Справа № 522/14393/23
Провадження№ 3/522/3981/24
Іменем України
24.06.2024 року Місто Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Коваленко В.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з УПП в Одеській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, командира механізованого взводу ЗСУ вйськової частини НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.130 КпАП України,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серіі ААД №506475 від 08.07.2023 р. ОСОБА_1 08.07.2023р. о 23 годині, керував транспортним засобом «Opel Frontera» держномер НОМЕР_2 , за адресою: м.Одеса, вул.Середньофонтанська, 1 на пересувному блокпості, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився у присутності ВСП ЗСУ та б.к. 471145. На місці ОСОБА_1 від проходження огляду на алкотестері «Драгер» відмовився, чим порушив п.п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За вказаним фактом було складено протокол про адміністративне правопорушення серіі ААД №506475 від 08.07.2023 р.,
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився , про час та місце судового засідання повідомлявся інспектором УПП в Одеській області про що розписався у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №506475 від 08.07.2023 року та шляхом неодноразового оприлюднення інформації про час та місце судового засідання на сайті Приморського районного суду м.Одеси. Крім того на зазначену в протоколі адресу судом було направлено повістки.
Водночас захисник особи направив до суду клопотання про відкладення судового засідання та зупинення судового розгляду на час проходження ОСОБА_1 військової служби.
Діючим законодавством не передбачено таких підстав для зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому суд відхилив клопотання сторони захисту, утім, з метою забезпечення права особи на участь у судовому засіданні, неодноразово відкладав судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №733273 від 23.01.2024, а також відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції, приходжу до висновку, що провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з недоведеністю складу та події адміністративного правопорушення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
З огляду на вимоги ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Згідно ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП України.
Відповідно до ст.266 КУпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення та в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення ОСОБА_1 , тому суд не встановив підстав вважати, що він згоден із викладеними в протоколі обставинами.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним та достатнім доказом винуватості особи, оскільки зазначені в ньому обставини мають підтверджуватися іншими матеріалами справи.
Дослідженням приєднаного до матеріалів справи цифрового носія інформації - CD- диску, встановлено, що він не містить жодного об'єкту, у тому числі відеозапису з портативного відео реєстратора бк 471145.
Отже, суд позбавлений можливості перевірити викладені у протоколі обставини та встановити чи спростувати факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
За таких обставин, суд приходить висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу та події інкримінованого правопорушення.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelinv.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу “Пол та Одрей Едвардз проти Сполученого Королівства” / “Paul and Audrey Edwards v the United Kingdom” (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Також, суддя зазначає, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18.01.1978 у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України №39598/03 від 21.07.2011, тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Держава має організувати свою правову систему таким чином, щоб її правоохоронні органи могли дотримуватись зобов'язань щодо уникнення порушень прав і свобод людини, принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 по справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Також, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка висловлена у рішеннях «Надточій проти України», «Озтюрк проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів» «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії», гарантії прав людини, передбачені Конвенцією щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно кримінально-правовим за національним правом; колом адресатів та правовими наслідками для адресатів. Тобто, гарантії, передбачені ст.4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється державою.
В пункті 24 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено про неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст.268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене та недоведеність складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає необхідним закрити провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9, 10, 24, 33, 130, 221, 247, 254, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 ,до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: