Справа № 932/10626/23
Провадження № 2-з/0203/57/2024
01.07.2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пархоменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника позивача адвоката Губи Валерії Валеріївни, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, визнання неправомірними дій щодо складання акту-розрахунку та скасування здійснення донарахувань, про забезпечення доказів шляхом витребування документів та проведення експертизи, -
встановив:
В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, визнання неправомірними дій щодо складання акту-розрахунку та скасування здійснення донарахувань.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2024 року закрито підготовче засідання у зазначеній цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
25 червня 2024 року представник позивача подала заяву про забезпечення доказів, яку обґрунтовує тим, що позивач звернувся до відповідача із запитом про надання первинних документів, що стосуються розгляду акту про порушення на підставі якого позивачу було здійснено донарахування спірної суми, на що відповідач листом надав відповідь, що усі запитувані документи долучені до відзиву, однак відповідачем до відзиву надано лише частково документи про витребування яких просив позивач, до відзиву не надано копію журналу реєстрації актів про порушення щодо реєстрації акту про порушення № DZ 003561 від 27 серпня 2021 року та оригінал вказаного акту. Позивач вважає, що акт про порушення № DZ 003561 від 27 серпня 2021 року не складався, а копія вказаного акту є фальсифікацією, саме тому відповідач навмисно не надає оригінал акту про порушення та копії журналу реєстрації актів про порушення. З метою повного, об'єктивного розгляду справи та підтвердження вказаних обставин, представник позивача просить забезпечити докази у цивільній справі № 932/10626/23/23 шляхом призначення судової технічної експертизи дослідження документів та витребування від відповідача оригіналу акту про порушення № DZ 003561 від 27 серпня 2021 року та копії журналу реєстрації актів про порушення - для дослідження судом.
Представник позивача в засідання не з'явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Представник відповідача в засідання не з'явилась, подала клопотання про проведення засідання за її відсутності та заперечення на заяву про забезпечення доказів, в якому заперечувала проти її задоволення, оскільки заяву подано з порушенням встановленого процесуального строку та вона є необґрунтованою та недоведеною необхідними доказами.
Враховуючи, що сторони в судове засідання не з'явились, судове засідання проведено без фіксування технічними засобами згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З поданої заяви встановлено, що представник позивача звернулась до суду із даною заявою, як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому ст.ст.116-118 ЦПК України.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Частиною 2 ст.116 ЦПК України визначено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що питання щодо забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним, а також якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Схожі висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 635/7732/19 (провадження № 61-19460ск20).
Разом з тим, слід зазначити про те, що заява про забезпечення доказів не містить обґрунтування того, що докази, які просить забезпечити заявник, можуть бути втрачені або збирання чи їх подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Ненадання запитуваної інформації не може бути підставою припускати, що учасники справи якимось чином будуть перешкоджати в подальшому в наданні доказів.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною заявника не достатньо обґрунтовано та доведено необхідність забезпечення доказів, та те, що наявні підстави припускати, що збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, суд вважає за необхідне в задоволенні заяви про забезпечення доказів відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Що стосується доводів позивача про необхідність дослідження в судовому засіданні оригіналів доказів, то вказане питання може бути вирішено в судовому засіданні відповідно до положень ст.95 ЦПК України. При цьому позивач має право наполягати на дослідженні в судовому засіданні саме оригіналу доказу. У разі не надання оригіналу доказу для дослідження його в судовому засіданні, наявна в матеріалах справа копія документу не береться судом до уваги.
З приводу доводів про необхідність призначення експертизи слід відзначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб) , якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). У разі необхідності суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати відповідні роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повідомляє учасників справи про вчинення зазначених дій, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дій. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.
Згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно ч.2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Крім того, зі змісту п.8 ч.2 ст.197 ЦПК України вбачається, що саме у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Наразі у суду відсутні будь-які підстави вважати, що документи відносно яких позивач просить призначити експертизу не були складені в зазначений на них час, чи мають ознаки підробки, крім того, оригінали цих доказів в судовому засіданні не досліджувались, не було виявлено їх суперечності будь-яким іншим доказам, через що слід дійти висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для призначення експертизи у справі.
Відповідно до ч.5 ст.118 ЦПК України суд, за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-5, 76, 84, 102-104, 110, 116-118, 197, 247, 258-260, 353 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву представника позивача адвоката Губи Валерії Валеріївни, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, визнання неправомірними дій щодо складання акту-розрахунку та скасування здійснення донарахувань, про забезпечення доказів шляхом витребування документів та проведення експертизи - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.В. Єдаменко