м. Вінниця
01 липня 2024 р. Справа № 120/17965/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0359418-2408-0204-UA05040030000050131 від 08.06.2023.
Ухвалою від 05.12.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 13.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що згідно підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності. Зазначив, що підпунктом 266.7.1-1п.266.7 ст. 266 ПК України визначено, що за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку). В даному ж випадку, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу належить житловий будинок, який розташованих за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 713,90 м2.
Ухвалою від 19.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 13.05.2024 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані представником позивача у заяві від 24.04.2024, визнано неповажними.
Клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0454594-2406-0204 від 16.06.2022 залишено без розгляду.
Суд, вивчивши матеріали справи, та оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив, що рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради від 11.01.2011 року №21 оформлено право приватної власності за ОСОБА_1 щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.01.2011 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності за адресою АДРЕСА_1 , належить а саме житловий будинок з мансардою загальною площею 190,90 кв.м. та вбудованими приміщеннями магазину площею - 157,90 кв. м., кафетерію загальною площею - 133,50 кв. м., готелю загальною площею - 184,20 кв.м, гаражем загальною площею - 47,40 кв. м, загальною площею 713,90 кв. м., житловою площею 76,40 кв. м.
Встановлено, що 25.10.2021 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:
- №1050406/2-2406-0204, яким ОСОБА_1 згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.п. 266.7 п.266.7 ст.266 ПК України визначено суму зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 30318,56 грн.;
- №1050406/1-2406-0204, яким ОСОБА_1 згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.п. 266.7 п.266.7 ст.266 ПК України визначено суму зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік у розмірі 31032,46 грн.;
- №1050406-2406-0204, яким ОСОБА_1 згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.п. 266.7 п.266.7 ст.266 ПК України визначено суму зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 31743,50 грн.
Не погоджуючись з таким податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року у справі №120/4488/22, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023, визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 25.10.2021 №1050406/2-2406-0204, №1050406/1-2406-0204, №1050406-2406-0204.
08.06.2023 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0359418-2408-0204-UA05040030000050131, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, у розмірі 34280,70 грн.
Не погоджуючись із відповідним рішенням, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пп. 15.1-15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 та пунктом 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Положенням пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України зазначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК).
При цьому, пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України вказано пільги зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до приписів вищезазначеної норми, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 266.7.11 п.266.7 ст. 266 ПК України визначено, що за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
В даному ж випадку, відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, сума податку у розмірі 34280,70 грн. розрахована відповідачем, виходячи із загальної площі житлового будинку 719,30 кв.м.
Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.01.2011 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з мансардою загальною площею 190,90 кв. м., а також вбудованими приміщеннями магазину площею - 157,90 кв. м., кафетерію загальною площею - 133,50 кв. м., готелю загальною площею - 184,20 кв.м., гаражем загальною площею - 47,40 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Загальна площа будинку - 713,90 кв. м., у свою чергу, житлова площа становить - 76,40 кв. м.
Тобто об'єкт оподаткування складається з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Згідно пп. "а" 14.1.129.1 п. 14.1 ст. 14 ПК України до будівель, що віднесені до житлового фонду входять житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості.
Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Відповідно до пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; х) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Отже, Податковим кодексом України чітко розмежовано об'єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об'єктів житлової нерухомості, а також об'єкти нежитлової нерухомості.
При цьому, пільги передбачені пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України розповсюджується саме на об'єкти житлової нерухомості. Зокрема, для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості база оподаткування зменшується на 120 кв. метрів.
Як встановлено судом, частина нерухомості належної позивачу на праві приватної власності, а саме, приміщення житлового фонду мають площу 76,40 кв. м.
Однак відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 2022 рік, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розрахована виходячи із загальної площі житлового будинку 713,90 кв. м.
Таким чином, податковий орган безпідставно включив до бази оподаткування загальну площу житлового будинку (76,40 кв. м.) належного позивачеві, в той час як житлова площа будинку є меншою за граничні розміри визначені вказаними вище нормами ПК України.
Варто зазначити, що відповідні обставини уже були предметом дослідження Вінницького окружного адміністративного суду в межах розгляду справи №120/4488/22 за наслідком розгляду якої, суд дійшов аналогічного висновку про безпідставність включення до бази оподаткування загальної площі належного позивачу житлового будинку.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду, ухвалене за наслідком розгляду справи №120/4488/22 набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та, як наслідок, наявність підстав для його задоволення.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Згідно ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., представником позивача подано до суду: договір про надання правничої (правової) допомоги від 19.10.2023, ордер про надання правничої (правової допомоги) серії АО №1100701, платіжну інструкцію №@PL877105 від 27.11.2023 на суму 10000 грн., призначення платежу: «згідно договору про надання правової допомоги від 19.10.2023 ОСОБА_1 ».
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
В той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0359418-2408-0204-UA05040030000050131 від 08.06.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: