вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1716/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМОН-2015",м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою
Представники:
Від позивача: Сильникова А.О., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2023, самопредставництво
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМОН-2015" (далі - відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 224 026,30 грн.
Ухвалою від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.05.2024.
25.04.2024 від Позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 29.04.2024 у задоволенні заяви Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
30.04.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява надання відомостей про наявність електронного кабінету.
06.05.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
07.05.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без представника та проведення наступного засідання в режимі відеоконференції.
В судове засідання 07.05.2024 Відповідач та Позивач своїх представників не направили про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.
Ухвалою від 07.05.2024 відкладено підготовче засідання на 27.05.2024. Призначено судове засідання в режимі відеоконференції.
09.05.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло повідомлення з зазначенням представника Криворізької міської ради по справі.
В судовому засіданні 27.05.2024 Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою від 27.05.2024 відкладено підготовче засідання на 10.06.2024. Призначене судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 10.06.2024 Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою від 10.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 24.06.2024.
24.06.2024 Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, клопотання про відкладення розгляду справи по суті суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.
Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
24.06.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов користування земельною ділянкою в частині сплати орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач про наявність справи в суді знав, що підтверджується заявою керівника ТОВ "ТІМОН-2015" в якій він зазначив про отримання ним 25.04.2024 відправлення № 0600262306930 з Господарського суду Дніпропетровської області, а також просив відкласти розгляд справи. (а.с. 76).
Суд клопотання відповідача задовольнив та двічі відкладав підготовче засідання.
Однак, станом на дату розгляду справи по суті відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, клопотання про відкладення розгляду справи по суті суду не надав.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача, як власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій об'єкт розміщено.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,1746 га з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010, є сформованою з 02.03.2017, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.01.2024 № НВ-0000172542024 (а.с. 11-16).
Рішенням Криворізької міської ради від 25.10.2017 №2193 «Про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебувають у постійному користуванні приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» Криворізькою міською радою зареєстровано за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради право комунальної власності на земельні ділянки, визначені матеріалами інвентаризації (додаток 2).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2024 №363813288, відомості щодо означеної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1412710412110.
Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010, площею 0,1746 га, відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2024 № 363826174 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, буд. 80 розміщено нежитлову будівлю з прибудовою, оздоровчий комплекс (лазня), загальною площею 442,0 кв.м., яке на праві приватної власності з 20.12.2021 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІМОН-2015" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав - 869498412110, номер відомостей про речове право 45900850).
Відповідно до листа виконкому Тернівської районної у місті ради від 11.03.2024 №9/06-09/426, до якого долучено акти обстеження земельної ділянки від 09.02.2022 та від 23.05.2023 встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010 по вул. Черкасова, буд.80, розташована нежитлова будівля з прибудовою, оздоровчий комплекс (лазня), власником якого є ТОВ «ТІМОН - 2015».
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, лист №2700/5/04-36-04-12-14 від 18.01.2024 (а.с. 39), відповідач за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010, площею 0,1746 по вул. Черкасова, буд.80 у Тернівському районі, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 податкові зобов'язання з орендної плати за землю не визначає та не сплачує.
Позивач в позові зазначає, що Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, зобов'язаний повернути ці кошти у розмірі 224 026,30грн.. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Згідно ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 38) станом на 12.01.2021 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:07:026:0010 складає 8683189,74 грн.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік-1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0 , 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель сільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 - 1,051.
Відтак нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010, з урахуванням відомостей витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.09.2022 № 97-4-0.110,4-11118/301-22 у 2022 році становить 8683189,74, а у 2023 році - 9985668,20 (8683189,74 грн. за витягом від 12.09.2022 х 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2023 рік).
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.01.2024 №НВ-0000172542024 земельна ділянка, кадастровий номер 1211000000:07:026:0010, за цільовим призначенням віднесена до виду 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, що становить -1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста.
З урахуванням наведених даних, позивач здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів, згідно якого, належна до сплати відповідачем сума становить 224 026,30 грн за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 224 026,30 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМОН-2015" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМОН-2015" (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пришвіна, буд.8, квартира 54, ідентифікаційний код 42430911) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, ідентифікаційний код 33874388) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:026:0010 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 в розмірі 224 026,30 грн. та судовий збір у розмірі 3 360,39 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко