не заявлявся.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Відповідач визнав позов в розмірі 2 541 057,60 грн.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України, задоволення позовних вимог повністю та часткове визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, стягненню із відповідача підлягає судовий збір у розмірі 20 365,10 грн, поверненню позивачу з державного бюджету підлягає судовий збір у розмірі 19 057,93 грн (з урахуванням розміру позовних вимог які визнав відповідач).
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 191, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (Україна, 01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20; код ЄДРПОУ вп 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (Україна, 03062, місто Київ, ВУЛИЦЯ НИВСЬКА, будинок 4-Г, приміщення 2М; код ЄДРПОУ 38871512) 2 541 057,60 грн (два мільйона п'ятсот сорок одну тисячу п'ятдесят сім гривень 60 коп.) основного боргу, 4 760,97 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят гривень 97 коп.) 0,3% річних, 82 383,28 грн (вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят три гривні 28 коп.) інфляційних втрат та 20 365,10 грн (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 10 коп.) судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (Україна, 03062, місто Київ, ВУЛИЦЯ НИВСЬКА, будинок 4-Г, приміщення 2М; код ЄДРПОУ 38871512) з державного бюджету 19 057,93 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят сім гривень 93 коп.) судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 664 від 08.05.2024.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 02.07.2024.
Суддя Оксана ГУМЕГА