02 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1083/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,
розглянувши заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відвід судді Колос І. Б. від розгляду справи № 910/1083/23
за касаційними скаргами Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 (суддя Князьков В. В.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (колегія суддів: Євсіков О. О. - головуючий, Демидова А. М., Корсак В. А.) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 (суддя Князьков В. В.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (колегія суддів: Євсіков О. О. - головуючий, Демидова А. М., Корсак В. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 1 530 739 817,30 грн
та за зустрічним позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд»
про тлумачення пункту договору,
Верховний Суд у складі колегії суддів: Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М. ухвалами від 16.05.2024, зокрема: відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Державного підприємства «Гарантований покупець» у справі № 910/1083/23; розгляд касаційних скарг призначив на 25.06.2024.
У зв'язку з перебуванням судді Малашенкової Т. М. у відпустці згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 для розгляду справи № 910/1083/23 визначено склад колегії суддів: Ємець А. А. - головуючий (доповідач), Бенедисюк І. М., Колос І. Б.
Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі також Підприємство) 25.06.2024 під час судового засідання заявило усний відвід судді Колос І. Б.
Верховний Суд у судовому засіданні 25.06.2024 оголосив перерву для надання можливості скаржнику подати мотивований відвід.
28.06.2024 Підприємство подало письмово оформлену заяву про відвід судді Колос І. Б. від розгляду справи № 910/1083/23, яка мотивована тим, що у касаційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/1083/23 Підприємство, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження з посиланням на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23. У зазначеній справі суддя Колос І. Б. входила до складу колегії суддів.
Розглянувши заяву про відвід судді Колос І. Б. у справі № 910/1083/23, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у заяві, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Зокрема згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність» в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» від 22.02.1996, у справі «Томан проти Швейцарії» від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Верховний Суд дійшов висновку, що викладені в заяві мотиви для відводу судді Колос І. Б. по суті зводяться до незгоди з процесуальним рішенням - постановою Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, у якій суддя Колос І. Б. входила до складу колегії суддів, та не містять обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді, чи викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Враховуючи положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до положень частин 2 та 3 статті 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З огляду на те, що зміна складу колегії суддів для розгляду справи № 910/1083/23 відбулася 21.06.2024, а відвід судді Колос І. Б. заявлений у судовому засіданні 25.06.2024 (з оформленням відповідного відводу у письмовій формі), колегія суддів вважає, що заява надійшла у межах строку, визначеного частиною 3 статті 39 ГПК України.
Враховуючи викладене, заява Підприємства підлягає передачі на авторозподіл з метою визначення судді для вирішення питання щодо поданої заяви.
Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд
Заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відвід судді Колос І. Б. від розгляду справи № 910/1083/23 визнати необґрунтованою.
Передати справу № 910/1083/23 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відвід судді Колос І. Б. від розгляду справи № 910/1083/23.
Ухвала набирає сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ємець
Судді І. Бенедисюк
І. Колос