28 червня 2024 року м. Ужгород№ 260/9576/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Миру, буд. 16, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 34991720) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язати невідкладно надати копію всіх матеріалів розгляду звернення позивача від 29.09.2023р..
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було залишено без руху даний позов.
На усунення недоліків позовної заяви позивачем подано заяву, згідно якої останній сформував прохальну частину позовних вимог таким чином: визнати протиправною бездіяльність Начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язати невідкладно надати копію всіх матеріалів розгляду звернення позивача від 29.09.2023р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач 27 жовтня 2023 року надіслав електронною поштою запит до відповідача. Станом на момент звернення до суду не отримав жодної відповіді за результатами розгляду запиту. Позивач вказує на те, що бездіяльність відповідача порушує право позивача на збирання інформації. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі, однак відзив на позовну заяву до суду не подано.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм відповідну правову оцінку.
ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року звернувся до Начальника Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із запитом щодо доступу до публічної інформації, згідно якого просив надіслати на електронну пошту копію матеріалів розгляду його звернення від 29.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження по справі № 299/5655/23.
Як встановлено судом, запит від 27.10.2023 було надіслано відповідачу на офіційну електронну адресу відповідача 27.10.2023 з використанням електронного цифрового підпису.
Позивач вказує, що не отримував відповідь на запит, вказане відповідачем не спростовано.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Нормами частини першої ст. 19 Закону 1404-VIII визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку.
Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
З аналізу змісту вказаних норм суд робить висновок, що документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам електронною поштою на підставі письмової заяви учасника цього виконавчого провадження.
Аналогічна позиція міститься у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі № 120/12144/21-а.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон України №2939-VI).
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (стаття 2 Закону України №2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України №2939-VI).
Відповідно до положень частин першої, другої і п'ятої статті 19 Закону України №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
За змістом пункту 1 частини першої статті 13, пункту 6 частини першої статті 14 Закону України №2939-VI розпорядники інформації, до яких, зокрема належать органи державної влади і органи місцевого самоврядування, зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 20 Закону України №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частинами першою і п'ятою статті 22 Закону України №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 вказаного Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 вказаного Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
В силу частини третьої статті 22 Закону України №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Таким чином, Законом України №2939-VI регламентовано такі варіанти поведінки розпорядника інформації у разі одержання запиту на інформацію: надання відповіді на запит на інформацію у строк, передбачений статтею 20 Закону України №2939-VI; прийняття рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію (частини шоста, сьома статті 22 Закону України №2939-VI); відмова в задоволенні запиту на інформацію; направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Крім того, положення ст. 20 Закону №2939-VI встановлюють обов'язок дотримання строків для надання відповіді, а ст. 24 цього Закону відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Тобто, відповідно до вимог ст.55 Конституції України з урахуванням положень ст.ст. 20, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі встановлення порушень, до повноважень суду відноситься визнання дії або бездіяльності протиправними.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі № 800/369/17 та від 18.12.2018 року у справі №800/201/17.
Судом встановлено, що 27.10.2023 на офіційну електронну пошту відповідача (info@vn.zk.dvs.gov.ua) позивачем було направлено запит щодо надання інформації з приводу розгляду його заяви від 29.09.2023 щодо виконання ухвали суду по справі № 299/5655/23 про забезпечення позову та матеріалів розгляду його звернення.
Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що 26 вересня 2023 року Виноградівським районним судом Закарпатської області постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі № 299/5655/23 та таке постановлено надіслати до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для вжиття термінових заходів забезпечення позову.
У відповідності до вимог частини першої статті 157 ЦПК України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до частини першої статті 20 Закону України №2939-VI останнім днем надання відповіді на запит позивача було 03.11.2023 року (28.10.2023 - 29.10.2023 вихідні дні).
Проте, як зазначає позивач у позові, станом на 06.11.2023 року відповідач не надав йому відповіді на запит на отримання інформації, чим порушив вимоги частини першої статті 20 Закону України №2939-VI. Відповідачем протилежного не доведено.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною, а тому слід зобов'язати Виноградівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути запит ОСОБА_1 від 27.10.2023.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1073,60 грн., сплачений згідно з квитанцією.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Миру, буд. 16, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 34991720) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації від 27.10.2023.
3. Зобов'язати Виноградівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути запит ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації від 27.10.2023 з урахуванням положень ст.ст.20, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець