02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 160/18852/23
адміністративне провадження № К/990/23162/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хоменко Андрій Семенович, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного від 06 березня 2024 року у справі №160/18852/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення грошового забезпечення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20 червня 2023 року № 401о/с в частині, що стосується переміщення капітана поліції ОСОБА_1 (0046854) на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 2 Синельниківського районного управління поліції, звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 4 Криворізького районного управління поліції з 21 червня 2023 року;
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14 липня 2023 року № 458 о/с по особовому складу в частині, що стосується переведення капітана поліції ОСОБА_1 (0046854), старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 2 Синельниківського районного управління поліції;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, яке є різницею за час виконання роботи на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 2 Синельниківського районного управління поліції з 21 червня по 17 липня 2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного від 05 березня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
17 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Хоменка А.С. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного від 06 березня 2024 року у справі №160/18852/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Відповідно до пунктів 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного від 06 березня 2024 року.
Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №160/18852/23 залишено без змін.
Втім, скаржником визначено предметом касаційного оскарження постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, яка як з'ясовано судом касаційної інстанції відсутня у справі №160/18852/23.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №420/5192/18, від 11 серпня 2020 року у справі №620/2624/19, від 12 травня 2022 року у справі №400/2741/19 щодо застосування статті 32 КЗпП України.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Так, у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №420/5192/18, від 11 серпня 2020 року у справі №620/2624/19, від 12 травня 2022 року у справі №400/2741/19 Верховним Судом викладено висновки щодо необхідності застосування до працівників поліції приписів статті 32 КЗпП України у випадку переміщення (переведення) на службу в іншу місцевість. Так, у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що для цілей застосування статті 65 Закону №580-VIII поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов'язків) та/або місця несення служби. Закон №580-VIII встановлює підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте ним не визначено, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення. Беручи до уваги, що Законом №580-VIII не врегульовано питання щодо порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нищу посаду в іншій місцевості, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення трудового законодавства. Статтею 32 КЗпП України встановлено можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством. Отож переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в іншу місцевість, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення. Для цілей застосування статті 32 КЗпП України, в контексті спірних правовідносин, іншою місцевістю є інший населений пункт, у тому числі в межах однієї області.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення статті 65 Закону №580-VIII, в редакції, яка дії на період воєнного стану, не передбачають надання згоди поліцейського при переведенні його на службу в іншу місцевість. Таке переведення (переміщення) здійснюється виключно в інтересах служби і незалежно від волі поліцейського. З цих підстав суди в задоволенні позову відмовили, при цьому, також визнав безпідставним посилання позивача на положення статтю 32 КЗпП України, вказавши, зокрема, на те, що трудове законодавство підлягає застосуванню виключно у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це зазначено у спеціальному законі.
Отже нормативне регулювання справ №420/5192/18, №620/2624/19, №400/2741/19 є відмінними від тих, що маємо у цій справі.
Тому наведена скаржником постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а також врегульовуються іншими нормами матеріального права, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду є необґрунтованими.
Отже посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставою касаційного оскарження судових рішень -пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 26 квітня 2024 року та від 23 травня 2024 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хоменко Андрій Семенович, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного від 06 березня 2024 року у справі №160/18852/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення грошового забезпечення - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько