Справа № 304/1490/24 Провадження № 1-кп/304/243/2024
01 липня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №62024140160000145 від 02 травня 2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перечин Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічника гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування, громадянина України, раніше судимого:
- 17 листопада 2010 року вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ст. 70, ч. 2, 3 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки;
- 22 лютого 2011 року вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим, призначеним за попереднім вироком, остаточно призначено 4 (чотири) роки позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки;
- 14 березня 2011 року вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ст. 70, ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 307 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі з конфіскацією майна. 21 серпня 2015 року ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2015 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково звільнений від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 6 (шість) місяців 4 (чотири) дні,
- 10 травня 2016 року вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі,
- 01 липня 2016 року вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 КК до остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України у виді 4 (чотири) роки 2 (два) місяці,
- 14 вересня 2016 року вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено 4 (чотири) роки 2 (два) місяці позбавлення волі. 25 листопада 2019 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 15 листопада 2019 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 1 (один) місяць 29 (двадцять дев'ять) днів,
- 08 квітня 2020 року вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року вирок змінено - виключено ст. 71 КК, вважати засудженим за ч. 2 ст. 185 КК;
- 17 листопада 2021 року вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 (трох) років 6 (шести) місяця позбавлення волі;
- 25 листопада 2021 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 (двох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі. Зараховано строк частково відбутого покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2020 року за період з 12 лютого 2020 року до 24 листопада 2021 року включно; строк відбуття покарання рахувати з 25 листопада 2021 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2022 року приведено вказаний вирок у відповідність до КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за вироком Дергачівського районного суду від 17 листопада 2021 року та Харківського районного суду від 25 листопада 2021 року, призначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 7 (сім) місяців позбавлення волі; строк відбування покарання рахувати з 12 лютого 2020 року. 12 вересня 2023 року звільнений з Личаківської виправної колонії № 30 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 , будучи помічником гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування, тобто військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період, у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, умисно не з'явився вчасно з відпустки без поважної причини понад три доби та у період з 20 березня по 02 травня 2024 року був відсутній за місцем несення служби, перебуваючи у місті Перечин Закарпатської області, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім цього близько 00.15 год 02 травня 2024 року обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період, в умовах введеного указом Президента України воєнного стану, перебуваючи поблизу продуктового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 , впевнившись, що його дії є таємними, умисно, таємно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, проник всередину магазину шляхом злому вхідних дверей, звідки викрав грошові кошти на загальну суму 1 250 грн, а також продукти харчування та алкогольні напої - чотири пляшки горілки «Воздух», ємністю 0,25 л, вартістю 65 грн кожна; горілку «Зубровка», ємністю 0,5 л, вартістю 160 грн; дві пляшки горілки «Lvoff», ємністю 0,5 л, вартістю 95 грн кожна; три пляшки горілки «Воздух», ємністю 0,5 л, вартістю 116 грн кожна; горілку «Greеn Day», ємністю 0,5 л, вартістю 130 грн; дві пляшки горілки «Чуднов», ємністю 0,5 л, вартістю 112 грн кожна; горілку «Чуднов», ємністю 0,7 л, вартістю 152 грн; горілку «Хлібний Дар», ємністю 0,5 л, вартістю 100 грн; горілку «Хлібний Дар», ємністю 0,1 л, вартістю 35 грн; горілку «Хлібна сльоза», ємністю 0,5 л, вартістю 100 грн; дві пляшки горілки «Воздух», ємністю 0,1 л, вартістю 35 грн кожна; п'ять пляшок горілки «Хлібна душа», ємністю 0,5 л, вартістю 90 грн кожна; пиво «Сіверська легненда», ємністю 1,8 л, вартістю 66 грн; квас «Квас Тарас», ємністю 2 л, вартістю 53 грн; пиво «Львівське», ємністю 2,25 л, вартістю 68 грн; пиво «Чернігівське», ємністю 2 л, вартістю 73 грн; чотири пачки цигарок марки «Прилуки», синього кольору, вартістю 75 грн кожна; три пачки цигарок «Кент звичайний», вартістю 100 грн кожна; шість пачко чіпсів, вартістю 43 грн кожна; булку «Сонечко», вартістю 23 грн; три упаковки вафель, вартістю 15 грн кожна та 1 кг бананів, вартістю 92 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4 697 грн, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що брав безпосередню участь у бойових діях, а з 01 березня цього року йому надали двотижневу відпустку. Заздалегідь сформованого наміру не повернутися на службу у нього не було, однак вдома почав вживати алкогольні напої, під впливом яких так вчинив. Наразі хоче це виправити та повернутися на військову службу. Щодо вчинення ним крадіжки також вказував, що таке кримінальне правопорушення було вчинене ним під впливом алкоголю. Так, через відсутність коштів, він йшов пішки з дому до села Сімерки та проходячи повз магазин вирішив щось для себе викрасти. Розбивши збоку скло на дверях, заліз всередину магазину та викрав горілку, цигарки, чіпси, банани, пиво та грошові кошти. Відійшов недалеко та почав випивати те, що викрав, а згодом заснув, де вранці його і знайшли сплячим працівники поліції. Дуже жалкує про вчинене та просить призначити йому мінімальну міру покарання.
Прокурор у судовому засіданні вказав на обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують таке, вважав достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах мінімальної санкції статей, за якими кваліфіковані дії ОСОБА_4 .
Кримінальне провадження розглядається у відсутності потерпілої ОСОБА_5 , неявка якої з урахуванням положень ст. 325 КПК України не перешкоджає розгляду. При прийнятті рішення про розгляд справи за відсутності потерпілої враховується те, що остання попередньо подавала суду заяву, в якій просила провести підготовче судове засідання та подальший судовий розгляд без її участі, оскільки має на утриманні малолітню дитину та постійно зайнята за місцем роботи. Цивільний позов наразі не заявляє, питання міри покарання залишає на розсуд суду.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений правильно зрозумів зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, роз'яснивши йому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
Відтак з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях і у межах пред'явленого обвинувачення кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану та за ч. 5 ст. 407 КК України як нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини.
Як особа ОСОБА_4 за місцем несення служби характеризується негативно як безвідповідальний та неврівноважений за характером, власної родини не має, за місцем постійного проживання зареєстрований з матір'ю ОСОБА_6 ; згідно з наказом начальника прикордонного загону ДПС України від 22 березня 2024 року № 331-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_4 виключений з усіх видів забезпечення як такий, що не повернувся у встановлений термін з частини щорічної основної відпустки.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає рецидив злочинів.
При ухваленні вироку в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК суд враховує позицію Верховного Суду, викладену ним у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 373/108/16-к, в якій Суд зокрема зазначив, що нез'явлення вчасно на службу полягає в тому, що, залишивши військову частину або місце служби на законній підставі та маючи об'єктивні можливості для повернення в установлений час, військовослужбовець своєчасно до частини не з'являється і перебуває поза її розташуванням понад установлений строк. При цьому нез'явлення вчасно на службу само по собі не утворює складу злочину, який пов'язаний із нез'явленням вчасно на службу та формується тільки за відсутності поважних причин такого вчинку.
Поважними причинами нез'явлення вчасно на службу можуть бути: хвороба військовослужбовця, його родичів, перешкоди стихійного характеру, поломка транспортного засобу та інші причини. Питання щодо наявності поважних причин нез'явлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.
Початком нез'явлення вчасно без поважних причин на службу для всіх категорій військовослужбовців вважається закінчення встановленої тривалості правомірного перебування поза службою. При цьому під розташуванням військової частини розуміється територія, на якій розташовано підрозділи та служби частини. Місце служби - це будь-яке місце, яке збігається з розташуванням військової частини та визначене військовослужбовцю для виконання обов'язків з військової служби протягом встановленого часу, або місце, де він повинен перебувати за наказом або за розпорядженням командування.
Призначаючи покарання суд також враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням її особи, ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.
Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення, мету та мотиви вчинених ОСОБА_4 діянь, особу винного, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, спричинену потерпілій ОСОБА_5 шкоду не відшкодував, беручи до уваги позицію сторони обвинувачення, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статей, за якими кваліфіковано його дії.
При призначенні ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за доцільне застосувати принцип часткового складання призначених покарань.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту його затримання 02 травня 2024 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити попередній, але не більше як на шістдесят днів.
Питання речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження вирішуватиметься у порядку статей 100, 124, 174 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України і призначити:
- за ч. 4 ст. 185 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- за ч. 5 ст. 407 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання, а саме з 02 травня 2024 року.
Речові докази по справі, а саме матеріали відеозаписів із камер зовнішнього та внутрішнього відеоспостереження продуктового магазину за адресою: АДРЕСА_2 та прилеглих територій, що знаходяться при матеріалах кримінального провадження № 62024140160000145 у органу досудового розслідування - при них зберігати.
Речові докази, а саме чотири відрізки стрічки скотч зі слідами папілярних ліній, чотири відрізки стрічки скотч зі слідами папілярних ліній, марлевий тампон з речовиною бурого кольору - знищити; дві скляні пляшки з написом горілка «Zubrowka»; скляну пляшку з написом горілка «Chudnoff»; скляну пляшку із написом горілка «Greenday»; скляну пляшку із написом «Хлібна сльоза»; скляну пляшку з написом горілка «Хлібний дар» та скляну пляшку з написом горілка «Вітер перемоги»; скляну пляшку з написом горілка «Оху gen»; пляшку з написом пиво «Чернігівське», об'ємом 2 л; три пачки чіпсів; дві пачки печива; пляшку з написом пиво «Чернігівське», об'ємом 1,12 л; чотири банани; булку типу «квітка»; пачку з під цукерок «Skarlet»; пляшку з написом квас «Тарас», об'ємом 2 л, що належать потерпілій ОСОБА_5 - такій повернути.
Процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/107-24/5835-Д від 05 червня 2024 року у розмірі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили підтвердити раніше обраний - тримання під вартою, але не більше як на шістдесят днів.
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2024 року у виді арешту майна - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1