Справа № 320/15882/24 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
28 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Кабінету Міністрів України, яким просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо утримання з грошового забезпечення позивача військового збору (під час участі в бойових діях) та ПДФО (під час проходження військової служби в цій частині);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачу незаконно утриманого військового збору та ПДФО;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військова частина НОМЕР_3 щодо утримання з грошового забезпечення позивача військового збору (в періоди отримання додаткової винагороди);
- визнати неправомірною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 щодо неподання до фінансової служби частини витягів з наказів про виплату додаткової винагороди, з метою застосування пільги зі сплати військового збору;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату позивачу незаконно утриманого військового збору;
- визнати неправомірною бездіяльність Кабінету міністрів України щодо невнесення змін до відповідної Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1161 щодо застосування пільги з військового збору для осіб, яких було зазначено в Законі України від 19 червня 2022 року № 2308-IX, але Кабінет Міністрів вніс зміни у вказану Постанову лише 17 березня 2023 року (Постанова Кабінету Міністрів України №244).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позовну заяву повернуто на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду є передчасними.
Апелянт наголосив, що адміністративний позов подана до належного суду, усі вимоги пов'язані з порушенням прав позивача під час проходження військової служби щодо незаконного утримання військового збору з його грошового забезпечення.
Додатково зазначив про те, що відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України суд вправі роз'єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконання завдання адміністративного судочинства.
Відповідач - Кабінет Міністрів України подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від інших відповідачів не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачами не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склалися за різних обставин, різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За правилами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, передбачено також ч. 1 ст. 21 КАС України.
Отже об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних.
При цьому, під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Водночас слід враховувати, що у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
В свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 13 квітня 2022 року по справі №640/23353/21.
Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що заявлені позивачем вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.
Також суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем разом з позовними вимогами, які розглядаються в загальному порядку, заявлені позовні вимоги, розгляд яких має відбутись у спрощеному позовному провадженні, що виключає процесуальну можливість їх одночасного розгляду в одному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що без зазначення та аналізу того, які саме обставини, заявлені у позові, та підстави позову та правовідносин, які з них виходять є різними передчасними є висновки суду першої інстанцій про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог та про наявність підстав для застосування п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Разом з тим, Київський окружний адміністративний суд ухвалюючи оскаржуване рішення, не встановив об'єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Наведені висновки суду фактично зводяться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до ч. 6 ст.172 КАС України. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень ст. 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
В аспекті наведеного колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим ч. 6 ст. 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19, від 03 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23, від 23 травня 2024 року у справі №160/25102/23.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, вказане призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку