печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26979/24-к
13 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 12024000000000980 від 20.05.2024 - прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 12024000000000980 від 20.05.2024 - прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити. Розгляд справи просив здійснювати без виклику власників майна.
Зважаючи на позицію органу досудового розслідування, слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024000000000980 від 20.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше вересня 2023 року у ОСОБА_4 (попереднє прізвище - ОСОБА_5 виник злочинний умисел на незаконне збагачення, шляхом створення та утримання місця розпусти, а також заняття діяльністю, пов'язаною із сутенерством.
В ході здійснення досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження встановлено, що на території Львівської області здійснюють протиправну діяльність громадяни України, зокрема ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які усвідомлюючи характер своїх дій, за попередньою змовою групою осіб, об'єднали свої зусилля для досягнення єдиного злочинного результату - незаконного збагачення та налагодили діяльність місця розпусти, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, з розподілом функцій кожного учасника групи.
Встановлено, що дана група осіб створена та керується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залучила до вказаної злочинної діяльності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вступила у попередню злочинну змову, направлену на вчинення незаконної діяльності, метою якої є тривале вчинення тяжких злочинів в сфері моральності, що супроводжується ретельною довготривалою підготовкою, керівництвом та координацією злочинної діяльності учасників групи, єдиними для всіх правилами поведінки, а також наявність єдиного плану злочинної діяльності і чіткого розподілу функцій учасників щодо його досягнення.
Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в ході здійснення описаної вище злочинної діяльності групи осіб, керують нею, що полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління її функціонуванням, зокрема забезпечують існування відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; організація заходів щодо прикриття останньої) та здійсненням ними безпосередньої злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань групи; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів тощо).
Виконуючи спільний злочинний план, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою групи осіб, налагодили діяльність місця розпусти, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , залучивши при цьому до надання сексуальних послуг за грошову винагороду понад 10 осіб жіночої статі. Приміщення, де розміщується місце розпусти, орендується безпосередньо ОСОБА_6 .
Крім цього, з метою подальшого функціонування вказаної групи осіб та здійснення злочинної діяльності, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою групи осіб, займаються розміщенням відповідних оголошень про надання сексуальних послуг в додатку «Telegram» та на веб-ресурсах, обговоренням з клієнтами умов надання сексуальних послуг, наданням клієнтам фотографій повій, обліком робочого часу останніх, розміщенням оголошень про прийом на роботу осіб жіночої статі для надання сексуальних послуг тощо.
Також, в ході здійснення досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою групи осіб, з метою здійснення описаної вище діяльності, почергово здійснюють функції так званого «адміністратора» в місці розпусти, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де слідкують за порядком, зустрічають клієнтів, проводять співбесіди та акумулюють грошові кошти, отримані в результаті злочинної діяльності.
Крім цього, за вказівкою ОСОБА_6 на ОСОБА_7 були покладені і інші обов'язки, як учасника групи осіб, зокрема здійснювати контроль якості надання сексуальних послуг та дотримання повіями правил поведінки в місці розпусти, доставлення повій до місця перебування клієнтів (в тому числі під час дії комендантської години), збір грошових коштів, отриманих повіями від клієнтів, забезпечення охорони повій та вирішення конфліктних ситуацій.
Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи злочинний характер своїх намірів, за попередньою змовою, добровільно об'єднались у групу осіб, основна мета діяльності якої полягає у здійсненні сутенерства для незаконного збагачення. При цьому останні розробили спільний злочинний план, правила конспірації та поведінки, обов'язкові для виконання, порядок дій у разі затримання правоохоронними органами та встановили контакт з представниками правоохоронних органів.
11.06.2024 слідчим СГ ГСУ НП України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справа 757/23976/24-к від 27.05.2024 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме в квартирі АДРЕСА_2 , під час якого, зокрема, виявлено та вилучено наступне: мобільний телефон «Samsung Galaxy 53+» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy S23» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , із сім картою НОМЕР_7 ; мобільний телефон «Honor» IMEI 1: НОМЕР_8 , IMEI 2: НОМЕР_9 , із сім картками НОМЕР_10 та НОМЕР_11 ; мобільний телефон «Poco M4 Pro» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 , із сім-картою НОМЕР_14 , два вимкнених мобільних телефони «Nokia»; ноутбук «Lenovo» із зарядним пристроєм; жорсткий диск «Transzend» об?ємом 4 tb; кошти в національній валюті у розмірі 91500 гривень та 31000 гривень, кошти в іноземній валюті, а саме 5800 доларів США та 1565 Євро, при цьому у вказаній ухвалі слідчого судді дозвіл на їх вилучення не надано.
Водночас, вище перелічені носії інформації, а саме мобільні телефони, ноутбук, жорсткий диск, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а надання вказаного майна разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення судового експертного дослідження.
Прокурор зазначає, що перелічене вище майно відповідає критеріям статті 98 КПК України, що вказує на можливість їх використання в якості речових доказів, а тому постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України від 11.06.2024 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, використання, передачі, відчуження вищевказаного майна, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Прокурором наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.
Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
За таких обставин приходжу до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 26, 107, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме в квартирі АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справа 757/23976/24-к від 27.05.2024, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на: мобільний телефон «Samsung Galaxy 53+» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім картами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy S23» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , із сім картою НОМЕР_7 ; мобільний телефон «Honor» IMEI 1: НОМЕР_8 , IMEI 2: НОМЕР_9 , із сім картками НОМЕР_10 та НОМЕР_11 ; мобільний телефон «Poco M4 Pro» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 , із сім-картою НОМЕР_14 , два вимкнених мобільних телефони «Nokia»; ноутбук «Lenovo» із зарядним пристроєм; жорсткий диск «Transzend» об?ємом 4 tb; кошти в національній валюті у розмірі 91500 гривень та 31000 гривень, кошти в іноземній валюті, а саме 5800 доларів США та 1565 Євро.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1