ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.06.2024Справа № 910/2494/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
третя особа ОСОБА_1
про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 70 551,40 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 70 551,40 грн., у зв'язку з ДТП яка сталась 02.10.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що особою, відповідальною за заподіяння шкоди, визнано особу, яка перебувала на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача різниці понесеної матеріальної шкоди та виплаченого матеріального відшкодування страховою компанією, посилаючись на положення ст.ст. 1172, 1187 ЦК України.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.03.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав. Залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Витребував у Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" необхідні для розгляду справи докази.
24.03.2024 позивач подав суду заяву про долучення доказів.
02.04.2024 відповідач подав суду заяву з витребуваними ухвалою суду документами, також вказав, що не заперечує, що ОСОБА_1 під час спірної ДТП виконував свої посадові обов'язки працюючи у відповідача та транспортний засіб "Mercedes-Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває у власності відповідача.
09.04.2024 Державна податкова служба України подала витребувані ухвалою суду документи.
03.05.2024 Пенсійний фонд України надіслав суду лист про надання інформації.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.02.2023 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та ОСОБА_2 укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030147/4605/0000251, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
02.10.2023 року у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 та автобусом "Mercedes-Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який працює в Комунальному підприємстві "Київпастранс".
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 01.11.2023 у справі № 761/37430/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи 02.10.2023 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, а 21.10.2023 із заявою про доплату страхового відшкодування.
Матеріалами справи встановлено, що позивач на підставі заяв про виплату страхового відшкодування, страхових актів №№ 13555610993, 13555610993 доплата, за платіжними інструкціями №№ 119129 від 18.10.2023, 120461 від 25.10.2023 сплатив на користь ФОП Сєрєбряк С.В. 224 141,15 грн та на користь ОСОБА_2 6 410,25 грн. страхове відшкодування, що разом становить 230 551,40 грн.
Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи - ОСОБА_1 щодо експлуатації транспортного засобу "Mercedes-Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» відповідача згідно полісу № ЕР 215233938, ліміт за шкоду завдану майну становить 160 000 грн.
На підставі заяви № 34621 на виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Саламандра» платіжним дорученням № ЗНО0106207 від 23.01.2024 сплатило на користь позивача 160 000 грн. страхового відшкодування (в межах встановленого ліміту).
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент спірного ДТП ОСОБА_1 працював у відповідача та керував автобусом "Mercedes-Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, як особи, з яким у трудових відносинах перебувала винна в ДТП особа, та який на відповідній правовій підставі володів автобусом "Mercedes-Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким завдано шкоду майну страхувальнику позивача в ДТП 70 551,40 грн. різниці між понесеною матеріальною шкодою та виплаченого матеріального відшкодування страховою компанією за полісом № ЕР 215233938
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов'язань за сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030147/4605/0000251, предметом якого є страхування транспортного засобу "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем було відшкодовано 230 551,40 грн. страхового відшкодування.
ПрАТ «СК «Саламандра» платіжним дорученням № ЗНО0106207 від 23.01.2024 сплатило на користь позивача 160 000 грн. страхового відшкодування (в межах встановленого ліміту).
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Матеріалами справи встановлено та відповідачем підтверджено, що станом на час ДТП винна особа перебувала у трудових відносинах з відповідачем, який володів автобусом "Mercedes-Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Згідно вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Враховуючи встановлені обставини, саме відповідач є особою, на яку в силу закону покладено обов'язок з відшкодування шкоди у сумі 70 551,40 (230 551,40-160 000) грн., розмір якої підтверджено належними засобами доказування у даній справі та перевірено судом.
Доказів відшкодування відповідачем заявленої до стягнення суми 70 551,40 грн., у т.ч. станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 70 551,40 грн. страхового відшкодування у повному обсязі.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для стягнення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.
Крім того позивач просить покласти на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, додаткову угоду № 3 від 01.12.2023 до цього договору, рахунок № 17 від 31.01.2024, акт надання апослуг № 17 від 29.02.2024, платіжну інструкцію № 4774 від 08.02.2024.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 7 000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не подав суду заяву про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2, код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6 літ. В, код 20033533) 70 551 (сімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 40 коп. страхового відшкодування, 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак