Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3892/24
02.07.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач звернувся в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_5 .
Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,72 га в межах, що розташована території Чепівської сільської ради, яка належала покійному спадкодавцю на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ІV-ЗК № 026307 від 28.11.2000 року.
Спадщину після смерті діда ОСОБА_5 прийняла його дружина - бабуся позивача ОСОБА_6 на підставі ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, проте спадкові права на майно не оформила, оскільки раптово ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Після смерті баби відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,72 га в межах, що розташована території Чепівської сільської ради, яка належала покійному спадкодавцю на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ІV-ЗК № 026307 від 28.11.2000 року.
Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв її син - батько позивача ОСОБА_7 на підставі ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, проте спадкові права на майно не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_7 .
За життя спадкодавцями заповітного розпорядження залишено не було.
Після смерті батька позивача залишилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0,72 га в межах, що розташована території Чепівської сільської ради, яка належала покійному ОСОБА_5 .
Для оформлення спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори, але отримав відмову, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
Окрім позивача спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 відповідно до ст. 1261 ЦК України є його дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_8 , які спадщину після смерті батька не прийняли і не претендують на спадкове майно. Позивач зазначає, що спір за спадщину відсутній.
У судове засідання позивач не з'явився, однак представник позивача - адвокат Хемишинець Е.І. подала письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи провести без їх з позивачем участі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в підготовче засідання не з'явилися, однак подали через канцелярію суду заяви, згідно яких заперечень проти вимог позивача не мають, позовні вимоги визнають та просять суд розглянути справу у їх відсутність.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.
В судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_5 (а.с.15).
Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,72 га в межах, що розташована території Чепівської сільської ради, яка належала покійному спадкодавцю на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ІV-ЗК № 026307 від 28.11.2000 року (а.с.27).
Спадщину після смерті діда ОСОБА_5 прийняла його дружина - бабуся позивача ОСОБА_6 на підставі ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України (а.с.19), проте спадкові права на майно не оформила, оскільки раптово ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (а.с.16).
Після смерті баби відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,72 га в межах, що розташована території Чепівської сільської ради, яка належала покійному ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ІV-ЗК № 026307 від 28.11.2000 року.
Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв її син - батько позивача ОСОБА_7 на підставі ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, проте спадкові права на майно не оформив (а.с.21).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_7 (а.с.17).
За життя спадкодавцями заповітного розпорядження залишено не було.
Після смерті батька позивача залишилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0,72 га в межах, що розташована території Чепівської сільської ради, яка належала покійному ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ІV-ЗК № 026307 від 28.11.2000 року.
Для оформлення спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори, але отримав відмову, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суд констатує, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за законом першої черги спадщину прийняв, оскільки проживала із спадкодавцем ОСОБА_7 на день його смерті.
Окрім позивача спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 відповідно до ст. 1261 ЦК України є його дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_8 , які із заявами про прийняття спадщини у нотаріальну контору не зверталися, та не заперечують проти визнання права власності на спадкове майно за позивачкем.
Родинні зв'язки підтверджуються копіями свідоцтв про народження позивача та відповідачів, копією свідоцтва про одруження спадкодавця ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_2 , копією свідоцтва про шлюб відповідача ОСОБА_8
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягаєст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.Статтею 1297 зазначеного Кодексувстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, але отримав відмову, оскільки ним не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Також позивачу рекомендовано звернутися до суду для встановлення права власності на спадкове майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до вимог ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
У пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Згідно зі ст. 1268 ЦК України - спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до вимог ч.1ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
Належність земельної ділянки спадкодавцю ОСОБА_5 підтверджується наступними доказами.
Так, земельна ділянки площею 0,72 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чепівської сільської ради Закарпатської області без присвоєного кадастрового номеру належала спадкодавцю відповідно до Державного акту на право приватної власності на землюсерії ІV-ЗК № 026307 від 28.11.2000 року.
Відповідно до вимог ст.116,131 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень; громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.
Згідно з ст.1225 ЦК України,право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як роз'яснено в п.10Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно з ст.125 ЗК України,право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,12,13,81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.5,16,328,392,1218,1220,1222,1225,1261,1265,1268 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на земельну ділянку 0,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Чепівської сільської ради Закарпатської області без присвоєння кадастрового номеру, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 026307 від 28.11.2000 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо