02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 480/4488/21
адміністративне провадження № К/990/619/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 (суддя Опімах Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 (колегія суддів: Спаскін О.А., Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі №480/4488/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до МВС України, в якому просив:
- визнати протиправним рішення МВС України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням за наслідками первинного огляду інвалідності I групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати МВС України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності I групи з 02.05.2019 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, позов задоволено.
3. Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
5. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, просить судові рішення залишити без змін.
6. У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Суди встановили, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом УМВС України в Сумській області від 09.12.2005 № 134 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України за вислугою років. Після звільнення позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
9. Рішенням МСЕК від 02.05.2019 позивачу встановлено I групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Ступінь втрати працездатності - 95%.
10. 06.06.2019 позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС в Сумській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
За результатом розгляду заяви ліквідаційна комісія УМВС в Сумській області в листі від 14.06.2019 № 33/С-13лк вказала, що відсутні підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки з дати первинного огляду до повторного огляду пройшло більше двох років, що перевищує передбачений пунктом 5 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850). Зазначила, що після перевірки наданих позивачем копій документів встановлено, що під час первинного огляду МСЕК 17.06.2006 позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності, а під час повторного огляду МСЕК 02.05.2019 встановлено І групу інвалідності та 95% втрати працездатності.
11. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 у справі № 480/2890/19, яке набрало законної сили 10.12.2019, визнано протиправними дії ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області щодо неподання МВС України документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності першої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язано ліквідаційну комісію УМВС України в Сумській області подати до МВС України документи про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності першої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ з дотриманням строків, встановлених законодавством.
12. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 у справі № 480/2890/19 ліквідаційною комісією УМВС України в Сумській області направлено до МВС України відповідні документи.
Згідно із повідомленням департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 19.02.2020 матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання.
30.03.2020 ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області повторно направила матеріали до МВС України.
Листом департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 22.05.2020 матеріали були повторно повернуті для доопрацювання
13. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 480/3841/20 визнано протиправними дії МВС України, що полягали у поверненні на доопрацювання матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язано МВС України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку № 850.
14. На виконання рішення суду за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідач 28.04.2021 затвердив висновок, яким відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови зазначив, що МСЕК проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, відповідного до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС, які не залучалися.
Також послався на пункт 4 Порядку № 850, яким встановлено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
При розгляді матеріалів відповідач встановив, що 25.02.2008 ОСОБА_1 при повторному огляді установлено третю групу інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 13.03.2008 № 039793. Водночас першу групу інвалідності установлено позивачу 02.05.2019. Враховуючи, між оглядами МСЕК пройшло два роки, відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням першої групи інвалідності.
15. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із протиправності дій та рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки довідка, якою позивачу встановлено І групу інвалідності, видана комісією спеціалізованого профілю, що відповідно до пункту 7 Порядку № 850 разом із заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги є підставою для призначення такої допомоги. Окремі недоліки в роботі комісії, зокрема незалучення до складу комісії представників МВС України, не може бути перешкодою в реалізації законного права позивача на призначення та отримання грошової допомоги як компенсації за втрату здоров'я під час несення служби в органах внутрішніх справ.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Касаційна скарга МВС України обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції неправильно застосували положення статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850, дійшли помилкових висновків про наявність у позивача права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги щодо якої виник спір у цій справі.
Звертає увагу, що позивачу інвалідність встановлено не вперше, а після встановлення ІІІ групи інвалідності - 25.05.2008, тому встановлення І групи інвалідності відбулось після спливу дворічного строку.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №711/1837/18, від 10.12.2020 у справі №696/575/17, від 13.06.2018 у справі №806/979/16, від 01.08.2018 у справі №296/1969/17, від 23.05.2018 у справі №822/1654/16.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
19. Спір між сторонами у цій справі виник щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності як колишньому працівнику органів внутрішніх справ відповідно до статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII) та Порядку №850.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Аналіз зазначеної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
22. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
23. На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.
24. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
25. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону №565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
26. Відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
27. На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
28. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
29.Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
30. Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
31. Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку № 850).
32. Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
33. При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.
34. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
35. Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
36. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право на отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
37. Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових відносин, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
38. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
39. Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
40. Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
41. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
42. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 22.10.2020 у справі №711/1837/18 відступив від висновку, викладеного у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших постановах, у яких містився висновок про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності та сформував такі правові висновки:
«(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.»
43. Колегія суддів вважає застосовними наведені вище правові висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається.
44. Також вказані висновки застосовані в постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №696/575/17, від 13.06.2018 у справі №806/979/16, від 01.08.2018 у справі №296/1969/17, від 23.05.2018 у справі №822/1654/16, неврахування яких стало підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
45. Водночас для правильного вирішення цієї справи обов'язковим є з'ясування судами попередніх інстанцій, чи встановлювалась позивачу до 02.05.2019 (дата встановлення І групи інвалідності) будь-яка нижча група інвалідності або часткова втрата працездатності без встановлення групи інвалідності.
46. Відповідач у касаційній скарзі та в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги вказує, що ОСОБА_1 25.02.2008 при повторному огляді установлено третю групу інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 13.03.2008 № 039793.
При цьому вказана виписка із акта огляду МСЕК від 13.03.2008 № 039793 в матеріалах справи відсутня.
Водночас в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 у справі № 480/2890/19, яке набрало законної сили 10.12.2019, наявне посилання на лист ліквідаційної комісії УМВС в Сумській області в листі від 14.06.2019 № 33/С-13лк, де йдеться про те, що ОСОБА_1 під час первинного огляду МСЕК 17.06.2006 встановлено 60 % втрати професійної працездатності, а під час повторного огляду МСЕК 02.05.2019 встановлено І групу інвалідності та 95% втрати працездатності.
Проте в матеріалах справи зазначені документи теж відсутні.
45. Жодним наведеним обставинам, на які звертав увагу відповідач, зокрема, про встановлення нижчої групи інвалідності позивачу, що передувала встановленню І групи, суди попередніх інстанцій не надали оцінки та не встановили чи не спростували їх, що є обов'язковим для правильного вирішення цього спору.
46. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
47. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
48. Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 скасувати.
Справу №480/4488/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко