01 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/26078/23
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 16.08.2023 року ВП №63812006 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/6047/18, виданого 20.10.2020 Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двох мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В обґрунтування позову вказано, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.08.2023 року ВП №63812006, яку винесено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", є протиправною, тому підлягає скасуванню та, як наслідок, виконавче провадження - відновленню. Звертає увагу, що згідно із законом про Державний бюджет України на 2022 рік з 01.10.2022 розмір мінімальної заробітної плати став 6700 грн, а тому на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі №240/6047/18 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.10.2022 повинне було проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітним плат згідно із законом про Державний бюджет України на 2022 рік, встановлених на 01.10.2022 (6700 грн.), тобто у розмірі 13400 грн. Крім того, згідно із законом про Державний бюджет України на 2023 рік, з 01.01.2023 розмір мінімальної і заробітної плати також становить 6700 грн, а територіальний орган Пенсійного фонду України продовжує нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із законом про Державний бюджет України на 2022 рік, встановлених на 01.01.2022 (6500 грн), тобто у розмірі 13000 грн, що підтверджується роздруківкою від 24.08.2023 із ППВП ПФУ інформації про складові пенсії, розрахованої 26.02.2023 та довідкою про доходи територіального органу Пенсійного фонду України від 30.08.2023 №7381363630432313. Позивач вважає, що державний виконавець перед тим, як прийняти оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, мав провести перевірку виконання боржником рішення, та у разі такого проведення він з'ясував би, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2020у справі №240/6047/18 виконується не правильно (не в повній мірі), а тому б не виніс оскаржувану постанову.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову стверджує, що в розумінні Закону України Про виконавче провадження, судові рішення за змістом резолютивної частини, де відповідач мав здійснити нарахування пенсії та виплатити суму коштів за весь період, не є періодичним платежем. Судове рішення, за яким розпочато примусове виконання, зі змісту його резолютивної частини, є зобов'язального характеру, тобто, визначений судом спосіб захисту порушеного права не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як стягнення визначеної судом суми за певним видом платежу, зокрема періодичного, яким є пенсія. Окрім того, зазначає, що на виконання виконавчого листа № 240/6047/18 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.08.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) стягувачу проведено нарахування коштів з 17.07.2018 по 28.02.2022 в сумі 366226,89 грн. До відзиву додано копії матеріалів виконавчого провадження ВП 63812006.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду пояснень щодо позову не надало.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист, виданий 20.10.2020 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №240/6047/18 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двох мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Постановою державного виконавця від 04.12.2020 відкрито виконавче провадження ВП №63812006 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
З матеріалів виконавчого провадження ВП№63812006 вбачається, що 08.02.2022 відповідачем була сформована та направлена вимога виконавця у якій вказано, що в триденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік".
09.02.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській листом №0600-0304-5\14553 повідомило про те, шо на виконання рішення суду проведено перерахунок підвищення до пенсії, як непрайюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру двох мінімальних заробітних плат, тобто 3723,00 грн, з 01.01.2019 - 4173, 00 грн, з 01.01.2020 - 4723,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 грн, з 01.01.2021 - 6000, 00 грн, з 01.12.2021 - 6500, 00 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0304-8/80577 від 02.08.2023 повідомило виконавця про виплату у липні 2023 року ОСОБА_1 , заборгованості за рішенням суду у справі №240/6047/18 у розмірі 366226,89 грн.
Головним державним виконавцем 16.08.2023 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63812006 з підстав, визначених п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважаючи вказану постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В розумінні ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст.5 Закону №1403-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до положень ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення у спосіб, інакший, аніж визначений безпосередньо самим виконавчим документом.
Згідно із вимогами ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст. 63 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно з ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18.
Як встановлено судом, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №63812006 від 16.08.2023 прийнята державним виконавцем на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону №1404-VIII.
Підставою для прийняття цієї постанови слугував лист Головного управління ПФУ в Житомирській області №0600-0304-8/80577 від 02.08.2023 про виплату у липні 2023 року ОСОБА_1 заборгованості за рішенням суду у справі №240/6047/18 у розмірі 366226,89 грн.
Так, згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Крім того, як свідчить зміст протоколу про перерахунок пенсії позивача, долучений позивачем до позову, органом Пенсійного фонду (боржником) з 26.02.2023 проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі двох мінімальних заробітних плат, однак, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 30.09.2022 (6500грн), тобто без урахування зміни її розміру.
Натомість, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі №240/6047/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двох мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
При цьому, враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. Такий обов'язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно законодавства змінюється розмір мінімальної заробітної плати.
Суд зазначає, що розмір мінімальної заробітної плати установлюється відповідним законом на наступний рік із зазначенням змін такого розміру протягом такого року: з 01.01.2021 по 30.11.2021 6000,00 грн; з 01.12.2021 по 31.12.2021 6500,00 грн, з 01.01.2022 по 30.09.2022 - 6500 грн, з 01.10.2022 - 6700 грн, з 01.01.2023 - 6700 грн.
Тобто, виконанням рішення суду від 17.08.2020 у справі №240/6047/18 та виконавчого листа виданого 20.10.2020 в межах ВП №63812006 в повному обсязі буде саме нарахування і виплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням її подальшої зміни упродовж відповідного року.
Суд звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження №63812006, містяться: листи Головного управління ПФУ в Житомирській області від 16.12.2020 №0600-0304-8/73462, №0600-0304-5/14553 від 09.02.2022 та від 02.08.2023 №0600-0304-8/80577; розрахунки сум, що підлягають виплаті стягувачу за період із 17.08.2018 по 28.02.2022.
Отже, матеріали виконавчого провадження не містять доказів, які б свідчили про нарахування і виплату позивачу підвищення пенсії у період із 01.10.2022 і по дату прийняття оскаржуваної постанови у належному розмірі, тобто з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням її подальшої зміни, зокрема і станом на дату постановлення оскаржуваної постанови.
За наведеного, відсутні підстави вважати рішення суду від 17.08.2020 у справі №240/6047/18 фактично виконаним в повному обсязі.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального повного виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а відповідач, приймаючи таку постанову, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлені чинним законодавством. Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.08.2023 у ВП №63812006 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є протиправною і підлягає скасуванню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведених норм у взаємозв'язку з фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності спірної постанови.
За таких обставин, позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 16.08.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП №63812006.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа