28 червня 2024 року
м. Київ
справа № 314/894/24
провадження № 61-9051ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мартинишина Павла Володимировича, на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 березня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно - 335013.
У березні 2024 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії спрямовані на відчуження нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно - 335013; заборонити всім суб'єктам державної реєстрації прав у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у тому числі, але не виключно виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам - юридичним особам публічного права, у трудових відносинах з якими перебувають державні реєстратори, всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям проводити/вчиняти дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав (окрім обтяжень) щодо нерухомого майна - житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно - 335013.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 29 травня 2024 року, заяву ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Герговським С. П. про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у тому числі, але не виключно виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам - юридичним особам публічного права, у трудових відносинах з якими перебувають державні реєстратори, всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям проводити/вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав (окрім обтяжень) щодо об'єкта нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно - 335013.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем обґрунтовано необхідність застосування вибраного ним виду забезпечення позову, вид забезпечення пов'язаний з предметом позову, невжиття заходу забезпечення позову у виді заборони вчинення реєстраційних дій може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мартинишин П. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та ухвалити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до положень частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання можливе рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає однаково інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Судом першої інстанції встановлено, що у лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування позову вказувала, що будинок по АДРЕСА_1 , який є предмет позову, вибув з її володіння, не з її волі та без її відома.
Зазначила, що при здійсненні моніторингу оголошень про продаж нерухомості, було встановлено, що на сайті продажу нерухомого майна, розміщено оголошення про продаж будинку по АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем обґрунтовано необхідність застосування вибраного нею виду забезпечення позову, який пов'язаний з предметом позову, та надано до неї належні докази на підтвердження того факту, що у разі невжиття заходу забезпечення позову у виді заборони вчинення реєстраційних дій існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Указане узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) де вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
До того ж, відповідно до статті 158 ЦПК України заявник наділений правом подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30).
Це право, що не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга на зазначене судове рішення є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мартинишина Павла Володимировича, на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 березня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара