Справа № 609/669/24
2/609/280/2024
01 липня 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Катерняк О.М.
з участю секретаря судового засідання Шліхти А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до
відповідача: ОСОБА_3
вимоги позивачів: про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та за законом,
учасники справи - не з'явилися,
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 13 травня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом та за законом.
2. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 і після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається: - із частини житлового будинку у АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння відноситься до соціальної групи колгоспний двір, померлий був головою колгоспного двору. Після смерті померлого все спадкове майно успадкувала його дружина ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла і після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із: - права власності на земельну ділянку, яка знаходиться на території Цеценівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, в розмірі 1,59га, в тому числі: 1,00га кадастровий номер 6125888700:01:001:0483 та 0,59га кадастровий номер 6125888700:01:001:1135, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - житлового будинку у АДРЕСА_1 , яке відноситься до соціальної групи колгоспний двір, померла була членом колгоспного двору.
На випадок своєї смерті померла зробила розпорядження, згідно якого призначила ОСОБА_2 спадкоємцем всього належного її майна, склавши заповіт. Однак останній відмовляється від частини спадщини, а саме житлового будинку на користь ОСОБА_1 спадщину після смерті померлої позивачі прийняли, оскільки на день її смерті проживали з нею в одному господарстві.
Позивач ОСОБА_1 звертався у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна за законом, а саме житлового будинку, однак йому було відмовлено, оскільки посвідчено заповіт на ОСОБА_2 , рекомендовано звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_2 звертався у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна, однак йому було відмовлено, оскільки постійне місце проживання спадкоємця зі спадкодавцем не підтверджено відповідними документами та у шестимісячний термін, який починається з часу відкриття спадщини, спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини.
На підставі викладеного, просили визнати за ними право власності на спадкове майно за заповітом та за законом, відповідно до позовних вимог.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою суду від 16 травня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого розгляду на 11 червня 2024 року.
4. Ухвалою суду від 11 червня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 01 липня 2024 року.
5. Сторони в судове засідання не з'явилися, подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
6. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
7. Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Цеценівка Шумського району Тернопільської області.
8. Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 16.06.1989, виданого Цеценівською сільською радою Шумського району Тернопільської області на підставі рішення виконкому Шумської районної Ради народних депутатів №116 від 23.05.1989 та Реєстрового напису на документи про право власності, виданого Кременецьким МБТІ вбачається, що жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
9. Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Цеценівка Кременецького району Тернопільської області.
10. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.12.2007, виданого виконавчим комітетом Цеценівської сільської ради та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно 317060770 від 14.12.2007, виданого Шумським БТІ вбачається, що ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить частка житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Цеценівської сільської ради за рішенням №2 від 05.12.2007.
11. Відповідно до довідки №89 від 17.04.2024, виданої Комунальним підприємством «Шумське бюро технічної інвентаризації» про технічні показники об'єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування вбачається, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 зареєстровано в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №1 за реєстровим №274: - частка за ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, видане згідно рішення виконкому Шумської районної ради народних депутатів №116 від 23.05.1989; - частка за ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, видане на підставі рішення виконкому Цеценівської с/р №2 від 05.12.2007.
12. Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ 3240639 від 21.04.2005 вбачається, що ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Шумської райдержадміністрації від 26.01.2005 №44 є власником земельної ділянки, яка розташована на території Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,59га, в тому числі: 1,00га кадастровий номер 6125888700:01:001:0483 та 0,59га кадастровий номер 6125888700:01:001:1135.
13. На випадок своєї смерті ОСОБА_5 14 березня 2018 року зробила заповітне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та все те, що ще буде належати їй на час смерті, а також належні їй майнові права та обов'язки на час смерті - заповіла ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений 14 березня 2018 року секретарем виконкому Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за №1.
14. Згідно із довідкою №27 від 24.01.2024, виданою старостою Цеценівського старостинського округу Шумської міської ради Тернопільської області слідує, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею були зареєстровані: син ОСОБА_1 .
15. Згідно із довідкою №28 від 24.01.2024, виданою старостою Цеценівського старостинського округу Шумської міської ради Тернопільської області слідує, що станом на 15.04.1991 року згідно погосподарської книги АДРЕСА_2 , членами колгоспного двору були: голова двору - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_5 .
16. на підтвердження факту родинних відносин позивачами надано, а судом досліджено наступні документи:
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , відповідно до якого слідує, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Цеценівка, Шумського району Тернопільської області, його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , відповідно до якого слідує, що ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Цеценівка, Шумського району Тернопільської області, її батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , відповідно до якого слідує, що 06 лютого 1982 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прізвища подружжя після реєстрацію шлюбу « ОСОБА_8 »;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , відповідно до якого слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Цеценівка В.Дедеркальського району Тернопільської області, його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- свідоцтво про одруження серії НОМЕР_7 , відповідно до якого слідує, що 26 грудня 1952 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , прізвища подружжя після реєстраціє шлюбу « ОСОБА_10 ».
17. Своєю постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.04.2024 державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Віталій Остапчук відмовив позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, оскільки ОСОБА_5 14.03.2018 посвідчила заповіт не в його користь.
18. Своєю постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.04.2024 державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Віталій Остапчук відмовив позивачу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки він пропустив шестимісячний термін для прийняття спадщини та не підтвердив постійне проживання із померлою ОСОБА_5 .
19. Своєю заявою, посвідченою старостою Цеценівського старостинського округу Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_11 , жителька с. Цеценівка Кременецького району Тернопільської області підтвердила, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 на день смерті проживала разом з внуком ОСОБА_2 , який доглянув її до смерті та здійснив поховання, а також стверджує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_5 одна і та ж сама особа.
ІV. Оцінка Суду.
20. Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
21. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
22. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
23. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
24. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
25. Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
26. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
27. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
28. Суд звертає увагу, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщина відкрилась під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, відповідно до статті 549 якого, передбачалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, що мало місце в даних правовідносинах.
29. Відповідно до роз'яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
30. Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
31. За змістом статті 524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, статтей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
32. Відповідно до статті 525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
33. Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
34. Згідно ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР (надалі - ЦК УРСР), чинної на час виникнення спірних правовідносин, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
35. Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
36. Таким чином, за ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном. Доказом цього може бути наявність у спадкоємця ощадної книжки на ім'я померлого, іменних цінних паперів, квитанцій про оплату комунальних та інших послуг, обов'язкового страхування майна та інших документів, виданих на ім'я померлого, на майно, користування, управління і розпорядження яким можливе тільки після оформлення прав на нього.
Відтак, ОСОБА_5 , в силу положень ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , оскільки після його смерті вступила в управління та володіння спадковим майном, шляхом продовження проживати в житловому будинку в АДРЕСА_1 .
37. Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. За положеннями статті 120 ЦК Української РСР 1963 року колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
У відповідності до ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
38. Згідно зі ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
39. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз'яснено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
40. За змістом ст.123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Так, довідкою №28 від 24.01.2024 виданою старостою Цеценівського старостинського округу Шумської міської ради Тернопільської області слідує, що станом на 15.04.1991 року згідно погосподарської книги АДРЕСА_2 , членами колгоспного двору були: голова двору - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_5 . Отже кожен з них набув у власність по 1/2 частині жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
41. Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.
Виходячи з вищезазначених норм законодавства, слідує, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, а це: голова сім'ї - ОСОБА_4 та член сім'ї - ОСОБА_5 . Тобто майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності, а після припинення колгоспних дворів в Україні це право перетворилось на право спільної часткової власності.
42. Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п. 4 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі, свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
43. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
44. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
45. Права та обов'язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.
Отже, об'єктами спадщини за ЦК України є права та обов'язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
46. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
47. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
48. Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
49. У відповідності до ст.1235 ЦК України Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Як слідує із досліджених матеріалів справи, померла ОСОБА_5 , зробивши відповідне розпорядження, заповіла все своє майно позивачу ОСОБА_2 , однак той в свою чергу бажає відмовитись від частини спадкового майна, а саме від житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в користь позивача ОСОБА_1 .
50. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
51. Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
52. Відповідно до абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.
В даний час у позивачів виникла необхідність оформити право власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок та земельні ділянки, як спадкове майно за заповітом та за законом, після смерті ОСОБА_5 .
Відповідачка ОСОБА_3 не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Суд знаходить, що в даних правовідносинах виникнення права власності у позивачів пов'язується з правом спадкування.
53. Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
54. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
55. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
56. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
57. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
58. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачами права на житловий будинок та земельні ділянки не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Керуючись статтями 15, 16, 328, 392, 1216, 1218, 1219, 1220, 1222, 1233, 1235, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 200, 206 Цивільного процесуального кодексу, ст.ст. 112, 120-126, 524, 525, 529, 548, 549, 563 ЦК Української РСР (1963 року), суд
1.Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та за законом - задовольнити повністю.
2.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ) право власності на спадкове майно за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається із житлового будинку у АДРЕСА_1 .
3.Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ) право власності на спадкове майно за заповітом після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається із права власності на земельну ділянку, яка розташована на території Цеценівської сільської ради Шумського району Тернопільської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,59га, в тому числі: 1,00га кадастровий номер 6125888700:01:001:0483 та 0,59га кадастровий номер 6125888700:01:001:1135.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 01 липня 2024 року.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК