02 липня 2024 року
м. Київ
справа №440/10765/23
адміністративне провадження № К/990/18876/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лаврик Юрій Анатолійович, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 440/10765/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ НП в Полтавській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Полтавській області від 12 липня 2023 року № 1270 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності";
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Полтавській області від 13 липня 2023 року № 351 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділу Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з 13 липня 2023 року;
- стягнути з ГУ НП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Полтавській області від 12 липня 2023 року № 1270 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності". Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Полтавській області від 13 липня 2023 року № 351 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділу Кременчуцького районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Кременчуцького районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області з 14 липня 2023 року. Стягнуто з ГУ НП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 липня 2023 року по 20 грудня 2023 року у розмірі 145 584 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
ГУНП в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову, подало апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 440/10765/23 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лаврик Юрій Анатолійович, звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
Вперше подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2024 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення на підставі пунктів 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вдруге подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2024 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Із цією касаційною скаргою скаржник звернувся через підсистему «Електронний Суд» 15 травня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
13 червня 2024 року від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в обґрунтування якого вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року вказану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, роз'яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Вдруге подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року повернуто скаржнику з тих самих підстав. Враховуючи, що повторну касаційну скаргу подано без зайвих зволікань просить поновити строк на касаційне оскарження.
Вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження суд виходить з наступного.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Оскільки вперше касаційну скаргу скаржником подано протягом тридцяти днів із винесення оскаржуваного судового рішення, а повторно із касаційними скаргами звернувся до Суду без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копій ухвал про повернення касаційних скарг, Суд уважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
13 червня 2024 року також від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 440/10765/23.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В уточненій касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин 1, 2 статті 13, частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Статут), пунктів 1, 4 Розділу V, пункту 7 Розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок).
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Спір виник у зв'язку із накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого позивача звільнено зі служби.
Зокрема, у цій справі судом апеляційної інстанції установлено, що позивач скоїв дисциплінарний проступок, а саме: 05 липня 2023 року о 00:53 в м. Полтава він керував автомобілем, маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), однак відмовився від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а також порушив пункт 4 рішення Ради оборони Полтавської області від 04 квітня 2023 року № 40, оскільки під час комендантської години перебував поза службою та не виконував жодних службових завдань чи розпоряджень керівництва Кременчуцького РУП ГУНП чи ГУНП в Полтавській області.
При цьому, суд апеляційної інстанції керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 березня 2020 року у справі № 815/4478/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі №815/4463/17 щодо порушення присяги поліцейського.
Так, у касаційній скарзі скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин 1, 2 статті 13, частини другої статті 14 Статуту, пунктів 1, 4 Розділу V, пункту 7 Розділу IV Порядку.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Норми, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування яких посилається скаржник, є загальними та регулюють види дисциплінарних стягнень, а також призначення, проведення та оформлення службового розслідування.
Скаржником не наведено належних обґрунтувань щодо порушення судом апеляційної інстанції положень частин 1, 2 статті 13, частини другої статті 14 Статуту, пунктів 1, 4 Розділу V, пункту 7 Розділу IV Порядку.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судом обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі статті 341 КАС України, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 26 квітня 2024 року та від 14 травня 2024 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 04 червня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,
Визнати поважними підстави пропуску ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лаврик Юрій Анатолійович, строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 440/10765/23, поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лаврик Юрій Анатолійович, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 440/10765/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк В.М. Соколов