Справа № 560/381/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
01 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення від 01.12.2023 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 29.11.2023 року на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування й виплату призначеної пенсії з 29.11.2023 в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках від 28.11.2023 №888, №889 з врахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі по тексту - Закон №3723-ХІІ) в розмірі 60% суми заробітної плати. Однак, пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у зв'язку з відсутністю підстав для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі по тексту - Закон №889-VIII). Вважає таку відмову протиправною.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.12.2023 №222550008726.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 29.11.2023 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії від 28.11.2023 №888, №889 виданих Управлінням соціального захисту населення Кам'янець - Подільської РДА Хмельницької області, з урахуванням виплачених сум.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 28.04.2021, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності (з 26.03.2021 - довічно).
27.11.2023 позивачку звільнено з посади начальника фінансово - господарського відділу - головного бухгалтера Управління соціального захисту населення Кам'янець - Подільської РДА.
29.11.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, на пенсію по інвалідності згідно Закону України Про державну службу, з врахуванням довідок про заробітну плату від 28.11.2023 №889 (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби - за жовтень 2023 року), від 28.11.2023 №888 (про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця - посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років - станом на 27.11.2023), виданих Управлінням соціального захисту населення Кам'янець - Подільської РДА.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.12.2023 №222550008726 відмовлено позивачці у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-ІІІ, оскільки законних підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 немає.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.12.2023 позивача було повідомлено про прийняте рішення. Зазначено також, що за документами пенсійної справи стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 13 років 6 місяців 15 днів.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася з цим позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років (тривалість стажу на посадах державної служби станом на 01.05.2016 становить 13 років 6 місяців 15 днів), перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, та дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи , оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення відповідача про відмову у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший є правомірним, оскільки такого виду і умов пенсійного забезпечення як пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №889 не передбачено.
Також апелянт звертає увагу, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеними у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги, у зв'язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Таким чином, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років (тривалість стажу на посадах державної служби станом на 01.05.2016 становить 13 років 6 місяців 15 днів), перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд приходить до висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18, у постановах Верховного Суду від 29 червня 2023 року по справі № 560/5061/22, від 09 травня 2023 року по справі № 560/928/20, від 19 березня 2019 року по справі №507/926/17, від 03 квітня 2019 року по справі №398/3484/16-а та від 14 листопада 2019 року по справі №348/2369/16-а.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулася до пенсійного органу 29.11.2023, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись саме з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 29.11.2023.
За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідача слід зобов'язати перевести, здійснити нарахування та виплату позивачу з 29.11.2023 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 28.11.2023 №888, №889, виданих Управлінням соціального захисту населення Кам'янець - Подільської РДА Хмельницької області.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 13 років 6 місяців 15 днів. Однак і після цієї дати позивач безперервно продовжувала працювати на відповідній посаді (до 27.11.2023), мому суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач має стаж державної служби понад 20 років станом на дату видачі довідок та звернення за призначенням пенсії.
Щодо аргументів відповідача, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, колегія суддів зазначає, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.
При цьому зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції, не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 29.11.2023 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії від 28.11.2023 №888, №889 виданих Управлінням соціального захисту населення Кам'янець - Подільської РДА Хмельницької області, з урахуванням виплачених сум, суд першої інстанції обрав належний та необхідний у даному випадку спосіб захисту.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.