Справа № 560/3747/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
01 липня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 07.03.2024. Вказує, що звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак відповідач повідомив про відсутність підстав. Вважає бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
3.2. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2023 по 07.03.2024 в сумі 21415,38 (двадцять одна тисяча чотириста п'ятнадцять гривень тридцять вісім копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
3.3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.4. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
4. Військова частина НОМЕР_1 , не погоджуючись з вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що з урахуванням того, що на час звільнення позивача зі служби був відсутній спір щодо розміру грошового забезпечення позивача, позаяк цей спір виник тільки в 2022 році, то підстави для застосування до військової частини НОМЕР_1 відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у вигляді зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відсутні.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
7. Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 листопада 2020 року №802 позивача звільнено з військової служби у запас, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 грудня 2020 року №284 його виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
8. 07.03.2024 позивачу виплачено грошове забезпечення в сумі 89716,64 грн, що стверджено випискою по картковому рахунку.
9. Позивач звернувся за захистом своїх прав до суду щодо нарахування середнього за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
12. Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
13. Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
14. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
15. Відповідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
16. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
17. Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
18. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого.
19. Відповідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
20. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
21. Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
22. Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
23. Так як остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 07.03.2024 періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 09.12.2020 по 07.03.2024.
24. При цьому, суд враховує, що Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року по справі №560/4693/21, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2020 по день фактичного розрахунку - 06.04.2021 включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.12.2020 по день фактичного розрахунку - 06.04.2021 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
25. Також, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року по справі №560/2632/23 (з врахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року), адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2022 по 20.02.2023 в сумі 15212,94 (п'ятнадцять тисяча двісті дванадцять гривень дев'яносто чотири копійки), з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
26. Отже, за період з 09.12.2020 по 20.02.2023 відповідач поніс відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, і виплатив позивачу його середній заробіток за вказаний період, тому відсутні підстави повторно стягувати з відповідача середній заробіток за період з 09.12.2020 по 20.02.2023.
27. Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача №671 від 25.03.2024, складає 594,03 гривень.
28. За період з 21.02.2023 по 07.03.2024 розмір коштів пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 226325,43 грн (594,03 грн х 381 день).
29. Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо подібних правовідносин, зокрема, у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, який передбачає співмірність розміру виплат пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, що законодавчо не врегульовано. Тобто, застосовується різний механізм розрахунків з дотриманням принципів пропорційності, справедливості та врахування обставин, що впливають на визначення її розміру.
30. Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
31. Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
32. Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що істотність частки невиплаченої суми при звільненні (89716,64 грн) в порівнянні із всією сумою, що підлягала виплаті позивачу на момент звільнення (283112,43 грн + 30934,57 грн + 51436,29 грн + 89716,64 = грн) становить 19,7 % (89716,64 грн / 455 199,93 грн х 100).
33. Отже, сума з урахуванням істотності частки 19,7% становить: 594,03 грн (середньоденний заробіток позивача) х 19,7% х 381 (кількість днів затримки розрахунку) = 44586,11 гривень.
34. Варто додати, що зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню на підставі статті 117 КЗпП України, не потрібно інтерпретувати як єдино правильний чи обов'язковий. Критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв.
35. Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №240/12178/20 та 11 серпня 2021 року у справі №821/2093/16.
36. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 07.03.2024, тобто вже після набрання чинності внесеними змінами до статті 117 КЗпП України, тому до спірних правовідносин застосовними є приписи статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01 липня 2022 року.
37. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 року у справі №560/11489/22.
38. Відтак, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07.09.2023 по 07.03.2024, тобто за 183 календарних дня (6 місяців).
39. Отже, враховуючи, що за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача, який становить 381 день, сума середнього заробітку в розрізі критерію співмірності вирахувана судом першої інстанції в розмірі 44586,11 грн, тому за 183 дня затримки розрахунку при звільненні належна сума середнього заробітку (з урахуванням істотної частки 19,7%) становить 21415,38 грн.
40. Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 21415,38 грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.
41. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
42. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
43. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
44. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
45. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
46. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.