Справа № 620/15403/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
28 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
12.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- стягнути з відповідача на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у сумі 83 593 гривні 52 копійки, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.12.2019 включно;
- стягнути з відповідача на його користь індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць, у загальній сумі 94 179 гривень 02 копійки, за період з 01.03.2018 по 03.12.2019 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно, до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - закрито.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, тому, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в даному випадку закриття провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Зауважує, що на момент розгляду справи №620/4835/22 відповідачем ще не було проведено розрахунок індексації грошового забезпечення, не було визначено розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року, не було визначено чи перевищило збільшення грошового забезпечення суму можливої індексації у березні 2018 року, дане питання не було предметом оцінки суду та не досліджувалось судом, як наслідок позивач позбавлений можливості звернутись до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано.
Відповідно до ч.3 ст.311 КАС України апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, зазначає наступне.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року в справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб'єктний склад сторін у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження, оскільки має місце спір, що виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і заявлений з тих самих підстав, що в справі №620/4835/22, за наслідком розгляду якого ухвалено рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року, що набрало законної сили.
Надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).
Так, матеріали справи свідчать, що Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №620/4835/22, яке набрало законної сили 02.11.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 03.12.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (а.с. 103-106).
При цьому, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно в сумі 83797,53 грн. та з 01.03.2018 по 03.12.2019 в сумі 94179,02 грн. відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку, що розрахунок суми індексації відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період в сумі 1784,36 грн. (а.с. 72).
Разом з тим, позивач не згоден із проведеним розрахунком індексації, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача спірні кошти.
Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції, спір у цій справі пов'язаний з неналежним виконанням відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №620/4835/22.
При цьому матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до органів примусового виконання рішень щодо примусового виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №620/4835/22, що набрало законної сили.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувана позивачем бездіяльність, яка полягає у не виплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду, пов'язана з невиконанням судового рішення в адміністративній справі № 620/4835/22.
Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №620/4835/22.
Тобто, фактично при розгляді даного позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №620/4835/22.
Посилання позивача на практику Верховного суду щодо розгляду позовів з аналогічними позовними вимогами, колегія суддів в даному випадку відхиляє, оскільки в цих справах дійсно бездіяльність відповідача щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення були заявлені вперше, тобто відносно цих вимог рішення суду були відсутні, однак в даному випадку ОСОБА_1 такі вимоги заявляв у справі № 620/4835/22, але їх задоволенні було відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку, що розрахунок суми індексації відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Отже, такі вимоги вже були предметом розгляду у справі № 620/4835/22 та відносно них прийнято рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи, що у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення (позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси), належним способом захисту прав позивача буде звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'явлення нового адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Всі доводи апелянта не заслуговують уваги з огляду на вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев