Справа № 462/4880/24
02 липня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності,
встановила:
Позивач ОСОБА_1 17.06.2024 року звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за ним право особистої приватної власності на приміщення квартири АДРЕСА_1 загальною площею 64,4 кв.м.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
01.07.2024 року на адресу суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.
Розглянувши матеріали цивільної справи № 462/4880/24 та подане клопотання від 01.07.2024 року, доходжу висновку, що позивач не виконав повністю вимоги ухвали про залишення заяви без руху, зокрема не сплатив судовий збір у розмірі, визначеному у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Оскільки вартість квартири АДРЕСА_1 загальною площею 64,4 кв.м., на яку просить визнати право власності позивач, згідно висновку становить 1563800 грн, а тому позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 15 140 грн, однак згідно із долученою до заяви про усунення недоліків квитанцією, ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 3436 грн, тобто не в повному обсязі.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 27.06.2024 року не виконана, позивач не усунув недоліки позовної заяви, а тому суд дійшов до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Слід зауважити, що зазначені в ухвалі суду від 05.06.2024 року недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Суд роз'яснює, що згідно із ч. 7 ст. 185 ЦПК України, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. 185, 293, 294 ЦПК України, суддя -
постановила:
позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала, як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Іванюк І.Д