Справа № 296/2805/24
1-кп/296/541/24
Вирок
Іменем України
02 липня 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060400000407 від 09.02.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт. Оржів, Рівненської області, офіційно не працюючого, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,
Судом встановлено, 11.02.2024 приблизно о 07 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_5 знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , а саме - біля автозаправки «Авіас», де на пішохідній доріжці помітив банківську картку, (з безконтактною технологією проведення платежів), емітентом якої є АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілої ОСОБА_4 .
В цей день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на викрадення вищевказаної банківської картки з метою подальшого викрадення грошових коштів з карткового рахунку банківської картки шляхом розрахунків за товар в магазинах.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на викрадення офіційного документа, а саме вищевказаної банківської картки, усвідомлюючи те, що банківська картка належить іншій особі та є офіційним документом, впевнившись в тому, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та вони залишаються ніким непоміченими, перебуваючи у вказаному місці, взяв зазначену пластикову платіжну банківську карту АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_4 , яка мала функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, та яка згідно із Законом України «Про інформацію», Закону України «Про платіжні послуги», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про банки та банківську діяльність», і примітки до ст. 200 КК України є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку та таким чином викрав її, переслідуючи при цьому корисливий мотив.
Після чого, утримуючи вищевказаний офіційний документ при собі, місце вчинення кримінального правопорушення залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Надалі, 12.02.2024 о 24 год. 05 хв у ОСОБА_5 , який мав при собі раніше викрадену банківську картку АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів із вказаної картки в умовах воєнного стану.
У цей день, час, перебуваючи в магазині «АТБ», що по вул. Івана Сльоти, 64, в м. Житомир, розуміючи, що вказана картка має функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту таємно, в період воєнного стану, викрав з банківського рахунку ОСОБА_4 кошти в загальній сумі 1355 гривень 70 копійок, шляхом безконтактного розрахунку за товари у вказаному магазині через РОЅ-термінал, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на сумму 1355 гривень 70 копійок.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів із банківської картки ОСОБА_4 , вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 20.02.2024 року в період часу з 18 год 51 хв по 18 год. 56 хв, перебуваючи у магазині «Полісся продукт», по вул. Космонавтів, 10 в м. Житомирі, розуміючи, що вказана картка має функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту, таємно викрав з банківського рахунку ОСОБА_4 кошти в сумі 1331 гривень 70 копійок, шляхом безконтактного розрахунку за товари у вказаному магазині через РОЅ-термінал, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 1331 гривень 70 копійок.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів із банківської картки ОСОБА_4 , вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 20.02.2024 року о 19 год. 45 хв, перебуваючи у магазині «Бірвілль», по вул. Кибальчича, 2 в м. Житомирі, розуміючи, що вказана картка має функцію безконтактної оплати без введення пін-коду, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту, таємно викрав з банківського рахунку ОСОБА_4 кошти в сумі 257 гривень, шляхом безконтактного розрахунку за товари у вказаному магазині через РОЅS-термінал, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на сумму 257 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями завдав потерпілої ОСОБА_4 , матеріальної шкоди на загальну суму 2944 гривні 40 копійок.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав в повному обсязі, суду показав, що дійсно 11.02.2024 приблизно о 07 год. 30 хв. за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, поблизу будинку №29, біля автозаправки «Авіас», на пішохідній доріжці помітив банківську картку АТ «ОТП БАНК» та з0алишив її собі. Після чого, в подальшому, оскількі для картки був не потрібний код, він розраховувався нею в магазинах. Не оспорює фактичних обставини скоєного ним кримінального правопорушення, вказаних в обвинувальному акті.
Матеріальну шкоду потерпілій відшкодував в повному обсязі.
В скоєному щиро розкаявся, вибачився перед потерпілою.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснила, що матеріальна шкода їй було відшкодована в повному обсязі, претензій до обвинуваченого вона не має, щодо покарання поклалася на розсуд суду.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 добровільно визнав провину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.
Відповідно до вимог процесуального законодавства судом роз'яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Дослідивши матеріали провадження, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи й ним не оспорюються, виходячи з того, що судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає винність обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень доведеною та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 357 КК України як викрадення офіційного документа.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України належать до злочину та кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілої.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, наявності встановлених судом пом'якшуючих обставин, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, працює не офіційно, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, його пост кримінальну поведінку, а також думку потерпілої, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі, ч.1 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі, остаточно призначивши покарання відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім цього, суд вбачає підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ст. 76 КК України. На переконання суду, у даному випадку таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.03.2024 року на банківську карту АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_2 - підлягає скасуванню.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
Питання стосовно речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 369, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України, та призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 01 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 05 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 05 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 02 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.03.2024 року на банківську карту АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_2 - скасувати.
Речові докази: банківську карту АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_2 - залишити в користуванні власника ОСОБА_4 ; 3 DVD-R диски з записами з камер відеоспостереження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілій.
Головуючий суддя ОСОБА_1