Справа № 522/10019/23
Провадження №2/522/2721/24
19 червня 2024 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Шенцевой О.П.
при секретарі судового засідання - Міщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
До Приморського районного суду м. Одеси 24.05.2023 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 грудня 2022 року сталося ДТП за участі позивача та відповідача, в результаті якої було пошкоджено транспортні засоби. В подальшому, відповідача постановою суду визнано винною у скоєнні ДТП. Позивач звернувся до експерта з метою встановлення вартості заподіяного збитку. Після чого, позивачу страховиком було здійснено виплату в максимально можливому розмірі. Проте, розмір збитку перевищує розмір відшкодування, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення різниці між стразовим відшкодуванням та розміром збитку. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на його користь різницю між фактичним розміром матеріального збитку та страховим відшкодуванням в розмірі 407 610,36 грн.; відшкодування збитків у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП в розмірі 7250,00 грн.; відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу відповідно до актів приймання-передачі послуг; відшкодування судових витрат у вигляді витрат на проведення експертизи відповідно до квитанцій; судового збору в розмірі 4076,10 гривень.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Шестакової Я.В. від 26 травня 2023 року відкрито провадження за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.
20 липня 2023 року ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Шестакової Я.В. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.
Ухвалою суду від 10.10.2023 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 10 годину 45 хвилин 25 грудня 2023 року у залі судових засідань № 218 за наявними у справі матеріалами.
27 березня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
22 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання адвоката Сафронюка П.В., представника відповідача ОСОБА_2 про призначення у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи.
23 травня 2024 року ухвалою суду клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Сафронюка П.В. про призначення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів залишено без задоволення.
18 червня 2024 року на електронну адресу суду від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про перенесення на місяць, в зв'язку зі станом здоров'я та перебуванням у Німеччині. Водночас, жодних доказів на підтвердження вказаного до суду не представлено.
19 червня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги просив задовольнити повністю.
Сторони в судове засідання 19 червня 2024 року не 'явилися, про дату, час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Відповідач правом на подання відзиву до суду не скористався.
Від відповідача надійшла заява про перенесення судового засідання. Водночас, представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини, суд не повідомив.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).
Враховуючи зазначене, з огляду на тривалий термін розгляду справи, яка має бути розглянута в розумні строки, а також достатність матеріалів справи для ухвалення рішення, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.12.2022 об 16 годині 48 хвилин, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz GLЕ 250, номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Велика Арнатуська в місті Одесі виїхала на регульоване перехрестя з вул. Катериненська на заборонений червоний сигнал світлофору та скоїла зіткнення з автомобілем BMW Х5, номерний знак НОМЕР_2 , від чого автомобіль BMW Х5 зіткнувся з автомобілем Daewoo Matiz, номерний знак НОМЕР_3 , які рухались по вулиці Катеринеській на зелений сингал світлофору. Daewoo Matiz рухалась лівіше від BMW Х5 в попутному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями відповідач ОСОБА_2 порушила вимоги п. 8.7.3. е) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 02.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В апеляційному порядку дана постанова не оскаржувалася та набрала законної чинності.
Власником пошкодженого автомобіля BMW Х5, номерний знак НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1
14.12.2023 року позивач звернувся до судового експерта з правом проведення транспортно-товарознавчих експертиз ОСОБА_3 з заявою про проведення експертного дослідження з визначення вартості заподіяного матеріального збитку і отримав Висновок експерта №123-22В від 03.01.2023 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Згідно Висновку експерта №123-22В від 03.01.2023 року вартість заподіяного позивачу матеріального збитку становить 627 610, 36 грн.
В ході розгляду даної справи представник позивача звернувся до судового експерта ОСОБА_3 з заявою про проведення судової експертизи у справі № 522/10019/23 і отримав Висновок №32-23В судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 05.06.2023 року.
У Висновку №32-23В судової транспортно-товарознавчої експертизи експерт дійшов висновків про вартість заподіяного матеріального збитку, яка становить 627 610, 36 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу Mercedes-Benz, р.н. НОМЕР_1 на час настання пригоди була застрахована в АТ СГ «ТАС» відповідно до полісу № AT1859141, позивач звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування та отримав його в розмірі 180 000,00 грн.
18.04.2023 року відповідач ОСОБА_2 добровільно відшкодувала позивачу ОСОБА_1 частину заподіяного нею збитку в розмірі 40 000,00 грн.
Проте, оскільки розмір збитку перевищує розмір відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
У відповідності до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В порядку ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 1188 ЦК України).
Суд доходить висновку, що належна сума відшкодування завданого позивачу збитку становить різницю між повним розміром заподіяного збитку та страховим відшкодуванням, отриманим позивачем з врахуванням добровільно сплаченої відповідачем компенсації (40000,00 грн.) яка, згідно експертних висновків, становить 407 610,36 грн. Суд враховує, що на користь позивача страховиком відповідача було здійснено страхове відшкодування у сумі 180 000,00 грн., яке позивачем відраховано з загального розміру матеріального збитку при обґрунтуванні його позовних вимог.
При визначенні розміру матеріального збитку суд приймає до уваги Висновок №32-23В судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 05.06.2023 року. Зазначені докази відповідач не спростував, інший розмір шкоди ним не доведено, що є його процесуальним обов'язком.
Тобто позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення вказаного розміру шкоди з відповідача.
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, доведені та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4076, 10 гривень.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу, надану при справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП в розмірі 7250,00 грн. суд доходить наступних висновків.
До позовної заяви позивачем долучено копію Договору про надання правової допомоги від 13.02.2023 року, згідно якого адвокат Румянцев О.Г. прийняв на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів Клієнта у справі № 522/1472/23 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.124 КУпАП.
У п.2.2 Договору про надання правової допомоги від 13.02.2023 року сторони встановили погодинну оплату із розрахунку 3000 гривень за одну годину роботи адвоката.
Як вбачається з постанови Приморського районного суду м.Одеси у справі № 522/1472/23 адвокат Румянцев О.Г. представляв інтереси потерпілого в цьому провадженні ОСОБА_1
У пункті 2.9. Договору встановлено, що за наслідками виконання договору чи окремих його етапів сторони підписують акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
На виконання вказаних вимог Договору сторонами було підписано Акти №1 від 21.02.2023 року та №2 від 03.04.2023 року, а ОСОБА_1 сплачено адвокату Румянцеву О.Г. 7250,00 грн.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови у справі про адміністративне правопорушення адвокатом готувалися клопотання у справі та він приймав участь в судових засіданнях, що узгоджується з наданими актами.
Оскільки витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7250,00 грн. були понесені ОСОБА_1 не у справі 522/10019/23, вони не можуть вважатися судовими витратами у цій справі за його позовом до ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Водночас, такі витрати мають ознаки збитків позивача, оскільки позивач зробив їх для відновлення свого порушеного права.
Частиною 1 статті 22 ЦК встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)
Поряд з цим, на переконання суду, розмір визначений представником ОСОБА_1 є занадто завищеним та у разі задоволення буде вважатись надмірним збагаченням.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На думку суду, заявлена вартість надання правничої (правової допомоги) не відповідає критерію співмірності, розумності та справедливості.
В той же час, враховуючи обставини, представником не доведено факт неминучості таких витрат.
Відтак, з огляду на те, що справа про адміністративне правопорушення не є складною, визначення представником позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7250,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, особа, яку представляв адвокат була потерпілою стороною, а не особою, яка притягалась до відповідальності, але факт залучення представника ОСОБА_1 підтверджено матеріалами справи, суд приходить до висновку, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково у розмірі 500 грн.
Крім того, 25 червня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про розподіл та відшкодування судових витрат, а саме 8000 гривень на залучення експерта та 14500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Так, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 14500 гривень.
На підтвердження витрат представник надав договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 2 від 21.06.2024 року та платіжні інструкції.
Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 . лотого 2015 р. у справі «Барк шевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від, 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проте, на переконання суду, дана справа не є складною, письмові докази сторонами протягом розгляду справи не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались.
З огляду на вище вказані обставини визначення представником позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 14500,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.
Таким чином, враховуючи рівень складності справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт, суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково у розмірі 1 000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача також витрати на проведення експертизи в сумі 8000 гривень, які підтверджуються копією платіжної інструкції від 02.06.2023 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1173 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 15, 43, 44, 76, 81, 83, 89, 95, 128, 133, 137, 141, 210-211, 259, 263, 264, 265, 266, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) різницю між фактичним розміром матеріального збитку та страховим відшкодуванням в розмірі 407610,36 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) відшкодування судових витрат у вигляді витрат на проведення експертизи в розмірі 8000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) відшкодування збитків у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП в розмірі 500,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 4076,10 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2024 року.
Суддя