Справа №760/18966/23 2/760/3828/24
30 травня 2024 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Прищепи С.С., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Безсмертний Сергій Миколайович , до ТОВ «Нессо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про повернення безпідставно стягнутих коштів,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з даним позовом до ТОВ «Нессо» (надалі за текстом - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович (надалі за текстом - приватний виконавець Табнський О.В.) про повернення безпідставно стягнутих коштів.
В обґрунтування позову зазначив, що 11.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. (надалі за текстом - приватний нотаріус КМНО Баршацький І.В.) було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3348 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Нессо» заборгованості за кредитним договором. На виконання зазначеного виконавчого напису 18.03.2020 приватним виконавцем Тобінським О.В. було відкрито виконавче провадження, а 24.03.2020 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Не погодившись із вказаним вище виконавчим написом нотаріуса, позивач звернувся до суду із позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року по справі №760/9716/20 позов задоволено частково, визнано виконавчий напис № 3348 від 11 лютого 2020 року таким, що не підлягає виконанню.
Проте, із заробітної плати позивача було стягнуто 20 244,64 грн., куди також увійшли виконавчий збір та витрати на виконавче провадження.
Таким чином, оскільки вказаний вище виконавчий напис нотаріуса було визнано таким, що не підлягає виконанню, відповідно відстала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача унаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних з його виконанням. У зв'язку із наведеним, позивач, посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), просив суд стягнути із відповідача на його користь безпідставно отримані кошти у загальному розмірі 20 244,64 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 29 вересня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін, не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.
При цьому, оскільки, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року, ухваленим по справі №760/9716/20, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3348, вчинений приватним нотаріусом Баршацьким І.В. 11.03.2020 про стягнення заборгованості з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» в розмірі 17 970 грн.
Вказане судове рішення було ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (змінено назву на ТОВ «Нессо»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Тобто, зазначене судове рішення ухвалене судом у справі між тими самими сторонами, воно набрало законної сили у встановленому законом порядку, а відтак у розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиційний характер відносно даної справи, що розглядається.
Згідно описової та мотивувальної частини вказаного рішення суду убачається, що в ході розгляду судової справи №760/9716/20 судом було встановлено, що 11.03.2020 приватним нотаріусом Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис № 3348, за яким було стягнуто з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованість за кредитним договором.
18.03.2020 постановою приватного виконавця Табінським О.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису № 3348, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 11.03.2020 року.
22.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (ЄРПОУ 41146462) змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО» (ЄРПОУ 41146462).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.03.2020 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».
З відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень убачається, що виконавче провадження № НОМЕР_2 значиться завершеним.
У зв'язку із цим, він змушений був звернутися до суду із позовом цій справі про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів, які були стягнуті приватним виконавцем в ході виконання виконавчого напису № 3348, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Баршацьким І.В. 11.03.2020 про стягнення заборгованості з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (нова назва - ТОВ «Нессо») в розмірі 20 244,64 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.
Враховуючи вищевикладене, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 гривень.
Так, відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. позивачем надано суду копію договору №32/22 від 30.12.2022 про надання правової допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом Безсмертним С.М.; додаток № 1 до договору №32/22 від 30.12.2022 про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 05.08.2023 року, копію квитанції № 32 від 30.12.2022; копію ордера серії ВН № 1113844.
Враховуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Безсмертний Сергій Миколайович до ТОВ «Нессо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, про повернення безпідставно стягнутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ТОВ «Нессо» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 20 244 (двадцять тисяч двісті сорок чотири) гривень 64 копійки.
Стягнути з ТОВ «Нессо» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з ТОВ «Нессо» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - ТОВ «Нессо» (адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, код ЄДРПОУ 41146462);
приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович (адреса: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1У, офіс № 3).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Верещінська