26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 179/1332/22
провадження № 61-2426св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року, додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року у складі судді Чорної А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 рокуу складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Барильської А. П., Макарова М. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду
з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Позов обґрунтований тим, що 13 березня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ DNM0GK00005356, згідно з яким банк зобов'язався надати їй кошти
у розмірі 12 000 дол. США на строк до 16 березня 2027 року, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
3. 01 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк») та Закритим акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - ЗАТ «Акцент-Банк») було укладено договір факторингу № 1, згідно з яким ЗАТ КБ «ПриватБанк» відступає
ЗАТ «Акцент-Банк» у повному обсязі права вимоги до боржників, зокрема, ОСОБА_1 . Згідно з пунктом 1 договору факторингу ЗАТ КБ «ПриватБанк» здійснює відступлення прав витребування на свою користь платежів за кредитом, комісією, процентами, винагородами та іншими неустойками.
4. 25 квітня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено додаткову угоду до договору факторингу №1 від 01 листопада 2007 року, згідно з якою наразі кредитором за кредитним договором
від 13 березня 2007 року № DNM0GK00005356 та договором забезпечення
є АТ КБ «ПриватБанк».
5. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 13 березня 2007 року № DNM0GK00005356, станом на 09 листопада 2022 року, утворилася заборгованість у загальному розмірі 20 100,98 дол. США.
6. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором
від 13 березня 2007 року № DNM0GK00005356у загальному розмірі
20 100,98 дол. США, з яких: за кредитом - 9 179,93 дол. США, за процентами за користування кредитом - 2 037 дол. США, комісія за користування кредитом - 360 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань -
8 523,35 дол. США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області
від 14 вересня 2023 року у позові відмовлено, а додатковим рішенням цього
ж суду від 21 вересня 2023 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
8. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 вересня 2023 року залишені без змін.
9. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що правом вимоги до відповідачки наділений, відповідно до закону та умов договору факторингу, лише
ПАТ «Акцент-Банк».
10. АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно заявило вимоги щодо стягнення заборгованості до відповідачки, оскільки право вимоги за кредитним договором від 13 березня 2007 року № DNM0GK00005356, позичальником за яким є ОСОБА_1 , до позивача у встановленому законом порядку не переходило, та належить ПАТ «Акцент-Банк».
11. Через те, що у позові відмовлено за необґрунтованістю, заява відповідачки про застосування позовної даності залишена без задоволення.
12. Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення 10 000 грн на відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. 19 лютого 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області
від 14 вересня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 21 вересня
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня
2024 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання додаткового рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року.
16. У травні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
17. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 19 лютого 2020 року
у справі № 755/9215/15-ц (додаткова), Верховного Суду від 06 червня
2018 року у справі № 2033/2-1649/2011, від 07 квітня 2021 року у справі № 202/32035/13, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Вважає, що суди внаслідок неповного з'ясування обставин справи та неналежного дослідження доказів дійшли помилкового висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним позивачем, фактично ухилившись від вирішення спору по суті та, без достатніх підстав, звільнивши відповідачку від виконання обов'язків за кредитним договором.
21. Наполягає, що із 25 квітня 2014 року саме АТ КБ «ПриватБанк» має право вимоги за кредитним договором від 13 березня 2007 року
№ DNM0GK00005356 до ОСОБА_1 .
22. Задовольняючи вимогу відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суди не зазначили чим ці витрати підтверджені.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Салтисюк Ю. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу,
в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
24. Зазначає, що позивач не має до неї права вимоги, оскільки єдиний доказ на який він посилається як підставу своїх вимог це договір відступлення прав вимоги від 25 квітня 2014 року № 7, укладений між
ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк», проте оригінал цього договору судам не надано, а отже цей доказ не може бути взятий до уваги відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України.
25. Вважає, що суди правильно встановили, що договором факторингу
від 01 листопада 2017 року не було передбачено право фактора на наступне відступлення права вимоги на користь третіх осіб, тому договір відступлення прав вимоги від 25 квітня 2014 року № 7 є недійсним, як такий, що суперечить положенням статті 1083 ЦК України.
26. Витрати відповідачки на професійну правничу допомогу у розмірі
10 000 грн є співмірними зі складністю справи, відповідають критеріям реальності та розумності.
Обставини справи, встановлені судами
27. 13 березня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNM0GK00005356.
Згідно з пунктом 1 кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачці кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк
з 13 березня 2007 року до 16 березня 2027 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 12 000 дол. США, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно
з пунктом 6.2 договору. Періодом сплати вважати період з 21 до 28 числа кожного місяця.
28. 01 листопада 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» (клієнт)та
ЗАТ «Акцент-Банк» (фактор) було укладено договір факторингу № 1.
Згідно з пунктом 1 договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі, визначеній у пункті 8 цього договору
в розпорядження клієнта за плату, розмір якої встановлено пунктом 4 цього договору, а клієнт зобов'язується відступити факторові у повному обсязі права вимоги до боржників, що випливають з договорів, перелік яких визначено у додатку № 1 до цього договору.
За цим договором клієнтом здійснюється відступлення прав вимоги на отримання на свою користь від боржників платежів за кредитом, комісією, процентами, винагородами та іншим неустойками, які існують у клієнта відповідно до умов договорів на дату укладання цього договору згідно
з розрахунком (додаток № 1 до цього договору).
Відповідно до пункту 10 договору факторингу від 01 листопада
2007 року № 1 цей договір набуває чинності з моменту укладання його сторонами і діє до повного виконання зобов'язань.
Згідно з пунктом 11 договору факторингу від 01 листопада 2007 року
№ 1 внесення змін до цього договору допускається лише за згодою сторін. Узгоджені сторонами зміни до цього договору вносяться у письмовій формі.
29. 25 квітня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (новий кредитор) та
ПАТ «Акцент-Банк» (кредитор) було укладено договір уступки прав вимоги
№ 7.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
32. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
34. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
35. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор
у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
37. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
38. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти
в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
39. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
40. Відповідно до статті 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
41. Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував, що згідно із додатковою угодою від 25 квітня 2014 року до договору факторингу від 01 листопада
2007 року № 1 відбулося зворотне відступлення права вимоги за кредитним договором № DNM0GK00005356, від ПАТ «Акцент-Банк» до ПАТ КБ «ПриватБанк».
42. Натомість суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у позові оскільки вважав, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір факторингу, за умовами якого на користь ПАТ «Акцент-Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором, у зв'язку з чим у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутнє право на пред'явлення позову до ОСОБА_1
Суди констатували, що договір про відступлення прав вимоги від 25 квітня
2014 року не може вважатися додатковою угодою до договору факторингу №1 від 01 листопада 2007 року, а є окремою угодою.
Оскільки із договору факторингу №1 від 01 листопада 2007 року не вбачається, що ним передбачено наступне відступлення права грошової вимоги, суди з урахування положень частини першої статті 1083 ЦК України вважали, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 заявлені особою, яка не має права вимоги за кредитним договором від 13 березня 2007 року
№ DNM0GK00005356.
43. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.
44. Для правильного вирішення справи судам необхідно було, на підставі наданих сторонами доказів, встановити які саме договори були укладені між АТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент Банк» щодо прав вимоги за кредитним договором від 13 березня 2007 року № DNM0GK00005356.
45. При цьому, якщо факт укладення договору факторингу №1
від 01 листопада 2007 року в частині відступлення прав вимоги до
ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 березня 2007 року
№ DNM0GK00005356 сторонами не оспорювався, то щодо договору про відступлення прав вимоги від 25 квітня 2014 року стороною відповідача
08 червня 2023 року було, на підставі частини шостої статті 95 ЦПК України, заявлено клопотання про витребування оригіналу цього письмового доказу.
46. Суд першої інстанції ухвалою від 08 червня 2023 року вказане клопотання задовольнив та витребував у АТ КБ «ПриватБанк» оригінали письмових доказів, а саме договору уступки права вимоги від 25 квітня
2014 року № 7, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк»
з додатками.
47. На виконання ухвали від 08 червня 2023 року, АТ КБ «ПриватБанк» листом від 13 липня 2023 року повідомив суд про неможливість надати оригінал договору уступки права вимоги від 25 квітня 2014 року № 7
з додатками, оскільки вони не виявлені в архівах банку.
48. Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано,
а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
49. Отже витребувавши за клопотання відповідачки оригінал письмового доказу, який позивач не надав, суду необхідно було обговорити ці обставини із учасниками справи та з'ясувати, чи ставить відповідачка під сумнів відповідність оригіналу наданої банком копію договору уступки права вимоги від 25 квітня 2014 року № 7 з додатками. Однак судом таких дій вчинено не було.
50. Фактично суди вважали, що договір уступки права вимоги від 25 квітня 2014 року № 7 було укладено, однак цей договір в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 13 березня 2007 року
№ DNM0GK00005356 від ПАТ «Акцент-Банк» до ПАТ КБ «ПриватБанк»
є недійсним, оскільки таке відступлення не передбачено договором факторингу від 01 листопада 2007 року № 1.
51. Однак формулюючи цей висновок, суди не звернули уваги, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (наприклад частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (наприклад частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).
52. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
53. Отже оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом,
а нікчемний - в силу припису закону.
54. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 207/2814/16-ц,від 18 жовтня 2023 року
у справі № 613/734/21.
55. Положення частини першої статті 1083 ЦК України не свідчать про нікчемність договору про наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Водночас за позовом сторони чи заінтересованої особи такий договір може бути визнано недійсним судом.
56. Про те, що договір наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі є оспорюваним, свідчить зокрема і практика Верховного Суду (див. наприклад постанову Верховного Суду від 12 квітня 2022 року
у справі № 640/14229/15-ц, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, або постанову Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі № 442/6239/20).
57. Відомостей про те, що договір уступки права вимоги від 25 квітня
2014 року № 7 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 13 березня 2007 року № DNM0GK00005356 від ПАТ «Акцент-Банк» до
ПАТ КБ «ПриватБанк», було визнано недійсним відповідним рішенням суду, матеріали розглядуваної справи не містять.
58. Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не в повній мірі встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, у зв'язку з чим дійшов недостатньо обгрунтованого висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
59. Встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
60. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
61. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
62. Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом належним чином не встановлені, а зроблені висновки не зовсім узгоджуються із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, тому постанова апеляційного суду не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності
й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
63. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи,
зокрема на підставі наданих сторонами доказів, з'ясувати, які саме договори були укладені між АТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент Банк» щодо прав вимоги за кредитним договором від 13 березня 2007 року
№ DNM0GK00005356 та вирішити справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович