02 липня 2024 року
м. Київ
справа №380/4815/20
адміністративне провадження №К/990/24794/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Головне управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Головне управління Національної поліції у Львівській області (далі - третя особа), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 09 вересня 2020 року, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 25 травня 2020 року № 1271о/с, яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС від 06 листопада 2015 року № 1388 "Про організаційно-штатні питання" звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Львів" ГУ МВС у Львівській області на підставі пункту 63 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 25 травня 2020 року;
- зобов'язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області вчинити певні дії, а саме: поновити його в органах внутрішніх справ на службі в посаді, з якої незаконно звільнено, з 25 травня 2020 року;
- зобов'язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області вчинити певні дії, пов'язані із переведенням ОСОБА_1 на службу до батальйону спеціального призначення ГУ Національної поліції у Львівській області, а саме: скерувати його в розпорядження ГУ НП у Львівській області для подальшого проходження служби на посаді фельдшера;
- зобов'язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 20 лютого 2020 року по день прийняття судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України "Про оплату праці", пунктів 2, 5, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;
- зобов'язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області виплатити йому моральну шкоду у розмірі 604940 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 05 грудня 2023 року, 15 січня 2024 року та від 19 березня 2024 року касаційні скарги позивача було повернуто скаржнику, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
27 червня 2024 року ОСОБА_1 вчетверте звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справу направити на новий розгляд.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 28 вересня 2023 року Восьмим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2023 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 08 листопада 2023 року (з врахуванням вихідних днів), а скаргу подано 27 червня 2024 року.
У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, в обґрунтування якого вказує, 08 березня 2024 року адвокатом договір про надання правової допомоги було розірвано. Вказує, що орієнтовно 18 червня 2024 року дізнався про ухвалу Верховного Суду від 19 березня 2024 року.
Разом з тим, частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Приписи частини другої статті 329 КАС України передбачають, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Тобто, для поновлення такого процесуального строку, скаржник має надати Суду докази отримання/неотримання оскаржуваного судового рішення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зазначений скаржником у касаційній скарзі довод не може свідчити про не отримання ухвали Верховного Суду від 19 березня 2024 року, оскільки не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання касаційного суду можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення, повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням, розписок про отримання судового рішення; копією опису документів, що містяться в матеріалах справи, тощо.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»)
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого е право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Тобто, для можливості поновлення строку зі спливом значного періоду часу, скаржнику необхідно навести дійсно поважні причини пропуску такого строку, які обов'язково підтверджені відповідними доказами.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, належних доказів на їх підтвердження не надано.
Оцінивши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та задоволення заяви про поновлення цього строку.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Головне управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк О.А. Губська Л.О. Єресько