01 липня 2024 року о/об 10 год. 45 хв.Справа № 280/3550/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.168, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69035; код ЄДРПОУ 26316700)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (надалі - відповідач, ТУ ДСАУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації У країни в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 01.02.2024 по 30.04.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102,00 грн.; 2) зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.02.2024 по 30.04.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті; 3) зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня кожного нового календарного року після 2023 року.
У позовній заяві зазначено наступне: «… Указом Президента України від 26.09.2015 №564/2015 ОСОБА_1 (позивач) призначений строком на п'ять років на посаду судді Енергодарського міського суду. В 2021, 2022, 2023, 2024 роках відповідач нараховував мені суддівську винагороду у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року, в розмірі 2102,00 грн. При цьому, Відповідач не враховував показники прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений ЗУ «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Це підтверджується розрахунком грошового забезпечення за 2021, 2022, 2023, 2024. Базовий оклад визначено в розмірі 63060,00 грн. Розмір прожиткового мінімуму, покладений в основу 63060,00 / 30 = 2102,00 грн. Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України» визначено наступні показники прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2270 гривень; з 1 січня 2022 року - 2481 гривень; з 1 січня 2023 року - 2684 гривень, з 1 січня 2024 року - 3028 гривень. Враховуючи що виплата суддівської винагороди з січня 2021 року виплачується без вищевказаних чисел, я звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом. За результатами розгляду справи №280/712/24 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. мій позов до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задовольнив частково. Зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести нарахування та виплату мені суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 31 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270 грн., на 01 січня 2022 року - 2481 грн., на 01 січня 2023 року - 2684 грн., на 01 січня 2024 року - 3028 грн. Незважаючи на наявність судового рішення відносно позивача у справі №280/712/24 і численну судову практику у подібних спорах Відповідач рішення суду не виконав. Більш того ігнорує висновки Верховного Суду викладені в постановах 13 вересня 2023 року у справі №240/44080/21 чим порушує ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт. що містить відповідну норму права. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Натомість з листа Відповідача від 19.02.2024 №08-04/1075 (додаток 1) мені стало відомо, що відповідач без рішення суду не збирається платити мені суддівську винагороду виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року - 3028 грн. Тому за лютий-квігень 2024 року Позивачу надалі нараховується суддівська винагорода виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. Враховуючи що виплата суддівської винагороди з 01 лютого по 30 квітня 2024 року виплачується без врахування даних показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб (01.01.2024 року - 3028,00 грн.), Позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом. … З урахуванням вищевикладеного дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01 лютого 2024 року по день звернення до суду, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні є протиправними. Належним способом захисту порушеного права позивач вважає зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за спірний період на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року - 3028 грн. …».
Позивач підтримав позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Тобто, розмір суддівської винагороди судді ОСОБА_1 , як гарантії суддівської незалежності, у зв'язку із застосуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» порівняно з попередніми роками не зменшився, а відтак не відбулося звуження змісту та обсягу гарантій незалежності судді. Крім того, враховуючи той факт, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині розрахунку посадового окладу судді виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. неконституційним не визнавався та є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами владних повноважень, у територіального управління відсутні підстави для незастосування його положень під час нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у спірний період. Вищезазначене спростовує доводи ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди у спірний період всупереч вимог статей 130 Конституції України, 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також щодо неправомірного обмеження територіальним управлінням розміру його суддівської винагороди. … З огляду на вищенаведене, вважаємо, що у разі задоволення позовних вимог судді ОСОБА_1 виконання рішення суду має здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Стосовно вимоги позивач зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня кожного нового календарного року після 2023 року, маємо зазначити про те, що вказана вимога, на думку відповідача, не може бути задоволена з огляду на таке. … Як вбачається з наведеної позовної вимоги вона звернена на майбутнє, а тому права позивача в даній частині позовних вимог не є порушеними та не потребують захисту в судовому порядку. …».
Представник відповідача проти позовної заяви заперечував.
Ухвалою судді від 22.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 20.05.2024.
Ухвалою суду від 20.05.2024 відкладено розгляд справи на 10.06.2024.
10.06.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2024.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Указом Президента України від 26.09.2015 за №564/2015 «Про переведення суддів» позивача переведено з посади судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області на роботу на посаді судді Енергодарського міського суду Запорізької області.
Судом досліджено: лист ТУ ДСАУ в Запорізькій області від 19.02.2024 за №08-04/1075 на адресу позивача; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №280/712/24; інші документи, наявні у даній адміністративній справі.
При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.
За ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» зазначено: «Установити у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: … працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; …».
При цьому, Конституційним Судом України не визнано неконституційним положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021».
Також, у ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» зазначено: «Установити у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: … працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; …».
При цьому, Конституційним Судом України не визнано неконституційним положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022».
Крім того, у ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зазначено: «Установити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: … працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; …».
При цьому, Конституційним Судом України не визнано неконституційним положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023».
У ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» зазначено: «Установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: … працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; …».
При цьому, Конституційним Судом України не визнано неконституційним положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024».
У ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» зазначено: «Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. …».
Відповідно до ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. (…).
У ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) зазначено: «1.Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 2.Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. 3.У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. 4.Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. …».
З огляду на наведене, за Конституцією України розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким не передбачено - «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021», «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022», «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023», «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024».
Таким чином, приписи: ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024» - суперечать вимогам ст.130 Конституції України та ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На думку суду, не визнання не конституційним положення: ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині «прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024» - не перешкоджає можливості правильного застосування вимог ст.130 Конституції України та ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З матеріалів справи вбачається, що позивачу виплати суддівської винагороди за період з 01.02.2024 по 30.04.2024 здійснювались відповідно до виділених коштів (бюджетних асигнувань) та приписів бюджетного законодавства.
Не дотримання приписів: ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - могло б мати негативні наслідки для службових осіб відповідача.
Звідси, суд не вбачає за можливе визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.02.2024 по 30.04.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2102,00 грн.
Суд не може вирішувати публічно-правовий спір на майбутнє з посиланням на конкретні дати, які ще не настали.
При цьому, судом враховано, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №280/712/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України - визнано протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 01 січня 2021 року по 31 січня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 31 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року - 2684 грн, на 01 січня 2024 року - 3028 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Таким чином, позовна вимога - «зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня кожного нового календарного року після 2023 року» не підлягає задоволенню судом у межах даної адміністративної справи через не обґрунтованість.
У ч.3 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Згідно з ч.4 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. (…).
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача, відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Позивачем не надано до суду доказів понесення судових витрат по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 371 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.168, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69035; код ЄДРПОУ 26316700) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.02.2024 по 30.04.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 - 3028,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позовної заяви - відмовити.
У частині присудження суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.
У стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення виготовлено у повному обсязі 01.07.2024.
Суддя О.О. Прасов