27 червня 2024 року
м. Київ
справа № 320/1908/19
адміністративне провадження № К/990/23137/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №320/1908/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003411303, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування кбк 11010500 на суму 56029,83 грн. (за основним платежем) та 14007,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №Ф-0002401303, якою донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині 158331,32 грн. (за основним платежем за 2016-2017 роки);
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05 квітня 2019 року №0003441303, яким нараховано штрафні санкції за донарахування єдиного соціального внеску 48247,93 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003451303, яким донараховано податок на додану вартість кбк 14010100 на суму 54718,75 грн. (за основним платежем) та 13679,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003421303, яким донараховано військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування кбк 11011001 у сумі 4669,15 грн. (за основним платежем) та 1167,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003491303, яким донараховано акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 6442,67 грн. (за основним платежем) та 1610,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003461303, яким нараховано штрафні санкції за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 1,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003471303, яким донараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 624428,96 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003411303;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003451303;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003421303;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003491303;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003461303;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05 квітня 2019 року №0003471303;
- визнано протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05 квітня 2019 року №Ф-0002401303 в частині визначення до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 158331,32 грн.;
-визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05 квітня 2019 року №0003441303 в частині суми штрафу в розмірі 39935,80 грн;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9605,00 грн.
17.06.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі № 320/1908/19, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження суду зазначає наступне.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України з одночасним посиланням на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
Щодо посилань на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу відкриття касаційного провадження, суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 4) встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України, скаржник не обгрунтував які обставини, що мають істотне значення, встановлені судом на підставі недопустимих доказів та які докази, на його думку є недопустимими.
Інші норми матеріального права застосовано судами попередніх інстанцій відповідно до встановлених фактичних обставин справи на підставі доказів і пояснень, наданих сторонами та відповідно до вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, основні доводи касаційної скарги ґрунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, і визнати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду саме так, як вважає заявник скарги.
Також, у касаційній скарзі заявник указує на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування конкретної норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі № 320/1908/19 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяВ.П. Юрченко